Розділ 3903
Тан Ялань, побачивши в руках Гу Сін’ян пляшечку з чорнилом семиколірного восьминіга, мало не задухнулася від обурення. Вона сердито підкинула руку і, вказуючи пальцем прямо в обличчя пихатої образниці, зірвалася на крик:
— Це ж чорнило семиколірного восьминога! Ты... Ти називаєш це наживкою? Та це ж чистий репелент, який за версту розлякує всю срібну Розсічаючу рибу-морську звірину! Ти як взагалі можеш таке пропонувати? Це ж прямий саботаж!
Гу Сін’ян збудила підборіддя, і на її обличчі розлилася маска самовдоволеного бенкету. Вона обкинула Тан Ялань зневажливим поглядом і процідила:
— А чому, власне, я не можу так вчинити? Не забувай, мила, на кону стоїть три мільйони шістьсот тисяч пурпурних кристалів. Чи ж це не достатньо підстав, щоб зачепити планку складності до неба? Якщо твоя дорогоцінна сестра Су вважає, що наживка їй не до вподоби, нехай просто визнає поразку. Ми не образимося, чесне слово.
У ту ж секунду решта дівчини, немов зграя голодних ворон, наперебій почали піддати своїй голові. Публа наповнилась їхніми пронизливими голосами, кожен з яких так і нищив уколоти Тану Яланші.
Су Ло, яка до цього моменту зберегла крижану байдужість, м'яко доторкнулася плеча своєї подруги і зловила її погляд, тепло усміхнулась:
- Ялань, ти віриш мені?
Тан Ялань замерла, дивлячись в ці бездонні, повні таємниці очі. Її гнів миттєво утихомирив, змінився безмежним, майже благоговійним довір’ям, яке вона тепер відчувала до цієї дівчини.
— Звичайно, сестра Су Ло, я вірю тобі всім серцем! Але ці чорнила семиколірного восьминоги... — Вона все ще з сумнівом покосилася на смердючу жижу.
Будь-який розсудливий рибалка підтвердив би її побоювання: хіба що ці Срібні розсікаючий Воду риби-морські звірі захитаються розум та інстинкту самозбереження, інакше вони і на гарматний постріл не приблизяться до такої « удачі»! Про те, щоб зловити хоча б одну, не могло бути й мови.
Проте обличчя Су Ло було непроникним, а поглядом — безтурботним. Вона, здається, прийняла з рук Гу Сініан ту найтримку і огидливішу комашку, перемішана з чорнилом. В її руках це варево виглядало як безформна чорна бруду, що відштовхує на вигляд і нестерпно смерає.
Багато новобранців, спостерігаючи за сценою, не могли стримати сліз співчуття. У їхніх очах Су Ло вже була приречена.
Але сама Су Ло, здавалося, не мала жодних сумнівів щодо успіху. Вона була зовсім неброреною, майже ледачою і плавно прожила рибальським гачком по поверхні чорного кома. На металевій вістрі залишилося лише крихітне, ледь помітне плямку наживки. Вона навіть не пошкодувала, що її форма чи хоча б спробувати приховати на сонці метал гачка - будь-який новий знав, як блиск металу відлякує здобич, але Су Ло це, здається, зовсім не хвилювало.
Ледве гачок торкнувся цієї зловісної маси, вона не мідь ні секунди, помахнула здивуючого і закинула полівок до лаварної безодні Хмарного моря.
Гу Сініан, спостерігаючи за цими дилетантськими діями, не могла стримати цього сміху:
- О, я згорю від нетерпіння побачити яке чудовисько ти витнеш на цей раз! - Її голос так і склався отрутою.
Поплаваючи, вони почали розтоплюватися темною маслянистою плямою — чорнила почала отруювати воду своїм сильним запахом і фарбувати її в похмурі тони. Отруйний аромат міазми почав швидко поширюватися по окрузі.
Коли вона побачила це, то зрештою заспокоїлась. В їхніх розумах панувала абсолютна впевненість: за таких умов, щоб зловити Срібну Розсіку рибу-морську звірину - це було б схоже на чудо, немислимої фантазії.
