- Ти думаєш, ми тут щось знайдемо? По-моєму, це просто марна трата часу. Ці кляті пірати коронуються імператорами на людях, а ми тут гоняємося за якимось старим чоловіком, про якого нічого не відомо, — з досадою виголосив Стролбері, стоячи на носі військового корабля поруч із Момонгою.
- Не наша справа вирішувати, що важливіше. І не забудь, що цей старий удар відіслав Сакадзу в нокаут, — спокійно відповів Момонґа. Він знав, що краще не сперечатися з наказами. - Коли станеш адміралом, тоді і будеш вирішувати, що важливо.
Момонґа і Стролбері уважно спостерігали за островом. Вони були одним з найсильніших контр-адміралів, яких морський дозор міг відправити сюди без ризику втратити сили в боротьбі проти піратів Нового Світу.
- Є рух. Момонґа, ти це бачиш? – запитав Стролбері.
Обидва помітили, як з джунглів вийшов старий і зупинився в тому місці, де їхні кораблі повинні були приступати.
- Це він? Він одягнений не так, як в рапортах, але все інше підходить. Вуса і ріст. Думаю, ми знайшли нашу ціль, — припустив Стролбері, але Момонга мовчав.
- Пошли. Він явно знав, що ми прийдемо. Ходімо поболтаєм, — сказав Момонґа і зник з корабля. Він пішов за ним.
Вони швидко ступили на острів, опинившись обличчям до гори Гінрея.
- Ласкаво просимо на мій острів, джентльмени. Чим я зобов'язаний такій насолоди? - З усмішкою сказав Гінрей.
- Нам наказано провести розслідування щодо вас і вашої піратської групи. Не думаю, що ви будете такі люб'язні дозволити нам одягнути на вас наручники прямо тут? - Момонґа запитав, тримаючи руку на мечі.
- Це було б не дуже весело, чи не так? - Гінрей втратив посмішку, його погляд став нейтральним, але позалишалась розслабленою.
- Не могли б ви пояснити, що таке Готей-13 насправді? Є шанс, що ви зможете працювати з морським дозором? - Несподівано запитав Стролбері.
- Можливо, це не допоможе вашому іміджу. - Відказав Гінрей.
- І чому? - Він наполягав на Стролбері, майже витягнув меча. Аура, яка вийшла від Гінреї, була майже нестерпною.
— Я п’ятий Йонко Нового Світу, — з усмішкою заявив Гінрей.
- Ти це серйозно? Ти думаєш, що у тебе вистачить сил оголосити себе Йонко просто так? - Стролбери оскаженів.
- Я теж так думаю! - Гінрей зробив крок вперед.
Вони вже збиралися обнажити мечі, коли за їхніми спинами пролунав вибух. Оглянувшись, вони побачили, що Момонг розрізав навпіл військовий корабель.
- Ніколи не відводь очей од ворога, — почувся голос Гінрея.
Меч з'явився в повітрі і розсік голову Стролбері перш, ніж той встиг щось сказати.
- Ах ты, ублюдок! - Момонґа кинувся на Гінрея, намагаючись завдати удар зверху вниз.
- Час гри закінчився, — Гінрей обернувся швидше, ніж Момонґа встиг простежити і зловив меч двома пальцями.
- Як же так! Я використав хаки! - Момонґа був шокований. Навіть адмірал не зміг би зробити те, що зробив Гінрей.
- Повертайся і скажи Сенгоку та Конгу, щоб вони приготували привітну вечерю для кількох командирів мого флоту, — Гінрей схопив Момонґу за горло і кинув назад на корабель.
- І гарного вам дня! - Він гукнув, поки Момонга летів у повітрі.
---- -----...-- ----- ...--
- Агов, Тоші! Я щойно отримав повідомлення від старшого капітана, — сказав Лаббок, звертаючись до роздратованого Тошіро.
- Перестань мене так називати. Мене звати Тошіро! - Він мало не витягнув меч, щоб навчити брата.
- Чудово, ти зануда. То ти хочеш почути, що це за послання? - З збудженням запитав Лаббок.
- Звичайно! - Тошіро крикнув.
З якоїсь причини їхні острови ніколи не розділялися, і вони не могли триматися подалі один від одного. Зараз вони сиділи на острові Лаббок і вечеряли.
- Мабуть, головний капітан хоче, щоб "Ґотей-13" став піратським флотом. Він, мабуть, стане п'ятим Йонко, а ми його командирами дивізій. У нього є місія, пов'язана з цим, - сказав Лаббок, і Тошіро нарешті зацікавився.
- О, чому він вирішив стати Йонко?
- Навіть не знаю. У повідомленні про це нічого не говорилося. Але він хоче, щоб ми разом з Б’якуєю почали сіяти хаос у Маринфорді. Він сказав Лаббоку, що його хвилювання було неможливо приховати. Він прагнув доброї битви і був впевнений, що флотилії зупинять її.
- Тоді скажи Бьякуї, щоб він прийшов сюди. Ми ближче до Марінфорда, ніж він зараз, — сказав Тошіро і встав, щоб піти.
– Добре. Як це - перетворитися з пірата, Тоші? - Поцікавив Лаббок, відразу ж ухиляючись від удару мечем брата.
- Заткнись і поклич сюди Б'якую! - Тошіро крикнув, кладучи меч в ножни.