Амелл і Сильвія стояли біля штабу нульової дивізії на вершині плавучого острова. Амелл тримав на руках маленьку Валері, а Сильвія годувала їхнього сина Валеріуса. Навколо них стояли сім грізних піратів, які були її охороною. Навіть тут, нагорі, де ніхто не міг заподіяти їй шкоди, вони ставилися до своєї задачі з надзвичайною серйозністю. Ніхто не міг наблизитися до Сильвії, крім Амелла. Якщо хтось намагався, пірати атакували без попередження. Це вже довів Рік, один з членів внутрішнього кола, який хотів подивитися на дитину. Пірати ледве не вбили його.
- Амелл, любий, цей хлопчик уже вирушив? - Сильвія відірвала очі від сина і подивилася на свого чоловіка.
- Про кого ти говориш? - Амелл грав з Валері. Вона намагалася вкусити його за палець, але її маленький ротик не міг навіть ухопити його. Коли б він уважно слухав дружину, то розумів би про кого вона питає, але його увагу повністю поглинула дочка.
- Той хлопчик, яким, за твоїми словами, цікавиться Шанкс... Брате Ейса, верно? - Сільвія завжди слухала чоловіка, коли він говорив про піратів і морських піхотинців. Вона знала деякі імена, але не розуміла їхнього зв’язку.
- А, ты про Луффи? Так, він покинув рідний острів вже давно. Але зараз мене хвилює тільки цей маленький ангел. Мені все одно на того хлопчика. - Не було нічого поганого в думці Амелла про Луффі, але тепер у нього з'явилася дочка і син, він думав не про Люсіфі.
- Ти обіцяв Ейсу захищати Луфі. Невже ти збираєшся порушити своє слово? - Сільвія ніколи не бачила, щоб Амелл порушував обіцянки, і була щиро здивована, якщо б він це зробив.
- Ні, я не порушував і не збираюся. Ти просто недооцінюєш мою силу. Через вітер, тепло, воду і землю я можу спостерігати за будь-яким місцем на цій планеті. Я міг би викликати руйнівний торнадо на архіпелазі Великої Мами, якби захотів. Я завжди стежу за Луффі, і якщо він потрапить в біду, я зможу бути поруч у будь-який момент. Просто я не хочу, щоб він знав, що імператор спостерігає за ним. Якщо він хоч трохи схожий на Ейса, він розсердиться, якщо хтось втрутиться в його бої.
- Зрозуміло. Здається, він цікавий хлопчик. - Сильвія прикрила груди, коли Валеріус закінчив їсти. Вона подивилася на свого чоловіка. - А Ейса? Ти що-небудь чув?
- Звідки такий раптовий інтерес до цих братів? Зазвичай тобі байдуже! - Амелл повернувся і зустрівся з нею поглядом. - Хочеш з ними познайомитися? - Він спокійно запитав.
- Коли-небудь, може бути. Вони здаються цікавими. І якщо твій учень, найсильніший пірат на світі, знаходить одного з них чарівним, хіба тобі не хочеться дізнатися чому?
- Мабуть, так. Я не можу сказати, що бачу те що бачить Шанкс. Ейс і Луфі були дуже особливими, і вони могли бути більшими за Шанкса. Але Шанкс бачить щось більше, ніж його бойова майстерність. І що це, люба, я не знаю.
- Думаю, тобі потрібно подивитися йому в очі, щоб зрозуміти. Я ніколи не бачила, щоб ти когось не зміг розгадати. - Сильвія помила рукою одному з охоронців. - Принеси мені води, будь ласка. - Вона посміхнулась, і пірат серйозно кивнув, відправившись виконати прохання.
- Це тому, що я вмію читати думки. Наша зустріч з Луфі наближається, я це відчуваю. Але я не поспішаю. Поки я насолоджуюся часом з сім'єю. - Амел погладив Валері по щоці і побачив, як вона зівнула та зачинила свої маленькі очі.
- Це тішить мене. — Сильвія помітила, що охоронець повернувся з вишуканим склянкою на повний блискавиці. - Дякую, Лу! - Вона злегка вклонилася.
- Не потрібно кланятися, мем! Це мій обов'язок, і я радий його виконати. - Лу повернувся в стрій разом з іншими піратами.
**** *** ЛИВАНЬ
В іншій частині світу, в Новому Світі на специфічному острові Бредлі стояв, склавши руки за спину. Його місія була смертельною. Цей острів був відомий тільки одним — аукціонами рабської держави. Раби, яких тут продавали, могли конкурувати з тими, що продавали на Сабаді. У цей момент Бредлі стояв на даху аукціонного будинку, коли раптово двері відчинилися і звідти вийшла велика група людей. Всі вони були одягнені в розкішні костюми, а в центрі групи був чоловік, який сидів на спині чоловіка-раба.
Бредлі спостерігав, як група покидає аукціонний будинок і йде по мощеній вулиці. Він глибоко зітхнув і його тіло зникло, залишивши лише слабке зображення. Внизу, на вулиці, чоловік на рабі сміявся, хлеща батогом того, хто йшов на четвернятках. Чим голосніше він сміявся, тим сильніше бив раба.
Раптом все зупинилося. Люди на вулиці замерли, охоронці перестали рухатися. Раб також застиг. Він рухався тільки людина зверху і, звичайно, Бредлі, який з'явився прямо перед ними.
- Доброго дня, Святий Джалмаку. Мене звати Портгас Ді Бредлі, і я тут, щоб звільнити вас від вашого життя. - Бредлі злегка вклонився, і на обличчі Джалмака змінилося вираз — від збентеження до гніву.
- Забрати моє життя? Як ти смієш! Хто ти такий, щоб казати таке? Якщо ти тільки доторкнешся до мене, адмірал буде посланий, щоб вистежити тебе! - Джалмак кричав, і слина бризкала з його рота, потрапляючи на раба.
- Ха-ха, Святий Джалмак, я і є адмірале! - Бредлі з'явився на спині раба і схопив Джалмака за горло. - Попрощайся зі своїм жалюгідним існуванням!
Ці слова стали останніми, які почув Джалмак, коли Бредлі вичавив життя з нього. Коли світло в очах Джалмака погас, Бредлі кивнув сам собі.
- Перша частина виконана. Тепер займемося другий. - Він підняв пов'язку, і його Шалінган почав обертатися.
[Смертна магія: Кукловод живих мерців] — жахливий голос Бредлі пролунав у тиші, коли з його руки, що стискала горло Джалмака, почав підніматися зелений примарний туман. Туман повільно проковтнувся у світ мертвих, і незабаром пальці Джалмака почали ворушитись.
- Чудово! Магія працювала навіть краще, ніж я очікував, — сказав Бредлі, зникаючи і знову з’являючись на даху аукціонного будинку. - Хоча зупинка часу виявилася трохи виснажливішою, ніж я думав.
Він відключив свою магію часу, і світ навколо знову прийшов в рух, ніби нічого не сталося. Джалмак поводився так само, як і колись: хлестав раба і голосно сміявся. Але якщо придивитися до його очей, то можна було помітити, що в них не було життя.
- Тепер ти граєш в гру батька. Побачимо, як довго ти протримаєшся, — сказав Бредлі, зникаючи з реальності.