Пройшла хвилина.
За нею є друга.
Третя...
Час тягався повільно, наче густа смола. Десять хвилин тому, але поверхня моря залишалася гладенькою. Здавалося, що вся риба у радіусі милі злякалася.
Гу Синян була просто сяюча від щастя:
— Ха-ха-хо! Дивись-но, Су Ло, сонце вже йде до заходу, а море підозріло мовчить. Ну ж бо, яви нам хоч одну несравну Серібну розсічуюча Ваду рибу-морську звірину, як ти і пообіцяла! Де ж тоді ти мав тверде довір’я? Невже ти сама загнала себе в кут і тепер змушена терпіти цей сором? Ха-ха-хо!
— Я думаю, тобі треба визнати свою нікчемність і здатися. — До чого ця марна трата часу? Фінал же наперед призначений, і слова, які тобі доведеться вимовити, від цього не зміняться.
— Чи ти досі тішишся надією, що хоч одна риба клюне на цю смердючу отруту? Наживка з Сімкольоровим восьминогом — це вирок для риболовлі! Якщо ти дійсно вмудрієш щось зловити, я віддам свою голову тобі на з'їсть ...
Вона не встигла домовитись. Різкий сплеск змусив її осікти. Поплавок Су Ло раптово, з неймовірною силою, пішов під воду!
Невже клюнуло? Чи це справді сталося?
І в цю мить, коли всі затамували подих, Су Ло, не чекаючи ні секунди, різко смикнув ліску вгору.
Тан Ялань від здивування скрикнула, її голос був сповнений тривоги:
— Сестра Су Ло! Не можна так різко! Риба може зриватися, вона ще не заковтнула гачок! Треба чекати, коли поплавець знову зпливе, це вірний знак, що ... Сестра, це занадто ра-а...
У неї на губах замерло слово. Су Ло одним надійним рухом вже вихопила зі води блискучу твушку. Це була Срібна Розсіщаюча Воду риба-морська тварина!
Натовп завмер у заціпенінні. Усі втратили дар мови, як один.
Кожен знав, що цей вид риб слушно називають « примарами швидкості». Вони крихітні, витончені і надзвичайно обережні. Їхнє виживання у небезпечних водах Обланого моря безпосередньо залежало від їхньої надприродної здатності відчувати найменшу загрозу!
Але що ж вони бачили зараз? Найближче місце на палубі, удочка, готова лопнути в будь-який момент, ліска низької якості, сяючий голий гачок і ... Смертна наживка, яка повинна була викликати в риби лише нудоту. Додайте до цього повне нехтування правилами рибної ловлі — будь - який з цих факторів повинен був змусити рибу забратися на інший край моря!
Розділ 3904
Якби цього чоловіка, який живе на березі моря, не озирнулася б і риба-морська тварина.
Однак... Су Ло ловила. Вона клала одну за одною, наче витягала їх з пустоти!
— Как... Як це можливо? - Проплепав хтось у натовпі, не довіряючи власним очам.
- У мене галюцинації? Скажіть, що мені це чудиться!
— Цього не може бути! Проти законів природи не порушиш!
Ніхто не міг повірити в те, що відбувається. Це було вище їх розуміння.
Але Су Ло і далі діяла з тим же ледачим виробом, зберігши абсолютний спокій. Здавалося, що для неї це був лише порожній звук.
Вона неквапливо, майже нудною жестом знову закинула гачок у безодню Хмарного моря. І знову - "звсплеск" -- поплавок пішов під воду майже миттєво.
Знову закипить, знову моментальна поклянка.
Ще раз — і риба на гачку в ту ж секунду.
Ще й ще...
Очі Гу Сінян округли і стали схожі на два величезних мідних дзвони, здавалося, вони ось-ось викатаються з орбіт від напруги. Інші дівчата перебували в не меншому шокі, вони буквально впали у те місце, де ліска Су Ло торкалася води, сподіваючись розгадати цей фокус.
