- Давай подивимося, на що ти здатний, Джеку, — Б'якуя жестом запросив Джека атакувати. Його аура була гострою, як лезо меча і навіть погляд на нього викликав відчуття, що тебе вже розрізали навпіл. Джек відповів на виклик, зробив великий крок вперед і замахнувся косою, бажаючи розсіити Б'яку навпіл.
- Занадто повільно, спокійно вимовив Б'якуя і блокував удар мечем. Він злегка помахнув вказівним пальцем, і на підборідці Джека з’явилася ровна рана, наче від леза. Джек навіть не помітив руху - він тільки відчув, як лезо доторкнулося його шкіри, але було вже пізно щось зробити.
- Це все, на що ти здатний? - З легкою насмішкою запитав Бьякуя. - Якщо так, то все буде набагато простіше, ніж я думав.
Рана Джека вже зажила, і на його обличчі знову з’явилася садистська усмішка. Бьякуя розчаровано зітхнув і похитав головою:
- Ти щойно довів, наскільки сильно відстав.
Він жестом наказав Джеку продовжити. Той зробив впевнений крок вперед і почав люто розмахувати косою. Б'якуя з легкістю ухилявся від кожного удару, не даючи навіть зачепити свій одяг. Їхня швидкість була вражаючою, але Джек не міг прогнатися за майстерністю Бьякуї.
В якийсь момент Бьякуя почав блокувати удари замість уходів, що змусило Джека вигукнути:
- Вже втомився, Бьякуя? - Він крикнув, продовжуючи люто атакувати.
- Звичайно ні, Джеку. Я просто хотів перевірити твою фізичну силу, — відповів Б’якуя ловлячись лезо рукою. - А тепер моя черга!
Він помахнув мечем, переломивши косу Джека навпіл, і відразу ж кинувся вперед, вдаривши його ногою в живіт. Джек відлетів через все поле бою, зупинившись тільки тоді, коли Бьякуя з'явився над ним і штовхнув його на лід. Джек лежав на землі, стіпаючи кров'ю. Б’якуя наступив йому на груди і вдарив рукою, від чого Джек знову залився кров'ю. У його очах з’явилася неймовірна ненависть.
- Т-ти небіжчик! - Прохрипів він слабким голосом.
У цей момент позаду Бьякуї з'явилася величезна тінь, і він відчув хвилю вбивці. Швидко розвернувшись, він блокував гігантську дубину своїм мечем. Через цей жахливий тиск багато слабовільних піратів збилися з ніг.
- Радий знову бачити тебе, Кайдо, — спокійно вимовив Бьякуя, дивлячись на з’явлення імператора.
- Відійди від нього, малюк! - Проревел Кайдо, його очі палали ненавистю.
- Ти маєш на увазі Джека? - З легкою усмішкою запитав Бьякуя, пронизуючи мечем живіт Джека. - Ой!
Гнів Кайдо вибухнув, і він замахнувся дубиною, але удар було зупинено на півдорозі — не Б’якуей.
— Нехай діти граються, — пролунав голос Амелла, який зупинив палину рукою.
- Амелл! - Заричав Кайдо, знову занося дубину.
Він почав люто атакувати, кожен удар мав силою, здатною знищити будь-який корабель. Амелл легко блокував кожен удар долонею, перенаправляючи силу так, що сам просувався вперед, а Кайдо не міг змінити хід борців.
- Сподіваюся, тепер ти розумієш, Кайдо. Це ніколи не було боротьбою між імператорами, яку б записали в історію. І це не твоя славна світова війна, — сказав Амелл, блокуючи ще один удар.
Він зник і з'явився в повітрі позаду Кайдо.
- Ти знаєш, що це? - Він запитав, плескаючи повітря, як муху.
Кайдо був збитий сильним поривом вітру, який відправив його через поле бою, розчавлюючи його власних людей. Він швидко піднявся, його тіло відновлювалося, але кров покривала його обличчя і груди.
- Після цього дня, коли ми повернемося до Вано, ми відсвяткуємо твою смерть і знищення твоєї команди. Я буду пити твою кров, використовуючи твою голову як кухоль - дико закричав Кайдо, його гнів довів його до межі божевілля.
- Ти пошкодуєш, що пішов проти мене, коли я розірву твого онука на шматки у тебе на очах, — додав він, його погляд впав на Б'якую.
Кайдо рушив з неймовірною швидкістю, але Амелл стежив за кожним його рухом. Перед тим як Кайдо досягнув Б’якуї, Амел з'явився перед ним і вдарив його в груди. Кайдо врізався у лід, випивши кров від сили удару.
- Ти так і не відповів на моє питання. Ти знаєш, що це таке? - Амел, озираючись на поле бою. - Це справжня бійня!