Драгон стояв на даху будинку місцевої поліції, знаючи, що Обіто першим прийде сюди. Він чекав, коли той з'явиться. Рю, тим часом, отримав наказ розібратися з Ітачі. Раптом перед будинком у повітрі з’явилася спіральна телепортація. Коли спіраль зупинилася, на землі з’явився чоловік у чорному одязі ніндзя і оранжевій масці. Він уважно оглянув будівлю, але перш ніж зробити крок, відчув небезпеку за спиною.
— Добрі рефлекси, — сказав Драгон усміхаючись, коли його рука пройшла крізь тіло людини. Він спокійно повернув руку до боку.
- Ти шукаєш смерті? - Чоловік обернувся.
- Ні, я шукав когось, хто буде нести мої сумки в наступному примиканні. І, здається, ви підходите до цієї ролі — Драгон усміхнувся, дивлячись на людину в масці.
- Не провокуй мене, інакше ти опинишся в семи футах під землею. Ти навіть не можеш доторкнутися до мене, - відповів він, його Шалінган загорівся яскраво-червоним світлом.
Драгон перестав посміхатися. Він пильно подивився на людину, підійшов до нього впритул і схрестив руки на грудях.
- А хто ти такий, щоб погрожувати мені?
- Я Мадара Учиха. Не обманюй себе, думаючи, що ти маєш шанс у цій битві, — відповів він з упевненістю, ніби ніщо не може його доторкнутися.
- Наскільки я знаю, Мадара помер дуже давно. Як ти це поясниш? - Він запитав Драгон, що його обличчя було безсердечним.
- Я не зобов'язаний тобі нічого пояснювати. А тепер, будь ласка, умри.
Чиясь рука схопила Драгона за горло, намагаючись зсунути його з місця. Але тіло Драгона не піддавалася, як би не намагався його противник.
- У тебе проблеми з продуктивністю, Обіто? - Драгон посміхнувся.
- Як ти це дізнався? Хто ти такий? - Обіто стиснув горло Драгона сильніше.
- Будь ласка, вмикай за мене.
Він вихопив кунай і вдарив Драгона в живіт. Але клинок пройшов крізь нього, наче Драгон був не більш ніж привидом.
- Що з тобою сталося, хлопче? Тільки тому, що Рін померла, ти вирішив що повинен грати в Бога разом з Мадарою? - Драгон стояв з кунаєм в животі, але його форма була не фізичною і клинок просто плавав всередині нього.
- НЕМІЙ КАЖЕ про НЕЙ! ЧИ ТИ знаєш? - Обіто почав рубати Драгона, але всі його удари проходили крізь нього.
- Я все знаю! - Драгон вдарив Обіто кулаком в обличчя, і той впав на землю за кілька метрів.
- Ти думаєш, Рін хотіла б для тебе саме цього? Є ще шанс повернутися, Обіто.
Драгон стояв нерухомо, спостерігаючи, як людина намагається піднятися.
- РІН МРТВА! - Обіто закричав, підбігши до Драону з очима, сповнені люті.
- Гаразд, знаєш що? Досить з мене цієї твоєї безглуздої версії. Навколо занадто багато Мадари, і я просто хочу тиші та спокою.
Драгон використав Сору і зник у пориві швидкості. Він з'явився перед Обіто і схопив його за комір.
- ЧОМУ ТИ МОЖЕШ ПРИКАСАТИСЬ КО МЕНІ? ЧОМУ МІЙ ШАРІНГАН НЕ РОБОТАЄ? - Обіто кричав, намагаючись звільнитися.
- Обіто, я маю абсолютний потенціал. Це дозволяє мені опанувати будь-яку силу і здатність, з якою я стикаюсь. У мене немає обмежень. Я створив і опанував безліч здібностей. Ти навіть не уявляєш, скільки їх у мене.
Драгон приготувався вдарити Обіто.
- Я використовую те, що сам розробив. Це називається [простірним дотиком]. Я створив його, щоб протистояти таким людям як ти. Твій Шаринган безполезен проти мене. Вимірювання навіть не існують в моїх очах.
Драгон вдарив Обіто так сильно, що його маска розлетілася на частини, і він втратив два передніх зуба.
— О, це жахливо, — сказав Драгон і клацнув пальцями. Зуби в Обіто швидко відросли, і він знову виглядав нормально.
- У такому вигляді, як зараз, ти безполезенний. Проста оболонка твого колишнього "я". Ти міг би стати кимось дійсно могутнім. Але ти застряг в цій фантазії, яка ніколи не відбудеться. ДВІГАЙСЯ ДАЛЬШЕ!
Драгон вдарив Обіто по обличчю, і кров виризнула на землю.
- Рухайся далі! Рін мертва! - Ще одна пощерка, і ще більше крові зап'є землю.
- Вона померла! Вона мертва! Ти ВБИВ її! Нікому не доведеться вмирати знову, коли я закінчу! - Обіто з закривавленим обличчям.
- Ти думаєш, вона померла через тебе? Какаші? Через цей світ? Не будь наївним, дурак!
Ще одна ляпаса, і обличчя Обіто було повністю в крові.
- Вона любила тебе, дурний хлопчисько. Вона любила тебе, і ось як ти вирішив вшанувати її пам'ять? Нападаючи і вбиваючи людей, яких вона захищала. ОНА ЛЮБЛА ТЕБЕ, ОБИТО!
