Над морем, в невідомому місці, раптово з'явився чорний портал. З нього недбало вийшов неймовірно високий, старий і крихкий на вигляд людина. Це був Гінрей Кучики, і його зріст становив три метри. Коли він ступив з порталу, то відразу зрозумів, що не має землі під ногами і почав падати. Проте він швидко зреагував: море навколо нього відразу замерзло, і воно встала на крижану поверхню. Оглянувшись, він помітив вдалеку щось знайоме. *БУМ*
Перед тим як він зрозумів, що це за місце, група військових кораблів почала бомбардувати острови неподалік. Гінрей одразу впізнав цей острів. Це була Охара, і це був виклик П'яти морського дозору.
- О, може мені варто чесно налякати цього хлопця — пробурмотів він про себе.
Насправді Гінрею було більше як сто п'ятдесят років, принаймні так він думав. Він вже давно перестав рахувати роки, тому коли він називав когось хлопчаком, це було цілком виправдано - в його очах всі були дітьми.
Він рушив прямо до Охарі, використовуючи магічне відчуття, щоб побачити те, що відбувається. У цей момент він помітив, як Саул сперечається з Кузаном. Сакадзукі, лавовий хлопець, як його називав Гінрей, наказав своїм солдатам відкрити вогонь по евакуаційному кортелі.
- Люди, убийте цього дезертира заради справедливості! - Закрикнув Сакадзуки, вказуючи на Саула, який тримав на руках маленьку Робін, готовий захистити її від будь-якої кулі.
Саул знав, що не зможе протистояти двом віце-адмірам.
- Як щодо того, щоб ви, хлопці, відійшли назад? - Голос Гінрея.
За сакадзуки всі солдати знесло задум меча. Роздався звук падаючих тіл, і всі вони завмерту впали на землю. Перед Саулом раптово з’явився Гінрей. Він тримав катану в ножнах і дивився на Кузана та Сакадзуки.
- Хто ти такий, щоб втручатися в правосуддя? - З гнівом запитав Сакадзукі.
Він озирнувся і зрозумів, що з морських дозорних залишилися тільки він та Кузан.
- Зараз я б не назвав це справедливістю. Хто ти такий, щоб вирішувати, які знання неможливо вивчати? Я бачу тільки, як двоє дорослих знущаються над слабким дитиною — спокійно відповів Гінрей з легкою усмішкою дивлячись на Робін.
- Ой, ой, хто ти, старий? Я ніколи не бачив тебе раніше, — сказав Кузан.
- Тепер ви можете йти вдвох. Вони не проминуть мене, — сказав Ґінрей і показав Саулу жестом, щоб той втік.
- Со-дяко, незнайомець, — пробурмотів Саул і кинувся бігти.
Сакадзукі дуже розлютився, коли побачив це.
- Як ви смієте перешкодити шлях справедливості? Помри! — Він закричав, коли падав на Гінрея з кулаком покритий магмою.
- Ти маєш ще сто років воювати зі мною, лавовий хлопчик, спокійно сказав Гінрей і зник з місця, наче телепортований.
Сакадзуки приземлився на те місце, де тільки що стояв старий, і озирнувся. Раптом він відчув небезпеку зліва і намагався вдарити, але був занадто повільний. Кулак Гінрея з усієї сили вдарив його в обличчя, відправивши на схил пагорба за кілька сотень метрів. Сакадзукі знепритомнів.
- Крижаний хлопчик, я відчуваю, що в тебе немає образи до дитини. Так ти теж хочеш битися зі мною або здасися і просто схопиш цього лавового хлопця і відпливеш? - Він запитав Гінрей, струшуючи лаву з кісточок.
- Ой, ти небезпечний старий. *Вздох* У мене немає ніякого бажання битися з тобою. У мене немає жодних шансів проти тебе, — сказав Кузан, піднявши руки на знак поразки.
- Оце дух. А тепер йди і хапай свого друга, поки він не помер від втрати крові. Я досить сильно вдарив його, — сказав Гінрей заклавши руки за спину.
- До цього. Будь ласка, назвіть мені своє ім'я. Знаєте, ви зробите мій звіт трохи легшим для мене, - попросив Кузан.
- Гінрей Кучики. Голова капітанів Ґотея 13, — відповів він знову, усміхнувшись.
- Ніколи про вас не чув. Ви піратська група або щось в цьому роді? — Поцікавився Кузан, щоб це виглядало як розмова, а не допит.
- Ми є те, що я вирішив, як ми. Але я вважаю, що ви могли б назвати нас піратами, оскільки це цілком підходить, - сказав Гінрей, повернувся і пішов геть.
Кузан не став тиснути на нього, розуміючи, що у нього немає шансів проти цього старого.
- Ну і зануда. Сакадзукі розлютиться, коли прокинеться знову.