Глава 3931
"Тик-так".
"Тик-так".
"Тик-так".
У свідомості Су Ло ніби запустився невидимий секундомір, який відраховує миттєвість до катастрофи. Три секунди. Саме стільки часу пішло на те, щоб вона та Сіо Ке з блискавичною швидкістю зібрати останніх морських тварин. А от маленький Божествований дракон і малий чорний кота, дотримуючись чіткого наказу своєї господині, швидко повернулися до морського дна. Вони прагнули розсипати духовні ікринки рибодраку по цілому світі.
Су Ло чудово знала ціну цих крихітних кристалів: кожна ікринка на чорному ринку коштувала щонайменше тисячі пурпурних кристаликів! А тут, на дні, вони лежали цілими купами, виблискуючи в тьмяному світлі, що проникає крізь струмок води. Залишити таке багатство тут, дозволивши йому втратити або ще гірше дістати Зал Дев’яті Праведних. Су Ло не збиралася робити їм таких подарунків.
До п'ятої секунди четверта закінчила свої справи. Останні туші їстівних тварин були заховані, а дно очищене від коштовної приманки. Секунду пізніше, перш ніж слинська Небесна павутиння остаточно накрила цей клаптик дна своїм мерехтливим саваном Су Ло та її супутники послизнулися в лазурній глибині Обланого моря.
Але коли вони вже збиралися йти, Су Ло прийшла несподівано і вкрай зухвала ідея. На її губах заграла лукова усмішка.
Справа в тому, що коли вона раніше добувала великих абаронів "Чорстий вітер і яскрава місяць" - вона не стала дріб'язковою і вирізувала їх разом з величезним шматом скелі. Ця масивна кам'яна брила, завдовжки кілька сотень метрів і площею майже тисячу квадратних футів, тепер займає значну частину її просторового сховища. Ці абалони вже давно були зібрані, і Су Ло якраз розмірковувала про те, як позбутися цього громіздкого каменя, що зайняв дорогоцінне місце. І ось настав час.
Щойно над дном змикалася шовкова сітка неба, Су Ло і тихий звук « вожу » виштовхнув величезний камінь зі свого місця. Вона розташувала її ідеально рівно, прямо по центру пастки. Важкий, кутовий камінь опустився на дно якраз в той момент, коли ячоста сітка повністю обкутала його.
Су Ло з незгладим задоволенням спостерігала за тим, як сітка натягнулася під вагою моноліта. Вона бачила, як снасті почали повільно повзти вгору і по тому, з якою натжею це відбувалося, Су Ло ледве не виснула зі сміху. Представивши обличчя тих, хто зараз тягне цей вантаж нагорі, вона ледве стримувала приступ хохота.
Швидким жестом вона відвернула Малого Божествованого Дракона і маленького чорного кота назад в простір, після чого обернулась до Сіо Ке.
— Пошли, — прошепотіла вона змови. — Піднімися наверх і подивимося, який « багатий улов» вони там витягують. Ха-ха-Ха-хо!
Ця вилазка під воду стала для Су Ло дійсно тріумфальною. Вона зібрала не тільки велику кількість духовних ікринок рибодракону, а й мільйони пурпурних кристалів. Тепер вона могла не тільки балувати себе і друзів вишуканими морепродуктами до повної ситості, але й володіти незліченним безліччю кримінальних ядер. Якщо перевести їх в окуляри рейтингу, то Су Ло навіть боялася представити підсумкову суму.
Але найбільш солодким у цій перемозі було те, що їй вдалося настільки витончено і нищівно підставити Зал Дев’яті Праведних. Саме це, мабуть, дуже потішало Су Ло.
Су Ло і Сяо Ке, не гаючи ні секунди, швидко повернулися на борт « Шенлуна ». Вони показали, що мають чудові організаційні здібності: змили морську сіль, переодягнулися в чисті, сухі речі і лише після цього, із найскрутнішим та навіть сумним видом, вирушили у ту частину палуби, де оселився Зал Дівятї Праведних.
