У недавно збудованій Гільдії в Магнолії Мевес стояла за стійкою, спостерігаючи за своїми підопічніми. Вона стала гільдейським майстром не тому, що хотіла отримати цю посаду, а тому що ніхто інший не хотів її брати.
- Драгон, йди сюди! Нам потрібно, щоб усі потрапили до кадру, — Мевіс намагалася організувати групове фото, аби сфотографувати всіх п’ятьох гільдій.
- Так, я вже йду. Заспокойся, Майвісе, і чому ти завжди кричиш? - Драгон підвівся з однієї із лавок і підійшов до інших.
— Так набагато цікавіше, — відповіла вона з ентузіазмом.
— Майстер гільдії, в цьому немає ніякого сенсу, — почувся голос Воррода з кутка кімнати. Він, як і Драгон, не особливо прагнув опинитися в кадрі.
- А НУ-КА ВСЕ СЮДА! - Мевес востаннє змовила і схопила фотоапарат. - Скажи щось смішне! - Вона гукнула, роблячи знімок.
Фотографія була швидко вставлена в рамку і розміщена у кімнаті гільдейських майстрів, щоб усі могли нею милуватися.
Минуло кілька тижнів відтоді, як Драгон приєднався до гільдії. Він не був проти ідеї союзників. У його попередньому житті нічого подібного не було, так що це було щось нове. У нього була сім’я, але вони мало знали про його існування. Він був наче тінь, яка захищала їх від сторонніх очей.
Зараз Драгон стояв перед новою дошкою запитів. Усі місії були дуже небезпечні і знаходились далеко від Магнолії. Здебільшого це були завдання для того, щоб знищити бандитів, які тероризували села та організації.
- Кого береш, Драгон? - Юрію підійшов ззаду до високого чоловіка в темно-зеному плащі. Останнім часом Юрій був у чудовому настрої, надто товариським і дружнім.
— Думаю, що візьму ось це, — Драгон вказав на завдання з найбільшою нагородою.
- Хм, завдання на дракона. Я думаю, що це Марко хотів поплескати Драгона по спині. Але через різницю у рості він майже не потрапив йому по поясниці, тому швидко віддер руку.
- Забавний ти хлопець. Я просто хочу випробувати свою силу проти дракона. Думаю, це буде захоплююче, — сказав Драгон, зриваючи папір із дошки.
Вони спустилися вниз. Вони були на другому поверсі, де стояло найнебезпечніше завдання. Для доступу до цієї території потрібні були послуги гільдейського майстра.
- Привіт, Драгон. Ти збираєшся на завдання? - Мевес сиділа за стійкою, потягуючи напій разом з Уорродом і Прещом. Всі вони виглядали злегка підвипилі, хоча був тільки полудень.
- Так, я обрав одне з довгих завдань. Не думаю, що повернуся скоро, так що позаботься про гільдію, чуєш? - Сказав Драгон, і в цей момент зовні піднявся вітер.
— Поки я тут, з гільдією нічого не станеться, — відповіла Метью, трохи покаявшись.
- Драгон пішов до дверей, але перш ніж він дійшов до неї, його тіло повільно перетворилося на вітер і зник з залу гільдії.
- Який він загадковий. Не можу дочекатися, щоб побачити результати його завдань, — сказав Уоррод, доп’ючи свою чашку.
- Не кажучи вже про його шалену магічну силу. Здається, вона тільки росте з тих пір, як ми з ним познайомилися. Таке відчуття, що у неї немає межі, - додав Преч, пофарбувавши від випитого.
- Це не важливо. Він наш друг, і ми почекаємо, поки він буде готовий поговорити про це. Ось що роблять друзі, — з радістю вигукнула Метью, яка була п’яною за всіх.
За межами Магнолії Драгон знову матеріалізувався. Ці маленькі фокуси з вітром тепер нічого для нього не означали. Він міг перетворити своє тіло в вітер і подорожувати вічно, якби захотів. Його запаси магічної енергії були настільки великими, що він ніколи не вичерпається.
- Гаразд, давай подивимося. Так і повинно бути, вірно? - Драгон подивився на карту, яку отримав від гільдії. Підтвердивши напрямок, він заїхав вперед. Він не хотів використовувати магію для подорожі, щоб насолоджуватися миром.
- Через місяць.
Зрештою він дістався гори, де перебував дракон. Це була одна з найбільших гір, які він коли-небудь бачив, і він відчував сильну магію, що виходить від неї.
- Людина! Ти наважишся вторгатися на мою гору? Ти шукаєш смерті? - Великий темно-коричневий дракон з'явився в повітрі, спустився вниз і приземлився прямо перед Драгоном.
- Мене попросили перевірити, чи чутки про дракона правдиві. Здається, так воно і є, — спокійно відповів Драгон, дивлячись на масивне тіло перед собою.
- То чого ж ти хочеш, чоловіче? - З драконом стало небезпечно.
— Мене попросили усунути вас, — сказав Драгон без емоцій у голосі.
- Ти СМІЄШ! - Здається дракон був розлютився.
- Гадаю, що так. Приготуйся, драконе, - Драгон активував свою магію, і вітер навколо них посилився.
Обидва чекали, хто зробить перший крок. Драгон злегка помахнув пальцем, і неймовірно потужний порив вітру вдарив дракона, відкинувши його до гори.
- Будь ти проклятий, людина! - дракон заричав і приготувався до атаки.
- Ні, я очікував від тебе більшого. Ти такий жалюгідний, маленький звірок, - Драгон махав рукою, і ще потужніший порив вітру притиснув дракона до землі.
— Тепер настав час померти, дракона маленький. Кров фонтаном хлинула з шиї звіра.
- Мабуть, я дійсно сильний. Цікаво, як цей світ співпадає з іншими людьми, які я відвідаю. Безсумнівно, це один з найслабкіших — Драгон роздумував над тим, як кров розтікається по землі.