Глава 3791
Очі маленького відриву Сюань відразу спалахнули яскравим вогнем, і він з надзвичайно серйозним виглядом кивнув, погоджуючись із планом Су Ло. У наступній секунді він виводив хвостиком від нетерпіння, з усіх ніг помчав приводити задумане на виконання.
Звичайно, вже після полудня Сяо Ке з’явився найблагороднішим братом Шімінь Хунцзюня і помахав у повітрі вувесистим паперовим свертком.
Симинь Хунцзюнь якраз збирався вийти на вулицю, щоб знайти когось із учнів і в чесному бою "вибити" з них ще трохи очок. Але, побачивши вдалечині знайомий силует Сіо Ке, перший учень збліднув як полотно. Здав переляканий крик « шш-шух!», він блискавець мітнувся назад у будинок, в одну мить застрибнув до ліжка і, хоючись за груди, почав голосно кричати та ахати:
як же боляче... Ах, мої старі рани...
Сяо Ке безцеремонно відкинув дверної полог і, побачивши це жалюгідне видовище, просто захмурився.
Помітивши події, Шімінь Хунцзюнь намагався надати своєму голосу якомога немічніший і водночас щирий тон:
Ой... І хто ж це до мене поскаржився? Ах, це ти, молодший брат Сіо Ке... Невже ти так і не знайшов нікого для бою? Що ж привело тебе в мою скромну осель у такий час?
Сяо Ке, не звертаючи уваги на його читання, демонстративно вкинув цвіркун у руку, обкинув Сімінь Хунцзю поглядом і коротко кинув:
— Вставай. М'ясо приніс. Будеш їсти.
Шемінь Хунцзюнґ спочатку хотів відмовитися, вірний своїй тактиці « тяжкій», але Сяо Ке надерав паперову упаковку, як по кімнаті миттєво розлився такий густий, смішний аромат, що рот першого учня мимовільно наповнив слиною.
Він і уявити собі не міг, що це за магічний звір був так майстерно приготований. М'ясо переливалося апетитним золотисто-коричневим відтінком, воно було все просочене соком і так лозилося з жиру. Здавалося, варто відкусити лише крихітний шматочок, і ти готовий проковтнути власну мову від неземного блаженства ... Симінь Хунцзюнь більше не міг протистояти спокусі. Він не міг стримати тремтіння в руках і почав повільно зіповзати з ліжка.
Маленький відрив не став витрачати час на церемонії і, гулько плескаючи рукою по столі, сказав:
— Ешь!
звичайно - пробурмотів Сімінь Хунцзюнь. Він простягнув руку і обережно відщипнув махенький шматочок, щоб розпробувати смак.
У його голові ще й досі блукав думка: « З'їм-но я для пристойності один шматочок, а потім під благовидним приводом виставлю молодшого брата Сіо Ке геть». Але варто було йому тільки проковтнути цей перший шматочок смаженого м'яса, як ця ідея випарувалася без сліду, наче її і не було!
« Божене м’ясо! Неймовірно!» - подумки заспівав Сімінь Хунцзюнь. Він був готовий поклятися чим завгодно: за все своє життя він не пробував нічого подібного, але навіть не вдихав аромату такої сили і чистоти! Це було занадто... занадто... Занадто смачно!
— Джуніор брат Сяо Кэ, з чого б це ти раптом вирішив відвідати мене сьогодні? — Він намагався затягнути розмову на світську.
Сяо Ке безсердечно відповів:
- Ти ж сказав, що хворієш?
Серце Симинь Хунцзюня відразу наповнилося каяттям і вдячністю. Він був жалитим шматком за куском і думав: « Якою ж гарною людиною є цей молодший брат... Я ж так безсовісно його обманив, прикидався хворим, тільки б не битися, а він, побачивши, що я занедужав, не лише не розсердився, але й спеціально приніс мені це чудове м'ясо щоб підбадьорити."
"У-у... У порівнянні з шляхетним Сяо Ке я просто ніщо, дрібна соска і огидний обманщик! Як же мені соромно, як же ніяково... О-о-ох, яке ж смачне м'ясо!»
Якщо спочатку Сімінь Хунцзюнь ще намагався дотримуватися будь-якої подразненості, то під кінець він буквально хапав шматки обома руками, працюючи щелепами з такою швидкістю, ніби за ним гналась зграя демонів-волків. Здавалося, він смертельно боявся, що якщо уповільниться хоч на секунду, Сіу Ке з'їсть на один шматок більше, і тоді він помре від нестерпної жалю до самого себе!
М’яса у складці було небагато, і невдовзі воно зникло без залишку. На промасленому папері залишилися лише кілька липких кунжутних зерняшок.
Але Шімінь Хунцзюнь не заспокоївся навіть на цьому. Він почав старанно підбирати пальцем кожне зернятко і відправляти його в рот, поставивши маленького юного сюаньу впасти на німе здивування.
Але ж Сімінь Хунцзюнь був родом з Центрального Континенту! Хіба мало він бачив диковинок? Чи ж він не перепробував на своєму житті таких вишуканих речей? Однак тепер він був готовий облизати свої пальці по десятому колі — настільки звабливим виявилося м’ясо, приготовлене Су Ло.
Зазвичай Сяо Ке був ще жадібною, коли справа стосувалася їжі. Але зараз він просто сидів на місці і з задоволенням спостерігав за тим, як старший брат із шаленством доїдає останні крихти. На його губах гралася усмішка, в якій сквожила хитка іскра тріумфу.
— Ну як, старший брате, смачно було? — Сяо Кэ окинув його слідом.
І тут до Сімінь Хунцзюня нарешті дійшло!