Су Ло все точно розрахувала: враховуючи жахливий вага її "подарка", швидко підняти його на поверхню у членів залу ніяк не вийшло б. І вона була права. Коли вона, Тан Ялань і Сяо Ке підійшли до місця подій, другий брат з Залу Дев’яті Праведних облився потім і багровію від натуги, сильно тягнув мотузки Небесної шовковиці.
Навантаження було настільки великим, що йому довелося покликати на допомогу третього і четвертого братів. Але навіть утрьох вони виглядали так, ніби намагалися зсунути гору. Вени на їхніх чолах збудилися, а дихання стало важким і примарним.
Особа другого брата була глибоко зосередженою і серйозною, що змушувало всіх інших несприйнятливо співчувати та замирити в очікуванні чуда. Решта групи, переходячи з ноги на ногу від нетерпіння, часто ставили одне й те саме запитання:
— Другий брат, ну як там? Що в мережі? Багато?
Другий брат, важко дихаючи і не випускуючи канату, прохріпів:
- Поки що не можу сказати... Але судячи по вазі... Ох... Судячи з ваги, цього разу ми зірвали справжній джекпот!
— Другий брат, невже це правда? — З палаючими очима вигукнув Вей Сіхуа.
Той тільки сердито зірвався на нього у відповідь:
- Ти що, сумніваєшся в моєму досвіді? Я кажу тобі, що з’їдобні морські звірі зазвичай маленькі за розміром. І якщо вже мережа ТАК тягне книзу, значить, там ... Там не менше восьми тисяч штук!
На борту була проста арифметика: кристал тваринного класу приносив лише 0,1 окуляра, тоді як кристал дикого звіра середнього рівня цілої ста очок! Вісім тисяч тварин. це ж... це ж вісімсот тисяч очок рейтингу за один раз?
Вісімсот тисяч!
Було сказано, що очі всіх присутніх були наповнені багровим кольором пожадливості. За звичайних умов для отримання такої суми їм довелося б знищити вісім тисяч бойових морських звірів, вступаючи у смертельні сутички з кожним із них. А тут - один закис мережі.
У цю мить шовкова сітка здавалася їм не просто артефактом, а справжнім божественним інструментом для нескінченного множення очок!
Розділ 3932
— Тяните! Тяните же! — Розносився по палубі істурні крики. — Всі разом, налегай! Вісімсот тисяч окулярів на кону! Вісімсот тисяч!
Спільне прагнення наживи об’єднало людей. Члени Залу « Дев’яті Праведних », наче сильні стимулятори, одного разу кинулися на допомогу Другому братові. Тепер за канати вхопилися майже все, і справу пішло набагато швидше.
— И-и-і-раз! И-и-і-два! И-и-і-три! — Вони голосно вигукували, задаючи ритм.
У цей момент Су Ло, Сяо Ке та Тана Ялан, які вже вийшли зі своєї вілли, стояли неподалік і з незчутливим цікавістю спостерігали за цією сценою.
Тан Ялань бачив, як люди з Залу Дев'яті Праведних працюють до багрових облич і вінців. Вона міцно стиснула кулачки, а її голос підрогив від тривоги:
— Сестрянка Су, невже в цій мережі справді стільки їстівних тварин? Я й подумати не могла, що Зал Дів’яті Праведних знайде такий спосіб заробляння очок. Це ж... Це ж несправедливо! Якщо вони витягують стільки, то це викличе лише сильну заздрість у всіх інших!
Су Ло тільки ледь помітно посміхнулася, прикусивши губу, щоб не розсміятися вголос.
Тан Ялань, побачивши цю посмішку, трохи образилася:
- Сестренька Су, як ти можеш посміхатися? Мій досвід підказує, що їх улов буде просто колосальним, і ви ... — Вона осяяла, помітивши натовп допитливих людей і закінчила тихіше: « Вам буде дуже важко з ними тягатися.