Ще два удари, і Обіто почав втрачати свідомість.
- О-вона бреше... - Пробурмотів він, занадто побитий, щоб говорити нормально.
- Так, вона любила тебе. Вона любила тебе таким, яким ти був, так якого біса ти пішов і став цим шматком сміття, а?
Ще один удар, і Обіто зрештою втратив свідомість.
- Засипаємо, коли я кажу, так? ПРОСНИСЬ!
Драгон вдарив його знову, в десять разів сильніше, і Обіто прокинувся, відчуваючи, що голова ось-ось відвалиться.
- Ну і що? Ти збираєшся продовжувати цей ідіотський шлях, на який тебе поставив Мадара? Я не потребую ні їжі, ні сну, так що повір мені, ми будемо продовжувати, поки хто-небудь з нас не помре! Що ти на це скажеш?
Драгон знову вдарив Обіто, і ще більше крові покрило землю.
- ГРОМЧЕ, МАЛЬЧИК!
– Р-Рін.. ФОФ.. форг... - Обіто розгойдувалася з боку в бік.
- Я перебуваю в режимі розуміння дідуся. Не змушуй мене переходити на повний режим злого дідуся. Тоді я не гарантую тобі виживання. Говори голосніше, синку!
- Я ... Я ЛЮБИВ Є! - Зрештою, Обіто зревів, і кров з його рота бризнула на Драгона.
- Ось це вже більше схоже на правду. Скажи ще раз. Скажи це так, як ти думаєш.
- Я ЛЮБИВ ЄЄ! Я ЛЮБЛЮ ЄЕ! Я СКУЧАЮ З НЕЙ, Я НЕ МОЖЛИВО ЦЬОГО ВИНАДАЄ... ЖИТИ НЕЕ!
- Я НЕ МОЖУ ЦОГО ВИНЕСТИ! - Обіто закричав, випускаючи весь біль назовні і відразу знепритомнів. Він був на межі смерті, розбитий і виснажений до краю.
- Це було не так складно, правда? - Драгон поклав палець на лоб Обіто, і його тіло почало заживати. З жалем і сумом він дивився на заплакане обличчя юнака.
- Місію виконано успішно.
Драгон перекинув Обіто через плече і попрямував назад. Як тільки він пішов, з тіні вийшли кілька наляканих членів клана Учиха, які стали свідками цієї жахливої сцени. Вони ніколи не бачили такої жорстокості, і цей старий напевно буде переслідувати їх у кошмарах після цього дня.
---
Біля воріт резиденції Учіхи Рю сидів і чекав свого гостя. Його ледь не підвела - він відразу відчув, як хтось повільно наближається.
- Ти вагаєшся, Ітачі Учиха, — вимовив Рю, одягнений в чорний костюм для кунг-фу, звертаючись до підлітка, який незабаром з'явився перед ним.
- Хто ти такий? І де охоронці? - Ітачі озирнувся, але його охорона вже була наготована, готуючи атакувати незнайомця.
- Плани змінилися. Сьогодні не буде різанини. Хокаґе знає про це і довірив моєму вчителю та мені запобігти цьому.
Рю помітив, як вираз обличчя Ітачі швидко змінилося з нейтрального на шоковане.
- Що відбувається? Чому я нічого про це не чув?
- Ми дозволили тобі продовжити тільки тому, що хотіли зловити твого спільника.
Вираз Ітачі змінився, але ледь помітний.
- Я працюю сам. У мене немає спільника, — спокійно відповів він, вже видужавши від початкового шоку.
- Звичайно, ти знаєш. Йому вдалося обманути стільки людей, що він став Мадарою Учхой. Мадара мертвий. Людина, з якою ти працюєш - старий товариш Какаші Хатаке. Обіто Учиха. Хочеш дізнатися щось ще?
Рю просто сидів і спостерігав, як обличчя Ітачі змінювалось від шоку до гніву, а потім знову ставала нейтральною.
- І що тепер буде? А як же Данзо? - Ітачі трохи розслабився.
- Хокаґе особисто засудив його на повільної смерті від руки одного з моїх товаришів. Мій вчитель полонив його. По суті, мій вчитель зараз є справжнім лідером села. Хокаґе слухає його. Тепер ти це знаєш. Як щодо того, щоб сісти тут зі мною і почекати прибуття мого вчителя?
Рю жестом запросив Ітачі сісти поруч.
— Я дуже хотів би познайомитися з вашим вчителем, — сказав Ітачі, прибираючи зброю і сідаючи.
- Значить, з Данзо дійсно розібралися? Він жив так довго тільки завдяки своєму вумі. Він дуже сильний.
- Чому б тобі не запитати когось, хто знає відповідь на це запитання?
Рю відкрив перед ними портал, і з нього повільно виходило нога. Невдовзі з порталу вийшов підліток, дивної Ітачі, і повністю розкрився перед ними.
– Ш... - Ітачі замер, втупившись на чоловіка, що вийшов з портала. Сльози потекли з його очей, коли спогади накинулися на нього.
- Привіт, Ітачі. Давненько не виделись, а?
Ітачі був у сльозах. Він схопився, кинувся вперед і обняв давно загубленого друга.
- Шисуї! - Він вигукнув, плачучи йому в груди, у той час як Шісуї стояв незручно посміхаючись.
- Я повернувся! - Сказав Шісуі обіймати Ітачі, і обидва заплакали від щастя.