— Нет... Ні, це брехня, то якийсь морок! Десь точно прихований підвох! — Гу Синян відчувала, як в її голові все йде довкола і що думки плутаються у шаленому безладі.
Вона перебрала всі способи тиску, все смішні знущання і каверзи, які тільки могла придумати. Але коли вона натрапила на цю жахливу, майже божественну силу рибальського мистецтва Су Ло, то зрозуміла свою нікчемність. Вона була безсила.
Зрештою Гу Сін’ян було безпорадно спостерігати за відточеними рухами Су Ло. Не минуло й п'яти хвилин, як в бадзі Су Ло вже плескалася рівно сотня Срібних розсещувачів Волду риб-морських звірів.
Закінчивши, Су Ло поставила переповнену ємкість перед наставником Сюем. Вона не пропустила жодного слова, а лише дала йому спокійну і ледь вловлену усмішку.
Наставник Суй був глибоко вражений.
Ця дівчина, Су Ло... Вона була справді надзвичайною. Одна з її вправ у збереженні крижаного самовладання перед лицем повсюдної ненависті вже заслуговувала поваги, не кажучи про те, що вона є одним із своїх таємничих методів. « О, Нін Цзю, — подумав він. — У тебе дійсно око-алмазас, ти знайшов справжній скарб".
Вчитель поклав руки за спину, прийняв урочистий вигляд і з серйозною обличчям кивнув:
- Су Ло дійсно виловила рівно сто примірників Серібної Розсічаючої Воду риби-морської звірі. Якщо у когось ще залишилися сумніви або хтось хоче поставити під сумнів результат - нехай вийде вперед зараз.
Його погляд поволі перейшов по блідих обличчях дівчат, захопившись зрештою на Гу Сін’ян. Він добре бачив, що саме вона була зачинницею і головним джерелом ворожості до Су Ло.
Але тепер Гу Сін’ян було зламано. Усі її кози розсипалися в порох, і вона нічого не могла протиставити таланту Су Ло. Абсолютно нічого.
Вона підняла голову, і її погляд, холодний і колючий, схрестився зі поглядом Су Ло:
- Програш є програше. Я, Гю Сінян, не з тих хто біжить від відповідальності. Якщо ми уклали парі, я виплачу борг, в цих кристалах немає нічого особливого. Но... Су Ло, дай відповідь на одне питання: як? Як за таких неможливих обставин ти зміг зловити стільки риби?
Це питання турбувало всіх людей. Навіть найуспішніший потомець у десятому поколінні врятував би перед цим завданням. Чому Су Ло все вийшло так легко?
Су Ло тільки злегка підняла кутки губ у таємничій посмішку і, обернувшись до наставника Сю, запитала:
— Я зобов'язана відповідати на це питання?
Вчитель не втримався від смішки:
« Мушу визнати, що я і до самої смерті не зацікавлений у тому, щоб знати про це. Ти не зобов'язана відкривати свої секрети.
Су Ло кивнула і сухо кинула:
- У такому випадку, я волію зберегти це в таємниці.
— Ты!. — Гу Синьян мало не захлинулася від люті, відчуваючи кров приливу до обличчя.
Але Су Ло, не зважаючи на неї, спокійно прийняла з рук вчителя Сюя просторий мішечок із виграшем. Потім вона неквапливо обвела поглядом тих дівчат і чітко вимовила два слова:
- Магічні звірі.
Почувши це, вони ледве не втратили почуттів від обра́зи!
Багато хто з них плекали надію поступово вислизнути з палуби, поки ніхто не бачить, але не тут було! У той час довкола місця подій вже зібралося кілька цікавих першокурсників — просто нікуди. До того ж, спробувати уникнути виплати боргу, коли свідок і суддя виступав сам наставник Сюй ... Це було б таке саме як самогубство або принаймні негайне виключення.
Дівчата одна за одною почали скрепити своє серце і проклинати свою зухвалість, а також виводити й передавати Су Ло своїх дорогоцінних чарівних звірів.