Через кілька років Драгон закінчив терраформувати свій новий острів, перетворивши його на справжній рай. Високі гори, глибокі річки, круті вівчарки та величні водоспади — все це створювало неймовірну красу. Нерозмаїття полів, прикрашених квітами, зробило острів схожим на втілення раю на землі.
- Шедевр, якщо можна так висловитися, — вимовився Драгон, пари в повітрі і милувався своїми творіннями.
Раптом за нього з'явилася величезна тінь. Це був величезний дракон, якого Драгон переміг коли вперше прибув сюди.
- Мій пане, цей острів став раєм, про який кожен мріє в потойбічному житті. Ви створили тут рай, який створив дракон.
- Дякую, Алора. Тепер, коли земля готова, імперія нарешті зможе оселитися тут, — відповів Драґон, підлетівши і побудувавшись біля головки Алори.
- А що таке імперія насправді? - Алора, продовжуючи захоплюватися красою острова.
- Думаю, ти побачиш, коли ми дійдемо до цього моменту. Але по суті це велика кількість людей, що об'єдналися для створення потужної військової сили. Моя імперія стане найбільшою, яку будь-коли бачив цей світ, - пояснив Драгон, поплескавши Алору по голові.
- Нехай інші знають, що я повернуся на інший континент. Переконайся, що всі захищають мій райський острів, — додав він, стрибаючи з її голови.
- Не хвилюйтеся, мілорде. Ваше правління тут незаперечне, і ми віддамо своє життя для захисту цього острова. Ніхто не ступить сюди, поки ми тут. Обіцяю, що поклонялася Алора і шанувала свого пана.
– Добре! Я довіряю тобі, Алора. А тепер чекай мого повернення і не забудь тренуватися. Сила визначає твоє становище у світі, — сказав Драгон, підійшовши до краю качесу, що веде до океану.
Він раптово обернувся і кинув щось в сторону Алори. Вона зловила це своєю масивною клешнею.
- Кожен, хто носить цей символ має вільний прохід на цей острів. Якщо вони носять його, значить я особисто вручив його і вони мають майже такий же високий статус, як я. Ти будеш ставитися до них відповідно. Це зрозуміло? - Серйозно подивився він на Алору.
- Звичайно, мілорд. Я буду ставитися до них так, ніби ви стоїте переді мною особисто — поклонилася вона.
Драгон уперше за довгий час посміхнувся. Він підійшов до краю скелі і зістрибнув вниз.
- Час повертатися. Мені потрібно гарненько випити, - виніс він, впавши до океану.
Його тіло доторкнулося води, і він пірнув, зникнувши під поверхнею. Через кілька секунд він виринав і буквально поплив по воді. Драгон захопив усі чотири основні елементи магії і мав ідеальний контроль над ними. Тепер його несла невелика хвиля, що попрямувала до Ішгара.
---
Тепер Драгон повернувся в Ішгар і сидів у знайомому кафе, яке колись було маленьким селом, а тепер перетворилося на велике місто. Це було саме село, яке він відвідав багато років тому після знищення зловісного культу.
— Ось, будь ласка, сер, — підійшла до нього прекрасна жінка, подаючи напій. Їй було років тридцять-сорок, але вона зберегла свою природну красу.
- Дякую вам, міс...? — запитав Драгон.
- Сильвія. Мене звати Сільвія, сер. Вона злегка поклонилася йому і стала його рукою.
- Приємно познайомитися. Мене звуть Портгас Д. Драгон, — представився він спокійним, але добрим тоном.
- Так, я вас дуже добре пам'ятаю. Ви - причина, по якій я жива сьогодні. Ви врятували так багато людей, що, напевно, просто не пам'ятаєте мене, - сказала вона, її щітки злегка почервоніли.
- Ти дійсно виглядаєш знайомо, але я не можу тебе згадати. Не могла б ти мені трохи допомогти? - Він запитав, уважно дивлячись на неї.
- Ви були тим, хто переміг культ, який тримався в печерній системі неподалік звідси. Я була молодою жінкою, з якою ви розмовляли після того, як врятували нас від клітин.
- А, зрозуміло. Ти все так само гарно виглядаєш, як я бачу. Радий знову бачити тебе, Сильвіє, — сказав він тим же тоном.
- О боже, дуже вам дякую. То що ж тут робить один із святих чарівників? - Вона запитала, і він запропонував їй сісти.
- Звідки ти знаєш, що я святий чарівник? - Він здивувався.
- Ти що, жартуєш? Хто не знає Драона, Святого? На даний момент ви - ім'я вороже. Знаєте, скільки чарівників мріють приєднатися до Хвосту Феї, бо знають, що ви член цієї гільдії? - Вона розсміялася.
- Ну, цього я ніяк не очікував. Яка прикрість. Я не люблю ні слави, ні багатства — зітхнув він.
- О, я б не стала турбуватися про це, Драгон. Ніхто ніколи не бачив вашої фотографії. Ваші подвиги відомі, але ніхто, крім поради, не знає, як ви виглядаєте, — вона заспокоїла його.
- Мені пощастило. Бути знаменитим так дратує, — сказав він, випивши всю чашку спиртного.
- Дай мені ще, будь ласка, — показав він порожній кухоль.
— Звичайно, Сильвія зникла в глибині кафе і повернулася з бочком, повним алкоголю.
— Сьогодні ми нап'ємося, Драгоне, — сказала вона, заповнюючи свою чашку.
– Ха-ха, ну тоді гаразд, - він розсміявся, що бувало з ним рідко.
Так вони провели всю ніч, забувши про все на світі.