Через багато годин Орел, нарешті, почав рухатися. Його очі повільно відкривалися, і Драгон помітив це, припинив свої вправи, швидко підійшов і сів навпроти птахів. Його погляд був пристойним, але спокійним.
- Доброго ранку. Заспокоївся? — запитав Драгон.
Орел кивнув, і його поведінка помітно змінилася з тих пір, як Драгон оглушив його. Тепер він виглядав більш стриманим.
- І ти почуєш, що я тобі скажу? - Драгон продовжив.
Орел задумався на кілька секунд, але зрештою знову кивнув.
- Чудово. Ось моя пропозиція: я хочу, щоб ти покинув цю гору і переїхав жити до мене на мою вершину. Драгон обернувся й вказав на гору, що виднілася вдалеці.
Орел голосно закричав і енергійно затряс головою. Його погляд був сповнений рішучості, він явно не збирався покидати це місце.
- Я можу просто забрати це місце силою, — сказав Драгон і в його голосі звучала не менш рішучість. Він розправив крила і почав сильно плескати ними, створюючи потужний вітер, який підняв навколо них уламки та пил.
- О, так ти говориш що будеш битися зі мною? - Драгон підпер підборіддя рукою і спостерігав, як Орел твердо киває. - Знаючи, що ти знову програєш?
Орел знову похитав головою і почав плескати крилами ще сильніше, ніж раніше.
- Ти думаєш, цього разу все буде по-іншому? - Драгон махнув рукою, і вітер вірш. Орел спробував встати, але біль знову звалила його на землю.
- Бачиш, як ти збираєшся битися зі мною? Чому б тобі просто не здатися і не слідувати за мною на мою гору? - Драгон бачив, як Орел боровся з болем, намагаючись зберегти свою гордість. - А як щодо цього? Я допоможу тобі впоратися з цією раною, але ти будеш змушений йти за мною додому.
Орел знову похитав головою і підняв нову бурю, вдаряючи крилами.
- Хм, ти ведеш жорстку угоду. Гаразд, ось що: ти відвідаєш мою гору і залишишся там на один тиждень, — запропонував Драгон.
Орел відвернув голову, явно відмовившись.
- Один день! Це моя остання пропозиція! Я допоможу тобі з цією травмою, і ти залишишся на моїй горі на один день! - Драгон голосно закричав, пиячись поглядом в Орла.
Орел задумався на кілька секунд, але зрештою кивнув.
- Чудово! Тепер я не можу впоратися з цією травмою тут, ми повинні відправитися на мою гору, щоб повністю загоїти її.
Орел почав кричати від гніву і розчарування, бо почувався обманеним.
- Заспокойся! Я можу зробити дещо тут, але для повного одужання нам потрібно поїхати до мене додому, Драгон відірвав шматок свого одягу і підійшов до Орлу. - Я просто оберну це навколо рани. Не нападай на мене.
Він обережно обгорнув тканину навколо рани.
- Ну що, тепер все в порядку? - Драгон погладив крило Орла, що вловлює його м'який і майже шовковий хутро.
Орел, незважаючи на біль, різко рушив і за допомогою крило відправив Драгона кувиром назад. Він закричав від радості і гордості, побачивши Драгон незграбно приземлився.
- Гаразд, тепер ми квити, вірно? - Сказав Драгон, відриваючись. Він кинув і знову ліг.
Драгон підійшов і сів перед велетенським дзьобом Орла. Він почав торкатися його з цікавості, що явно дратувало птаха.
- Ти чудова тварина. Як давно ти тут живеш? - Поцікавив Драгон, дивлячись в очі Орлу.
Орел нахилив голову, і Драгон плескнув себе по лобі.
- Вірно, ти не можеш говорити. Забув про це. Гаразд, давай так: ти живеш тут більше року? - Драгон підняв один палець.
Орел кивнув, і Драгон підняв два пальці. Орел знову кинув.
- Хм, десять років? - Драгон підняв всі пальці.
Орел знову збільшився.
- Двадцять років? - Тепер Драгон просто називав числа. - Ні? П'ятдесят?
Орел знову похитав головою.
- Ще? Невже? Тоді давай спробуємо з сотнею років? - Драгон з цікавістю подивився на Орла.
Нарешті Орел кивнув і в його очах запалилося палаюче полум’я.
- Ти такий же старий, як і я, ха-ха! - Драгон впав навзнач і розсміявся, вдаючи собі сивоволосого та зморшкустого старого Орла.
Орел розізлився, голосно закричав і мало не накинувся на Драгона. Йому явно не подобалося, коли хтось зачепив його гордість.
- Почекай! Ти хлопець чи дівчина? — запитав Драгон з сумнівом у голосі.
Це ще більше роздратувало Орла. Його гордість була обурена, а підлогу сумнівалися. Він дивився на Драгона так, ніби хотів розірвати його на шматки.
- Це буде чудове партнерство! - Сказав Драгон крізь сміх.
Орел заволопав крилами і закричав.
- Так, я серйозно! Тепер ми стали спільниками злочину, — Драгон почав трохи розуміти Орла за тим, як він змінював висоту і тон крику та по його рухах. - Тобі треба поспати звідси до мого будинку далеко. І ти не можеш літати, так що нам доведеться повертатися пішки.
Орел відповів тихим криком.
- Це було грубо! Що ти сказав? - Драгон різко повернувся до Орлу, виблискнувши очима.
Орел просто дивився в сторону, ігноруючи його.
- Чудово! Ти кажеш, що тобі сто років, але поводишся так, ніби не було й десяти. Та що з тобою таке? - Драгон говорив сердитим тоном, як батьки, що лають дитину.
Орел закричав на нього, ліг і закрив очі, прийнявши позу для сну.
- Як побажаєш. Якщо ти хочеш грати в цю гру, то я отримаю всю хорошу їжу, коли ми дістанемося до моєї гори. Ти їстимеш камені! - Сказав Драгон і занурився в медитацію, відчуваючи, як у ньому зростає роздратування.