Амель крокував по засніженій гірській стежці, його темно-синіше пальто розвівалося на холодному вітру, який проносився повз. Вже минуло п’ять місяців відтоді, як Ейс закінчила навчання. Після цього вона і її команда знову вирушили за Белоусом, незважаючи на всі домовленості Амелла не робити цього. Його думки були хаотичні, але не через страх перед світовим урядом чи його владою. Ні, його турбувало інше — наближався час пологів Сильвії. Страх, що щось піде не так, або сумніви у своїй ролі батька, хоча він вже був батьком і дідусем для багатьох. Хоч би як ти намагався контролювати емоції, ірраціональні страхи завжди виходили на поверхню.
Сніг навколо нього не торкався його, наче довкола Амелла був невидимий бар'єр, що відштовхує кожну сніжинку.
- Якби це не було так важливо, я б ніколи не приїхав до цього снігового пекла, —ворчав він, хоча насправді сніг йому не перешкоджав. Він не відчував холоду, і видимість була відмінною. Його скарги були скоріше через те, що він не був удома з Сильвією, яка ось-ось мала народити їх дитину.
Неподалік вершини гори була печера, де тепер жила одна відома руда голова. Це місце було одним з укриття, охоронених командою Шанкса. Амелл дістався до печери набагато швидше, ніж команда Ейса, коли вони відвідували це місце. Сніг не міг його затримати. Заглянувши всередину, він побачив всю команду без свідомості, ймовірно, через надто бурхливу вечірку. Амелл сховав свою присутність і увійшов у печеру. Він пройшов до Шанкса, який спав, притулившись до дерев’яного колоди. Амелл сів поруч і подивився на свого учня.
- Чортові п'яниці! Від алкоголю ніколи не буває нічого доброго... Окрім Ґілдартса, звичайно ж, він посміхнувся.
- Амел, друже мій, чому б не розбудити їх? - У його голові голос Ваату.
- Тому що, якщо розбудити Шанкса під час одного з його відключень доведеться мати справу з дитиною. Замість того щоб дати йому відспатися, як би це не дратувало, що він ніколи не може залишатися тверезим, — відповів Амелл.
- Звучить втомлено! До речі, про роздратування: як це дратує - сидіти тут і ніколи не виходити? Коли я зможу вийти на свободу? - Вату завжди лунав зловісний голос, навіть якщо розмова була нейтральною.
- Скоро, друже мій!
— Гаразд, я сподіваюся, що це відбудеться протягом наступного десятиліття, — Ватт не сперечався. Він знав, що не зможе здолати Амелла, тому просто сподівався на краще.
Амель просидів у позі лотоса кілька годин, занурений в медитацію. І нарешті, між командами почався рух. Минуло сім годин, але Шанкс нарешті почав прокидатися. Спочатку він повільно відкрив очі, кілька секунд просто сидів, дивлячись на снігову бурю за межами печери.
- Ласкаво просимо назад у світ живих! - Голос Амелла був сильним і різким, як цвяхи в черепі Шанкса та його команди.
Очі Бекмана широко розкрилися, і він інстинктивно схопив свій пістолет:
- Хто, чорт візьми, цей гівнюк, який буде так голосно? - Він направив зброю в сторону голосу.
- Подивися гарненько, на кого ти це показуєш, синку! - Амелл посміхнувся, але це була не дружня усмішка.
Нарешті Бекман впізнав Амелла і в паніці опустив пістолет, але було вже пізно. Амелл постукав по землі, і вона розверзилася, поковтнувши Бекмана так, що над поверхнею залишилася тільки його голова.
- Я тобі не господар, хлопче. Я належу йому! - Амелл стукнув Шанкса по голові.
- Пане? - Шанкс прокинувся і голосно закричав, впавши на землю від власного крику, який посилив його головний біль.
- Що ти тут робиш? І як давно ти тут чекаєш? - Він повзав по землі, стираючи голову.
- Ти безнадійний учень, Амелл простяг руку і торкнувся лоба Шанкса. Увесь біль миттєво зник.
Шанкс встав і кришнув шия:
- Так краще, дякую! - Він посміхнувся. - Отже, коли ти приїхав? - Він схопив чашку з алкоголем і залпом осушив її.
Амелл з'явився перед ним, як привид, і схопив його за голову своєю великою рукою:
- Я приїхав сім годин тому, коли ви всі були п'яні в стельку. І перше, що ти робиш це п'єш більше? Я розчарований! - він вдарив Шанкса по голові, і той впав на землю.
- Ти хочеш сказати, що у мене проблеми з алкоголем або щось в цьому роді? - Шанкс піднявся майже без травм і встав прямо перед обличчям Амелла, дивлячись йому в очі.
- Пане, ви ніколи не розуміли чудес мого алкоголю! - Він ледве стримався, щоб не плюнути.
- Твій алкоголь? - Голос Амелла став зловісним.
Очі Бекмана розширилися, і він насилу ковтнув:
- Ох нет...
- Хто тут фінансує твою алкогольну дупу? - Я! Хто зробив тебе найсильнішим піратом у світі? - Я! Хто робить за тебе твою роботу? - Я! Хто може вбити тебе одним клацанням пальця? - Я! - Амелл вдарив Шанкса кулаком в обличчя, і той врізався у стіну печери.
Його крик нарешті розбудив решту членів екіпажу. Їм потрібно було секунду, щоб звикнути до світла перш ніж один з них голосно запитав:
- Майстер Амелл повернувся!
Бекман тихо відповів:
- Це пояснює, чому капітан програє бій і чому ви знаходитесь там, де перебуваєте.
Ясопп посміхнувся, спостерігаючи, як Амелл вибиває життя з Шанкса. Ніхто з команди не був присутнім під час тренування Шанкса та Амелла, але вони знали, що відтоді Шанс не програв жодної битви. Навіть Міхоук перестав викликати його на бій.
Що б Амелл не зробив з Шанксом, це перетворило його на теперішнього капітана - найсильнішого пірата, відомого тільки своєю командою і Готеям. Амелл двічі вдарив Шанкса по обличчю і відкинув його до решти членів екіпажу.
- Я відірвався від своєї вагітної дружини, щоб прийти сюди і обговорити наш план, Шанкс. Так що якщо ти знову замовляєшся про алкоголі, я зітру тебе і твою команду з обличчя землі! - Амелл випустив свою ауру, і більшість піратів миттєво знепритомніли.
- Чорт, пане в люті! - Бекман витирав піт, що стікав по його обличчю.
Амелл втупився на нього, змушуючи проконсультуватися ще сильніше.
- Бекман, в мільйонний раз повторюю: я тобі не господар.
Він відвернувся від одержимого бандита і знову зосередився на Шанксі.
- Пане, у тебе буде ще одна дитина? Треба влаштувати вечірку! - Шанкс отримав ще одну ляпасу, але його усмішка не зникла.
- Малюк, скоро все почнеться! Ваша епоха наближається, так що вам краще бути готовими до неї. - Тон Амелла з гриивого став серйозною за лічені секунди.
- Я був народжений для цього, Шанкс витер кров з губ і впевнено посміхаючись. Його аура змінилася, і тепер на ній нарешті можна було побачити Ауру імператора.
- Після стількох років, схоже, господар вважає, що ти готовий, капітане! - звернувся Бекман до Шанксу.
- Здається так, — кивнув Лакі Ру.
- Здається, це правда, — сказав він.