Села Хмара, яке колись було квітучим місцем, тепер лежала в руїнах. 90% будинків були зруйновані. Драгон, який з'явився тут, показав жахливу силу, знищивши все навколо. Навіть Райкаґе, який виріс у цьому селі і знав кожен її куточок, не міг дізнатися про це місце. Воно стало невпізнаним.
- Скільки жертв? — запитав ніндзя, що стояв позаду Райкаґе. Його голос тремтів, нерви були на межі після ранкових подій. Ніхто ніколи не бачив такого масштабу руйнування.
- На щастя, серед цивільних немає. Деякі поранені, їх лікують. Але серед них не було смерті.
- Ти хочеш сказати, що мій загін шінобі прийняв удар на себе? - Райказі обернувся, його голос був холодний, але в очах лютувала лють. Він стримував себе, щоб не впасти у божевілля.
- 27 загиблих, пане Райкаґе, — ніндзя почав зачитувати імена жертв.
Райкаґе слухав мовчки, відчуваючи, як всередині нього бурить жаль. Він знав, що у нього холодне серце, але тепер його село було зруйновано і він нічого не міг зробити. Ці події змінили все.
- Чи є новини про Бі і Югіто?
- Ні, пане Райкаґе. Ніхто не зміг їх знайти. Старик із західної сторони села сказав, що Бі врятував йому життя разом з сином. Але після цього вони зникли.
- Вони у нього. Це єдине пояснення. Він полює за звірами. Мобілзуйте Аньбу. Ми йдемо за Бі та Югіто, а Райкаґе наказав піти.
- Брат! - Раптом пролунав голос Бі. Він буквально впав з неба і приземлився перед Райкаго.
- Бі! Де ти був? - Райкаґе кинувся до нього, схопив за плечі і оглянув з голови до ніг. - Ти в порядку? - в його голосі вперше прозвучало щире занепокоєння. Він на секунду обняв брата, потім відпустив. - Що сталося?
- Дозволь мені пояснити, хлопчик-освітитель, — пролунав голос Драґона. Він спустився з неба разом із Югіто, звірі слідували за ним. Його ноги торкнулися землі, руки він поклав за спину.
[Ларіат!]
Райкаге відразу опинився перед Драгоном, його рука вкрилася блискавкою і пішла до ворога. Але синій хвіст пронісся повз Драгона і зіткнувся з атакою Райкаґе. Обидві сили зустрілися перед обличчям Драгона, і синій хвіст відштовхнув Райкаґе.
— Я не можу дозволити тобі завдати йому шкоди, Райкаге з Деревні Хмлаку, — сказала Мататабі, стрибнувши на плече Драгона.
- Двохвостий! Ти належиш селі. Югіто, поясни! - Райкаге повернувся до блондинки, його обличчя спотворилося від гніву.
- Пане Райкаґе. Драгон запропонував їм свободу, і вони її прийняли. Вони більше не належать Деревні Хмари, її голос був спокійний, майже пошепот.
- І ти не зупинила його? Чому ти йому противишся? Ходи сюди, ми сьогодні вб'ємо цього покидька! - Райкаґе не зводив очей з Драгона, який просто посміхався, ніби все це його не стосувалося.
- Пане Райкаґе. Він пояснив нам усе. Він не вбивав цивільних, і ми першими пішли за його сім'єю. Давайте покінчимо з цим тут. Не варто погіршувати ситуацію, бо Югіто стала між ними на шляху до примирення.
- Югіто. На війні почуття не потрібні. Залиш їх тут. Якщо ти не можеш цього зробити, то не заслуговуєш воювати за Дерівню Хлака - Райкаґе подивився на неї, його очі прокололи, як списи.
- Брат! Цей Драгон сильніший за всіх нас, дурень ти етиккий. У мене більше немає вісімки, а Югіто не має 2хвостого. - Бі підійшов до брата, намагаючись його заспокоїти.
- Бі, я розберуся з тобою пізніше. Югіто, де твоя відданість? Зі мною чи з ним? Ти приєднаєшся до мене і Бі, щоб розібратися з цією людиною? - Блискавка окутала руки і тіло Райкаґе. Він був готовий атакувати в будь-який момент.
- Пане Райкаґе. Ще більше цивільних загине, якщо ми будемо битися. Нам пощастило, що поки ми нічого не втратили. Не роби гірше, бо Югіто благала за себе і за ціле село.
- Він більше ніколи не буде слухати. Все, що сталося сьогодні, звело його з розуму. З ним треба розібратися, - Драгон зробив крок вперед, посміхаючись.
- Цього разу я тебе вб'ю! - Блискавка навколо Райкаґе спалахнула.
- Брат!
- ГОСПОДІН РАЙКАГЕ!
Бі і Югіто кинулися між ними. Бі направив зброю на Драгона, а Югіто — на Райказі.
- Направивши зброю проти свого Каґе. На жаль, Райкаґе не вагався. Він кинувся вперед і проколов Югіто прямо в груди. Фонтан крові кинув на спину Бі.
- Брат! - Бі обернувся і побачив, як Югіто зісковзнула з руки Райкаґе та мертва впала на землю. Він кинувся до неї, обережно підняв її голову. У її очах котилися сльози.
- У неї ще є дихання. Рятуйте її, будь ласка! - Бі благаюче подивився на Драгона.
- Залиш її, Бі. Вона зробила свій вибір. Будь-хто, хто не на моїй стороні, заслуговує смерті. Вона була безсила для нас, бо Райкаґе був крижаним голосом.
- Брате, ти дурень! Ти збожеволів! - Бі спробував кілька прийомів, щоб зберегти їй дихання.
— Відсунься, — сказав Драгон, опускаючись на коліна поруч з Бі. - Я думав, що зможу. Але я не можу повністю звільнитися від емоцій. Сьогодні я вбив багатьох без коливань. Але я не можу дивитися, як вона помирає.
Коли Райкаґе побачив можливість, то кинувся до Драона і його блискавиця була на повній потужності.
Він мчав вперед, але його божевільний біг раптово перервала синя палаюча лапа, схожа на кішку. Коготь встромився з неймовірною швидкістю, залишивши глибоку подряпину на лівій стороні його обличчя.
- Ти, жахливий кіт! - Райкаґе відстрибнув назад, його погляд впав на Мататабі, яка приземлилася перед Драгоном.
- Ти заплатиш за те, що зробив з Югіто, — проричала вона і кинулася на Райказі.
Сказати, що вона була швидкою — це нічого не сказати. Тепер Югіто стала зрозумілою, від кого успадкувала свою спритність і швидкість. Мататабі виявилася перед Райказі в лічені секунди, стрибнула і спробувала своїми кігтями вирізати все його тіло. Він зустрів її лапи кулаком, блокуючи кожну спробу наблизитись. Але, незважаючи на те що він зміг зупинити її, він явно не міг прогнатися за швидкістю атак і своєю неймовірною фізичною силою. Вона відтісняла його все далі і дальше від Драгона.
— Ти заплатиш, Райкаґе, — вимовила Мататабі і в останній раз помахнула кігтем, відправивши його у політ. Він вдарився об землю і врізався у купу уламків.