Су Ло згідно кивнула, намагаючись зберегти серйозний вираз обличчя:
— Так, звичайно. Куди нам до них? Кому під силу перевершити таку неймовірну удачу, яка сплутає Зал Дев’яті Праведних?
Говорячи це, Су Ло відчувала, як її живіт буквально зводить судоми від ледь прихованого сміху.
Навколо Залу Дев’яти Праведних уже зібрався великий натовп. Слухи про безпрецедентний вилов поширилися швидше за лісову пожежу. З усіх боків лунали пересуди:
— Эх, везёт же деяким. Від заздрості можна лопнути. Як гадаєте, скільки штук вони там зачепили?
- Ти подивися, як вони надриваються! У того хлопця очі цього і дивись з орбіт вискочить. Думаю, там не менше тисячі тварин.
— Тисяча? Бери вище! Судячи з натягу канатів, там рахунок йде на десятки тисяч!
« Якщо це правда, то навіщо нам взагалі змагатися? » — запитав він. Всі місця в рейтингу вони заберуть собі, решта залишаться лише крихти.
— Господи, — прошепотів хтось у натовпі, - я б все віддав, щоб ця хвалена мережа прямо зараз візьми і лопні! Ха-ха!
Тим часом Небесна шовковична сітка піднімалася все вище і вище, вже попинившись над краєм борту. Члени Залу « Дев’яті Праведних » замерли в найвищій точці напруженості й захоплення. Їхні пальці тремтіли від збудження та втоми.
Нарешті, зібравши рештки сил, вони видали колективний, ранок крик:
— ХОР-РЬО -О-О!
Вони витягли мережу з води і глухих, важкий звук « БУМ!» зіштовхнули її вміст прямо на дошки палуби.
І в ту ж мить... Світ ніби занурився в абсолютну тишу.
Очі глядачів округли, нагадуючи величезні чайні страви. Люди застигли в безглуздих позах, їхній розум відмовлявся обробляти побачене і на чолі став повний сумбур.
Першим з оцепеніння вийшов Вей Сіхуа. Він з якимось болючим, істеричним сміхом переклав погляд із мережі на Другого брата:
— Другий брат... це... Поглянь на це...
Третій брат, не вірячи своїм очам, підскочив до мережі і відштовхнув мерехтливі ячеї в сторону. Він обійшов здобич навколо, оглядаючи її з усіх боків.
- Тут немає жодної звірини! — Заорал он, сковзнувшись на фальєт. — Ни єдиного дохлого крокодила! Тут тільки величезний, мати його, БУЛИЖНИК!
Другий брат у цю мить виглядав так, ніби його вдарили обухом по голові. Він ніяк не міг прийти в себе, його погляд був прикутий до сірої поверхні сповідинського каменю, а губи беззвучно рухалися. Нарешті він пробурмотів:
— Бути не може... Цього не може бути! Я відчував еманацію духовної енергії морських звірів! Як, скажіть мені, як це перетворилося на шматок скелі?
Вей Сіхуа, згадавши про свої витрати, відчув біль у серці:
— Другий брат... Приманка на три мільйони пурпурних кристалів ... Ми що, нагодували її цьому каменю?
Другий брат вкинувся, у його очах спалахнув лютий вогонь:
Ти мені ще брат чи ні? Ти бачиш, в якій ямі і ще смієш висипати мені сіль на рану?
Вей Сіхуа поперхнувся словами, відчуваючи себе вкрай уразливим. Але він не посмів заперечити, що в їх групі ієрархія заснована на грубій силі, і хоча другий брат зараз виглядав по-ідіотськи, за рівнем культивації він стояв набагато вище.
Тим часом, незважаючи на вигляд багатьох присутніх, в душі шаленіла радість. Люди мало не стримувалися від злості.
« Так їм і треба! Чудово! Це чудово!» — Мовчазні крики радості роздавалися в серцях мало не кожного свідка ганьба Залу Дев'яті Праведних.