Глава 3677
До морської акваторії треба було в чергу, парами.
Оскільки Су Ло і маленький юний човен сіли в останній ряд металевого літального корабля, вони вийшли останніми.
Коли вони вийшли, більшість людей вже вибрали дерев’яні човни і попливли на хвилях.
А вони залишилися лише однією — останньою, обезлюдненою і розвалюваною з усіх дерев’яних човнів.
Це був класичний човен з чорним навісом - маленька, вузька. У маленькій річці чи озері вона ще могла зійти, але в морі при першому ж пориві вітру напевно перевернеться.
Тому Су Ло відразу зрозуміла, що суть такого випробування — захищати дерев’яний човен.
Вона знала, що найстарша сестра Янь Чжоцзюнь спеціально змусила їх сісти в останню чергу. Оскільки вже це було зроблено навмисно, то говорити ні про що. Зрештою, поряд був маленький юний відрив, так що з бійками проблем не виникне. Думаючи так, Су Ло спокійно і незапрошено залізла в човен.
Маленький молодий відрив, чия бойова сила заскочила, але мізки були простими, теж не побачив у пізній посадці нічого особливого.
Побачивши, як останній маленький човен відпливає від берега, в очах старшої сестри Янь Чжоцзюнь спалахнула задоволена холодна посміховиськ:
— На цей раз вони точно мертві! Ха-ха-хо!
Фан Фенлін злегка нахмурився:
- Що ти зробила?
Янь Чжоцзюнь була надзвичайно задоволена собою:
— Старший брат, ха-ха-Ха-га-- на цьому етапі ці двоє точно загинуть! Я помстилася за все! Яка ж я рада!
- Сяо Цзюнь, ця дівчина ще добре, але той хлопець - улюблений третій старійшини... Що саме ти зробила? — Фан Фэнлін відчув, що справа серйозна.
Але Янь Чжоцзюн не додала цього значення і сказала:
— Старший брат, ти бачив предмети на їхньому човні? Я питала у другого дядька-старейшина. Ця котел, вогніво і дрова - все це має велике значення. Тільки максимально ефективно використовуючи їх, можна досягти протилежного берега. Але на цьому останньому човні, хе-хі--~
- Що ти зробила? — Фан Фэнлин нахмурився.
- Та нічого особливого. Човняр був багатий, і коли прийшли черги до останніх речей, то цілком не вистачало. Тому я просто додала інші котли, вогніво і дрова, хі-хі, - Янь Чжоцзюнь прикривала рот і засміялася.
— Тому ти поставила їх останніми, щоб вони не бачили човна інших і не зрозуміли правди? Ти не боїшся, що в результаті...
- Які ще "в підсумку"? Старший брат Фан, ці двоє вже не повернуться, Янь Чжоцзюнь була абсолютно впевнена.
— Ты... Що ще ти зробила? — очі Фан Фэнлина звузились.
- Просто трохи змазала їхній човен чомусь. Ай, старший брат Фан, не питай більше. Тобі достатньо знати, що ці двоє не повернуться. Зрештою, секта дозволяє десять відсотків смертності. Хтось же повинен померти. Якщо не вони, то хтось інший - байдуже сказала Янь Чжоцзюнь.
— Сподіваюся... Сподіваюсь, що так і буде. Фан Фенн уже був у одному човні з замовницею. Знаючи план Янь Чжоцзюнґ, він був безпорадним.
А Су Ло і маленький юний відляк, яких вважали вже мертвими, в цей момент ошарашено дивилися на предмети у човні.
— Эй? Чому тут кам'яний казан? О, і ще дрова. О, це огниво? — Су Ло дивилася на ці приладдя в центрі маленького човна і зовсім розгубилась.
Насправді, коли люди піднімалися на човни, спеціальні особи мали пояснювати призначення цих трьох речей. Але коли Су Ло і маленький юний відприк сіли в човен, Янь Чжоцзюн сказала, що пояснить сама, і відіслала інших старших братів та сестер.
