Глава 3647
Це була не якась сумна школа, а сама Сетта Тяньйо! Велична і свята вона була для кожного, хто практикував її на всіх континентах — місці, про яке багато людей не наважувалися навіть у найбільш відважних снах. Навіть зовнішній учень тут не давався просто так: його не можна було отримати по одній лише примхи чи бажання. Звичайно, якби здібності кандидата лише трохи не дотягували до норми, можна було б поступитися на поступки і домовитися, але ранг Святого... Про величні небеса, це ж була ціла прірва! Розрив на рівні сил був настільки жахливий, що навіть для третього старійшини, який мав велику владу, подібне рішення здавалося... надто, просто завдячно зухвалим!
Су Ло, зовсім не соромлячись з’явленої замічкою, почала вільно вертіти пензля на пальцях і дарувала Третьому старійшину лукавою посмішкою.
— То не можна? — Дала вона мідним голосом. — Ну, раз не можна, тоді...
Не встигла вона договорити, як маленький підпечений блискавким рухом вихопив сувій з реєстраційного столу прямо з рук спіймали старого-клерка. Він вчепився у аркуш, де щойно накреслити своє ім'я, і вже замахнувся, явно збираючись розірвати його в клочику.
— Эй-эй, постой, не нужна! — Старійшина вкладав руки у примиряючий жест. — Давай все спокійно обговоримо, навіщо ж так відразу? Ми нікуди не поспішаємо, все решим світ, не поспішай! « Хоч він і говорив вголос, що поспішати нікуди, насправді Третій старійшина був на межі паніки. Як він міг дозволити цьому унікальному самородку, якого він з такою працею і хитрістю заманив у секту, просто так розвернутися та піти через якусь формальність?
— Старійшина, що нам робити? — Старик, який відповідав за реєстрацію, розпитував вчителя. Колись він і сам був учнем третього старійшини, тому звик у всьому покладатися на його волю.
Третій старійшина кинув Су Ло скептичним і прискіпливим поглядом. Ця дівчина... Як і казати, вона вдалася до слави своєю зовнішністю, навіть найпереконливіший критик не знайшов би вади. Але її сила була за межами розуміння - приховане ніщо. Таке жалюгідне становище в їхніх краях було настільки ганебним, що старійшині навіть незручно вимовляти її вголос.
Але він не міг прийняти рішення, бо той винятковий юнак відразу втече. Коли старійшина побачив, що в нього сумніви і кілька разів зітхнув, він зрештою помахав рукою:
— Ладно, ладно! Записуй її, так і бути. Якщо хтось з керівництва почне ставити зайві питання, відповідай... Скажи, що у цієї дівчини виняткове, рідкісне тіло! Скажи, що на ранніх етапах її розвиток здається повільним і навіть тупим, але варто їй якось прозріти, як прогрес стане швидким, наче політ дракона до неба. Зішли на мене... Скажи, що Сян Цзимін особисто провів атестацію і підтвердив її унікальність!
Реєстратор тільки мовчки кивнув на знак послуху, не сміючи сперечатися, але таємно кинув на Су Ло косою погляд, повний сумнівів. Особлива статура? Повільний розвиток? Прорив за один день? Та що за безглузді жарти такі.
Після закінчення всіх формальностей Су Ло і Малому підпічному видали стандартне хмарування зовнішніх учнів. Зазвичай новачки тут тренувалися великими групами по сто чоловік під суворим початком одного наставника, але молодий і Су Ло навідріз відмовилися від подібного порядку, рішуче заявивши про те, що будуть тренуватися самостійно.
Коли третій старійшина подумав, що це буде краще для загального спокою. Якщо дівчата ще не мали здібностей, то влада цього юнака значно перевищувала силу більшості зовнішніх вчителів. Якщо з'являться найменші непорозуміння або непорозуміння, а нещасний наставник буде нещадно побити... Яка ж ганьба тоді буде для репутації секти! Крім того, старійшина і сам у глибині душі не вважав себе достойним бути вчителем для цього молодого генія, що вже говорити про рядових інструкторів зовнішнього кола.
« Ну, нехай буде так, як ти хочеш, тільки щоб тобі було приємно », — сказав старійшина. Він був готовий буквально здувати пилочки з Малого підпікового і потурати будь - якій його примсі.
Оскільки питання з учителями було вирішено, слід було вирішити. Проте Су Ло не квапилась погодитись на перший варіант. Без допомоги Наньгуна Люня та його техніки « Божественна дезінка», яка могла б перетворити Пурпурові кристали в газоподібний стан, вона надзвичайно потребувала джерела чистої екологічної духовної енергії. Місце їхнього майбутнього проживання повинно було знаходитися там, де ця енергія була найбільш щільною і чистою та насиченою, буквально проводячи весь простір навколо.
« Не поспішаймо », — з мирною посмішкою сказала вона. — Давай спершу оглянемося і виберемо краще місце.
Третій старійшина лише ненавмисно напав на неї. Він не міг зрозуміти, як його сім’я виховувала слугу: просте дівча дозволяло собі приймати важливі рішення за свого пана! Але ще більше його вразило те, що цей грізний і свавільний « пан » завжди слухався своєї ‘ наживої служниці ’.
