Амелл ширяв перед тілом Кайдо, тримаючи в руці свій золотий імператорський меч. Це був не просто клинок, а символ його королівської влади Амелла. Меч сяяв м’яким золотим світлом, і його вигляд викликав страх навіть найсильнішим духом. Для слабовольних він здавався живим істотом, який стримує їхню волю.
- Тепер ти розумієш, Кайдо? - Амел запитав, його голос звучав холодно і впевнено. - Ти і твоя команда ніколи не були рівними нам. І я щиро вибачаюся, якщо змусив тебе думати інакше. Якби ти це усвідомив раніше, можливо сьогодні ти б не втратив усе. Але минулого не змінити, чи не так?
Кайдо, який вже повернувся до своєї людської форми, лежав на землі повільно вмираючи. Його обличчя було блідим, майже мертвим, але в очах горів вогонь люті. Він дивився на Амелла з ненавистю, не думаючи про те, як близько до смерті.
- Це... Це неможливо для тебе... Ти не можеш зупинити це! - Прохрипел Кайдо, кашлячи кров'ю.
- Ти говориш про свою велику війну? — Амел запитав, його голос лунав голосно і владно, привертаючи увагу всіх на полі бою. - Можу я запитати, як ти почнеш її, якщо сьогодні тебе не стане?
- Неважливо, що я помру, — прошепотів Кайдо, його голос був слабкий, але сповнений рішучості. - Цей світ завжди йшов по шляху руйнування. Це станеться так чи інакше. Якщо не я, то хтось інший почнеться. Ти, Амелл!
Кайдо засміявся, але сміх його був перерваний кривавим кашлем. Кров хлинула з його рота, як із вулкана.
- Я не гратиму в твої фантазії, Кайдо, — холодно відповів Амелл. - Але дозволь мені дещо сказати. Якщо війна все-таки почнеться, безглуздо думати, що я дозволю їй поглинути цей світ. З того моменту, як я приїхав сюди і створив Готей тринадцять, доля цього світу лежить у моїх руках. Ніщо не станеться без мого схвалення.
Голос Амелла став похмурим, і це викликало розпач у серцях позосталих піратів Звірей.
- Це ти живеш у фантазіях, Амелл! Війна неминуча! Ти не зможеш її зупинити! - Закричав Кайдо, його сміх звучали як божевілля.
Амелл активував свою Хакі Завойовника. Хвиля енергії, подібна до пульсації, поширилася полю бою і кожен пірат Звірей впав без свідомості.
- Кайдо, ось тут ти помиляєшся. Війна не йде. Війна щойно закінчилася, - спокійно вимовив Амелл.
Стоічний вираз його обличчя не змінився, коли він підняв меч. Хакі Кайдо спалахнула в останній раз, і він закричав:
- Аме...
Але золотий меч опустився, відділивши голову Кайдо від тіла, перш ніж він встиг закінчити свою фразу.
- Твоя смерть трагічна, але вона запізнилася на кілька десятиліть. Кров, яку ти пролив у ім'я своєї фанатичної віри в війну тепер на моїх руках, — вимовив Амелл, голосно зітхнувши.
Він прибрав меч у ножини і озирнувся поле бою. Його погляд зустрівся з Бьякуєю, і він помахав йому рукою. У мить він опинився поряд з ним, стоячи на своєму рожевому пелюстку.
- Бьякуя, війна скінчилася. Прикінчи їх усіх. Вони більше не потрібні у цьому світі. І прослідкуй, щоб плоди Кайдо потрапили до нас, — наказав Амелл, вказуючи на тіла піратів Звірей, розкидані по полі.
- Так, дідусю! - Він відповів Бьякуя і зник так само швидко, як з'явився.
Амелл повернувся до тіла Кайдо і закликав полум'я до своєї руки.
- Найменше, що я можу зробити, — це влаштувати тобі гідні похорони, - сказав він.
Полум’я в його руці змінило колір, ставши чистим білим. Лед навколо почав таїти, і пірати Ґотея, що стояли поруч, відступили, відчувши, як повітря стало важчим.
- Прощай, — вимовив Амелл і направив полум'я на тіло Кайдо.
За лічені секунди вогонь заковтнув тіло імператора. Амел глибоко зітхнув і видихнув:
- Зрештою, цей день виявився дуже продуктивним. Тепер мені потрібно поговорити з цим хлопчиком-фламінго.
Він витягнув руки і зник, наче розчинився в повітрі.