На горішній палубі корабля Гісокі лежало тіло Куми, щоб вся команда могла його бачити. Хисока сидів поруч, поки корабель гойдався під поривами сильного вітру.
- Ти щось знаєш, Кума? Тебе збираються перепрограмувати, і ти станеш іншим шпигуном для Ґотея. Як ти ставишся до цього?
- Вегапанк – найбільший розум на планеті. Те, що ви задумували, неможливо.
Кума майже повністю втратив свою людяність через експерименти уряду. Лише крихти його власної волі залишилися. Але ніхто у світі не знав, наскільки розвинені технології Готея. Перепрограмування Куми було для них дитячою забавкою.
- Ти дійсно вважаєш, що ми настільки марні?
- А я думаю, що так! Він схожий на дурного кіборга! - Вона сказала Мелоді, заступника Хісокі. Її білі й чорні хвостики розвіялися на вітер. Її чарівні риси могли звести з розуму будь - якого молодого чоловіка.
- А? Звідки ти знаєш? Як виглядає розумний кіборг?
- Не знаю, але точно не так!
— Мелоді божевільна, — Кума подивився на молоду жінку своїми мертвими очима.
- Так, це моє ім'я! Не лізь у нього, бовдур! - Мелоді зійшла з другого поверху і вдарила Куму ногою по голові.
- Це було трохи грубо, тобі не здається? - Сказав Хісока, вертя в руках золоту монету.
- Він це заслужив!
- А за що?
- За те, що він тупий кіборг!
Хисока посміхнувся і кинув монету Мелоді.
- Ти зв'язалася зі штабом? Коли вони зможуть приїхати і забрати цього хлопця?
- Вони сказали, що завтра пришлють за ним команду.
Мелоді підійшла і притиснулася до спини Хілокі, осипаючи його обличчя поцілунками.
- Ти чув це, Кума? Ми проведемо ніч разом!
Мелоді, на превеликий жаль, відштовхнув Гісока.
- Дозволь мені розповісти кілька історій про те, як виглядатиме світ через декілька років!
Хисока відкинувся на спинку стільця і заговорив голосом оповідача:
- Все почнеться з падіння п'яти старійшин...
***** * $xa = auble
Три ніндзя прогулювалися Сабаді, з подивом роздивляючись усе, що міг запропонувати цей світ. Острів, визначні місця — усі тут були такі ж далекі від землі, де вони народилися. По цілій землі люди могли вічно шукати землю, але ніколи не знайти острів з такою унікальною рисою.
- Наша мета вже тут? - Саске подивився на Ітачі, який насолоджувався навколишнім пейзажем. Бульбашки, що покривали небо, загортали його та Наруто тим, як вони відбирали сонячне світло.
- Не впевнений. Це наша місія - з'ясувати, але ти не повинен бути таким серйозним, Саске. Насолоджуйся цим часом спокою. Коли почнеться війна, тобі буде важко знайти такі моменти.
Ітачі легонько вдарив брата по руці.
- Краще бій. Я знаходжу своє спокій в середині ворожої армії.
- Як драматично! - Посміхнувся Ітачі.
- Так, тобі треба пригальмувати і перевести дух, Саске. Може навіть з'їсти що-небудь через деякий час.
Наруто грюкнув його по спині.
- Ну, я голодний.
- Чудово, тоді давай знайдемо, де поїсти!
Ітачі і Наруто схопили Саске за руки та потягли геть.
***** ** $xull by = 0}
В іншій частині острова, в одному з багатьох аукціонних будинків, прибула нова партія товару. Ця партія була доставлена виключно сюди, тому що тут займалися работоргівлею. Новоприбулих рабів сиділи в задній кімнаті з вибуховими обшийниками на шиях. Вони мали тримати їх у вуздечку.
Амелл сидів на лавці з усмішкою на обличчі. Він стер усі сліди своєї присутності і прокрався сюди, щоб зустрітися з певними людьми. Він вже десять хвилин сидів тут і зрештою склав свою думку про те, з ким мав зустрітися.
- Ти зовсім не така, якою я тебе уявляв, — сказав він.
Його голос був першим, що вони почули з моменту прибуття, тому всі в камері підняли голови. Уявіть собі їхнє здивування, коли вони побачили п’ятого імператора з спокійною посмішкою на обличчі.
— Ох, цього я не очікував, — сказав старий чоловік, який привернув увагу Амелла.
- Навіть у моєму похилому віці мене, здається, пригощають кількома сюрпризами.
- Що така людина, як ти, робить в такому місці?
Присутність імператора в цьому маленькому замкнутому просторі змушувала кожного відчувати свої голоси й рухи.
- У мене закінчилися гроші, і якщо ти можеш зробити цьому старому солідну послугу, я був би дуже вдячний, якби ти позичив мені небагато грошей.
Синхронне нервове дихання роздавався серед глядачів, які спостерігали, як цей божевільний старий чоловік просить у імператора грошей.
- У мене нічого немає. Може бути, ти знайдеш мою хорошу компанію в якості задовільної заміни.
— Усе залежить від якості компанії, — сказав старий алкоголік.
- Зараз моя дружина вважає мене добрим співрозмовником. Але, знаєш, пані, їхня думка може змінитися в будь-який момент.
- У мене є власний досвід у цій галузі. Те, що ти говориш правда, ха-ха!
- Старий, звідки ти знаєш імператора? - запитав зловісного виду гігант, що сидить між ними.
- Усі старі знають один одного! - Сказав Амелл, вертя в руках свій Білий Лотос.
- Рейлі, нам потрібно ще дещо поговорити, але ти будеш зайнятий, так що поговоримо пізніше.
Він побачив, як вираз обличчя Рейлі змінилося з дурного на стоїчне.
- Що ти маєш на увазі?
- От побачиш!
Голос Амелла затих, як і він сам, прямо перед їх обличчями. Великан говорив за всіх присутніх рабів, коли сказав Рейлі:
- Старик, у тебе дивні друзі.