- Наставник! — Дві сотні молодих чоловіків вийшли назустріч їм з благородною поставою.
Один з них виглядав трохи старшим, але йому було приблизно 30 років. Другий здавався двадцятирічним юнаком. Старшого звали Цезоу Цзечен, а наймолодшого — Юнь Іхан. Обидва були особистими, « комунатними » учнями третього старійшини.
Розділ 3648
У звичайні дні старійшина дуже дорожив цими двома особами, коли вони дбали про них. Але тепер він не міг заперечити, що різниця між ними була як між небом і землею. Старійшина лише зітхнув з полегшенням: як же сильно він стає на душі, коли починаєш порівнювати людей!
— Учителю, хто це з вами? « Цзоу Цзечен, старший учень, завжди був лагідним та ввічливим і дбайливо ставився до своїх молодших братів по секті.
— Я тільки - но прийняв двох нових зовнішніх учнів, — відповів старійшина. — Ось, вирішив особисто показати їм наші володіння і трохи прогулятися.
- Що? — Цзоу Цзечен и Юнь Іхан застигли як вкопані, не вірячи своїм вухам.
Їхній наставник, третій старійшина Секти Тяньдао, чий статус у ієрархії поступався лише патріарху та Голові секти, завжди займав найвище і шанобливе становище. І тепер він ... Особисто супроводжує якихось рядових зовнішніх учнів на прогулянці! Пам’ятаймо, що в секті не було численного натовпу — сотні тисяч! Чому б вам не піти на таку вишукану екскурсію назавжди?
Після першого шоку в очах Цзоу Цзечена та Юнь - Іменна промелило очевидне недовір’я. Вони інстинктивно витріщилися на цих загадкових « новачків». Малий підпільник, який вів себе як примхливий і свавільний маленький тиран, не був для них новим — у Секту Тяньйо часто приходили розпещені відприски знатних родин. Але коли їхні очі накинулися на Су Ло, вони були остаточно й безповоротно уражені!
Чи може небо існувати у вічному світі настільки витончені, прекрасні та досконалі створіння? Перед ними стояла справжня небожителька! Су Ло замерла з легкою посмішкою на устах: граціозна, немов виточена із чистійого льоду і нефриту, вона здавалась особою вищого порядку, чудовим цвітом лотосу, що піднявся над мутною гладкою ставка та його брудним...
- Кхм-кхме! — Старійшина неохоче перервав оціпеніння своїх улюбленців. — Досить таращуватися, роти закрийте! Займайтесь своїми справами!
Юнь Іхан, використовуючи свій юний вік, часто дозволяв собі впадати у крайнощі або ж зашукуватися перед вчителем. Тепер він з широкою усмішкою звернувся до старійшини:
— Наставник, наставник! Ми з братом вже закінчили тренування. Можливо, ви дозволите нам скласти вам компанію і разом показати цим зовнішнім учням наші краси?
Старійшина обмірковував бороду і зважав на цю нагоду. І справді, коли вони йшли дорогою, всі зустрічні кидали на нього і його товаришів в грубих одязі зовнішніх учнів надзвичайно дивні погляди. Це змусило старійшину почуватися незручно. Але, згадавши впертий і вибухівка Маленького підпікового, він уже хотів відкинути цю думку.
« У мене теж немає ніяких термінових справ, — зрештою махнув рукою старійшина. - Я все одно вільний, походжу з ними небагато, в цьому немає нічого зазорого.
« Сьогоднішній вчитель поводиться дивно... Ці двоє новачків, безумовно, тануть в собі якусь неймовірну таємницю." - подумав Юнь Іхан, чиє зацікавлення розгорілося з новою силою. Не чекаючи, поки старійшина передумає, він поспішив додати:
— Тоді ваш учень буде супроводжувати вас усюди!
— Я теж піду з вами, вчитель, — лагідною посмішкою підтримав брата Цзоу Цечен.
Через таку велику кількість супроводжуючих старійшин розболілася голова. У цей момент маленький підопічний нетерпляче і зухвало подивився на нього:
— Ей, маленький старий, ми взагалі збираємося йти далі або так і будемо тут стирчати до заходу?
Цей роздратований, повний неприкритого нехтування погляд... Він був спрямований на їхнього наставника? Ззоу Цзечен та Юнь Іхан були приголомшені, і це було просто неможливо уявити. Однак їхній вчитель виявив справжній ангельський терпіння. Він лише усміхнувся і сказав:
Звісно, що так! Ходімо, я відведу вас до рощів Векових духовних Дерев Цан'ю Сюашена. Це, мабуть, найкраще місце для медитації у всій нашій секті.
Третій старійшина дуже пишався цією ростю. Нарешті він знайшов щось таке, чим міг дійсно вразити цього примхливого хлопця. Маленький підопічний тільки невизначено хмикнув - йому було все одно, але раз вже Су Ло потягла його за собою, він зберігши свій зухвалий вигляд і пішов слідом.