А вона нічого не пояснила.
Розділ 3678
Тому тепер Су Ло не могла зрозуміти, як це було.
А коли маленький юний відриск побачив їх, його очі миттєво загорілися!
Насправді Су Ло і маленький юний відляк не знали, що ці три предмети відповідали трьом видам труднощів у морі Бейдунь.
У морі Бейдунь жили три види страхітливих морської звірини — на початку, посередині і кінці акваторії.
Ці три види - це величезна кількість маленьких срібних рибок, морських восьмикутних черепах, які випускають отруйну рідину, і найпотужніший бос — золотий блискавиця білого дракона-зввіря!
Було безліч маленьких срібних рибок, які пожирали. Під їхнім гострим срібним зубами маленький дерев’яний човен довго не протримається і буде повністю прогризена. Єдиний спосіб протистояти їм — це жах. Полум’я від вогню могло дати їм час.
Морські восьмикутні звіри реагували на дим від палаючих дров — він видавав приємний аромат, який був неповноцінний для інших, але примушував їх чхати і давав перевагу в бою.
А для могутнього боса - золотоокого блискавця драконячого демона-зввіря — потрібно було кам'яного котла, тому що на ньому був запечатаний потужний масив. Тільки заманивши боса в масив і скориставшись моментом, коли його свідомість на мить відречеться, можна було отримати шанс втекти.
Тобто кожен з цих трьох речей міг дати їм перевагу і шанс на виживання.
Але зараз ніхто не пояснив Су Ло і маленькому молодому відриву нічого з цього, тому вони зовсім нічого не розуміли...
Тому, коли маленький юний відриск побачив ці предмети на човні, його очі засяяли. Він радісно закричав Су Ло:
Чудово! Вчора ще лишилася половина сніжної тварини, що світиться в ночі, давайваримо!
Є кам'яний котел, дрова і вогні - що це, якщо не ідеальна можливість для пікніка?
Су Ло задумливо прикралася. Вона відчувала, що все не так просто.
Але маленький юний відрив не дав їй часу на роздуми. Він витягнув з простору кільця величезний шматок хребта снігової кістки сніжної тварини, що сяяв в ночі, спритно штовхнув його на маленькі шматочки, кинув у котів, а потім витріщився на Су Ло великими блискучими очима, дуже мило.
Далі він не знав, що робити...
Кутики губ Су Ло злегка дёрнулися. Вона подумала: гаразд. Зрештою, біля маленького Ке, і з боями їй не доведеться нічого робити. Тоді вона займеться тилом.
Су Ло, подумавши так, перестала чинити опір.
Вона налила в залізний котел духовну воду найвищої якості, додала різні приправи і просто почала варити гарячий горщик.
Незважаючи на швидкість і напрям вітру зовні, маленький човен Су Ло рухався рівномірно до місця призначення — не швидко й повільно, без поспіху та метушні.
До того ж з човна поширювався густий, звабливий аромат і далеко розносився навколо...
У той час вони вже були в зоні проживання рибок, що пожирали маленькі срібні риби.
Як тільки вони опинилися в зоні атаки срібних рибок, безліч маленьких сріблястих рибинок раптово хлинули на цю маленьку розвалюху-лодку, намагаючись повністю прогризти її.
Човен хоч і була розвалюхою, але на ній сидів маленький юний відрив, якого вони ніяк не могли потревожити!
А коли маленький юний відриск їв, найбільше він не любив, коли його турбують.
Наш маленький юний відляк не розлютився і не впав у лють, але аура, яка належала виключно крові головного Бога, окутала невеликий дерев'яний човен. У той же час аура, з човна в якості центру, поширилась по всьому світі.
Невдовзі в радіусі дії аури велетенська зграя срібних рибок почала кружляти від запаморочення, пускати бульбашки з рота і страждати так, ніби жити не хочеться.