Як сказано, « коли ти їси чужу мову короток, коли береш чужі руки - зв'язані». Невже молодший брат Сіо Ке спеціально приніс цей делікатес, щоб звабити його і змусити відчувати себе боржником та зрештою примусити прийняти виклик на бій?
« Якщо так... хе-хе... то молодший брат Сяо Кэ надто недооцінив товщину моєї шкіри!»
Глава 3792
- Ой-ой, ох, як же мені боляче... — Старший брат раптово схопився за груди, і з його рота, все ще блищив від жиру, вирвався стон, повний удаватий борошна. — Мій молодший брат Сяо Ке, здається, моїм ранам стало ще гірше... Піду-но я, мабуть, приляжу, відпочину небагато. Будь як удома, не соромся, а я в ліжко.
За ідеєю, у такій ситуації Сяо Ке зі своїм вибухним характером повинен був би схопити Сімінь Хунцзюня за шкірку і поставити йому гарну тріпочку.
Шімінь Хунцзюнь і сам цього очікував, а тому в глибині душі його мучив жахливий страх. Він украдкою доторкнувся на гостя і побачив, що цей вічно лютий молодший брат як і раніше абсолютно спокійно сидить на своєму місці. Сяо Ке був неймовірно неврівноваженим, наче його козир, про який ніхто не здогадувався.
Саме тому, що Сімінь Хунцзюнь не розумів підлісок такої поведінки, на душі в нього ставало все тривожніше і занепокоєння. « Невужчи молодший брат Сяо Ке підсипав отруту в м’ясо? » — стрімголов погрожувала у нього.
Коли цей прямолінійний зірець, який звик розв'язувати всі проблеми грубою силою, раптом починає грати в мудрого стратега, це викликає дуже неприємне передчуття.
Поки Сімінь Хунцзюнь мучився сумнівами, через двері донеслись тупі кроки.
Слуга сьомого старійшини, коротко послухавшись, увійшов до кімнати. Він з уклоном звернувся до першого учня:
— Старший брат, біда! Наш новий Червоно-червоний однорогий полум'я звіра, священний захисник секти, зник! Сьомий старійшина наказав мені дізнатися, чи ви бачили його годину?
- Що? Одноголовий п'ятиколірний звір загубився? — Симинь Хунцзюнь зобразив вкрай несподіване. — Та як же він міг прірву?
Слуга сьомого старійшини виглядав дуже занепокоєним:
- Старший брат, ви бачили нашого захисника раніше, не могли б дати хоч якусь підказку, де його шукати?
Побачивши на обличчі слуги справжню тривогу, Сімон Гунцзюнь трохи подумав і відповів:
— Сходи-ка ты в Східний сад, посидь там. У тому місці концентрація енергії грому вище всього, мабуть цей звір вирушив туди, щоб поглинути трохи блискавиць. Йди, перевір.
- Слухаюсь! — Отримавши вказівку, маленький слуга поспішно пішов.
Ледве двері за ним зачинилися, Сімінь Хунцзюнь з сміхом обернувся до Сіо Ке:
— Ой, умочили, зараз лопну з сміху! Невже наш священний захисник зазнав тієї ж долі, що і попередній звір, і його теж хтось зловив та замаскував на стовпі? Ха-ха-хо!
Шімінь Хунцзюнь, вийшовши зі свого добровільного заточення, чув історію про те, як Сіо Ке зловив і з'їв попередній дикий звір-охоронець, і тоді ця новина ледве не довела його до істерики від сміху.
Він сміявся і сміявся, але раптом зловив на собі дивний, ледь уловний погляд Сяо Ке, в якому сквозила якась дивна напівулибка. І раптом до нього дійшло: чоловік, який дійсно з'їв попередній священний звір, сидить прямо перед ним.
У його голові спалахнула здогадка. Невже? Чи це знову справа рук молодшого брата Сяо Ке?
Хоча ні, навряд чи... Він весь цей час сидів тут, пив вино і їв м'ясо разом з ним. Коли б він зробив такий злочин?
Отже, Шімінь Хунцзюнь сам себе відкинув підозри в адресу маленького юного відприска і з надією запитав:
— Джуніоре, а у тебе ще залишилося таке м'ясо? Воно було неймовірно смачним! Спробувавши цей шедевр, я тепер цілий рік не зможу дивитися на звичайну їжу, не знаючи, в чому сенс життя, у-у...
Сяо Ке невтомливо уточнив:
- Хочеш ще?
Почувши це, Симинь Хунцзюнґ захвилювався. Він був настільки зворушений, що ледве не прослизнувся і почав несамовито кивати:
— Да, хочу! Дуже хочу! Джуніоре, брат Сяо Ке, невже в тебе є ще?
Сяо Ке звичайним жестом дістав з свого простору ще один паперовий цвіркун і недбало кинув його на стіл.
Симінь Хунцзюнь глибоко надихнув аромат, що виходив від швертка, і з хвилювання його руки затремтіли. Він поспішно розв’язував білу мотузку, одночасно додаючи свій найцінніший трофей — глек зі старим вином із стародавнього колодязя, який зберігав тисячу років.
— Молодший брат Сяо Ке, як можна насолоджуватися таким чудовим м’ясом без доброго вина? - Приготував він. - Йди сюди, сідай. Це мій особистий скарб, вино з стародавнього колодязя, яке витримало тисячу років. У нього просто казковий двобій!
— До речі, молодший брат Сяо Ке продовжував Сімінь Хунцзюнь, коли побачив, що він все ще мовчить - а той одноловий п'ятиколірний звір... Його ж насправді не ти спіймав і з'їв? По суті, хоч він і вважається священним захисником секти, м’ясо в нього, мабуть, посередне на смак. Я знаю, що твоє смажене м'ясо - це справжній скарб! Воно по праву заслуговує на звання найкращого жарка у світі!