Розділ 3629
Якби хтось інший дізнався, що єдиний нащадок Головного Бога Сюаньу, молодий дитинчат такого великого божества, дійсно заробляє у Су Ло маленьким охоронцем і стереже її двері, ця людина напевно втратив би почуття від найглибшої шокації...
Треба розуміти, що синочок Головного Бога Сюань - це справжній балівень самого Всесвіту. Йому зовсім не потрібно наполегливо тренуватися і виснажувати себе, а коли він досягає зрілості, то автоматично набуває найвищого рівня сили й стає Всевишнім Богом.
Звичайні смертні практики роками блукають під проливними дощами та вітрами, проходять через гори ножами і бурхливе море вогню, балансують на межі життя й смерті, заглядаючи у безодню знищення. Але навіть після усіх цих нелюдських випробувань, який з них зрештою досяг рангу Всевишнього Бога? Боюся, що серед сотень мільярдів живих істот не знайдеться і такого щасливчика. Однак...
Від самого народження єдиною потомкою Божого головного Бога була сила, яка трясе небо. Справді, вибір правильного переродження — це найбільше мистецтво. А подібний талант неминуче породжує в інших лише сильну заздрість, ревнощі та глухий образ.
У темній безлюдній кімнаті Су Ло було огорнуто щільною хмарою духовної енергії. Ці сяючі частинки просочувалися крізь пори і глибоко в її тіло.
У цей момент кожен капіляр, кожна клітинка її істоти блаженно відкривалися, всмоктуючи життєдайну вологу чистої первісної енергії, яка збудила його недавню травму тіла.
Тільки коли хмара духовної енергії, яка окутала її, вичерпалась і повністю поглинута без залишків, Су Ло повільно та плавно притулила очі.
Її погляд тепер нагадував відображення ясного місяця в дзеркальній брижі глибокого, чистого ставка - він здавався глибоким, прохолодним, наповненим живого блиску і кришталево ясністю.
На губах дівчини розцвіла ледь помітна, м’яка усмішка задоволення.
Ця раптова втрата всієї нагромадженої культивації спочатку здавалась катастрофічною катастрофою небаченого масштабу. Але тепер, пройшовши через справжній реставрований рід нірвани, її данину було піддано колосальному зміцненню. Фундамент, який вона тепер заклала, був неймовірно міцним та монолітним і по - справжньому непорушним.
Су Ло разюче відрізнялося від Нанґун Левуня, якого спочатку вважали найвидатнішим майстром стародавніх часів. Для нього, який пройшов через переродження після знімання печатки, швидкий ріст сили був справою цілком природним і закономірним.
Але Су Ло, чий підйом по сходах сили відбувся занадто швидко, неминуче навіяла серйозну проблему нестабільної основи. Саме тому, коли вона була в крокі від переходу з вершини ранга Юйхуа на ранг Шенгуа і готувалася розрости свій божественний початок, бурлячи у ній колосальна енергія виявила приховані вади та вразливості її тіла, даючи їй той самий судовоносний вибір у сні.
І тепер Су Ло ні на мить не шкодувала про прийнятому рішення.
Зараз вона знову досягла дев'ятого рівня. Але вона чітко, глибоко в душі відчувала її теперішній дев’ятий рівень у багато разів вищий від попередніх. Ці два стани просто неможливо було порівняти між собою, вони були на абсолютно різних площинах могутності.
І першопричиною цього чуда був її новий дантян, який навчав таємниче золото світіння з божественним і загадковим ауром.
У всіх інших практиках дантя відлили зеленим кольором. Навіть молодий синочок Головного Бога Сюань, Су Ло спеціально питала його про це - він мав темно-зелений відтінок. І тільки в неї одній він сяяв містичним, шляхетним золотом.
Хоча Су Ло ще не розуміла справжнього значення цієї аномалії, вона зрозуміла: це принесе неймовірну користь у майбутньому. Вона повинна була попросити про це своїх наставників, коли вони знову зустрінуться.
Спочатку Су Ло планувала витратити не менше трьох місяців лише на те, щоб відновити свої сили до дев’ятого рівня. На її превелике здивування, їй потрібно було лише один місяць, щоб повернутися до цього плану. Схоже, темп відновлення перевершив усі її найсміливіші очікування.
У запасі ще було багато часу, тому Су Ло вирішила не поспішати.
Таким чином, протягом наступних двох місяців відокремлена практика Су Ло методично підняла свій рівень до десятого.
Тим часом пролетіли три місяці.
Молодий пан Сюань кожного дня обіймав чергову бочку з ароматним смаженим м'ясом, неквапливо витягував звідти апетитний шматок, відправляв його в рот і з гучною чавуннею смачно розжовував, насолоджуючись кожним мить цієї трапези.
Будучи благословенним головним Богом, він майже не втомлювався тренуваннями. З віком його фізичне тіло міццю зростало, а разом з ним і вроджена сила. Єдиною річчю, яка щодня турбувала його юний розум, були питання про те, як смачно поїсти та цікавіше погратися.
Але коли бочки, наповнені соковитим м’ясом, одна за одною пустили, в душі молодого пана мимовільно зчинилась сумна паніка.
Він часто підходив до дверей таємної кімнати, де медитував Су Ло, і довго сидів там, вірно заглядаючи всередину своїми великими круглими очима. Його серце розривалося від занепокоєння: хлопець шалено боявся, що запаси ніжного м'яса вичерпаються раніше, ніж його улюблена кухарка вийде назовні.
Результатами цих болісних роздумів стало те, що юний дитинчат нарешті знайшов для себе корисні заняття.
Він потребував м’яса — величезної кількості соку і чим більше, тим ліпше! Але як отримати нові запаси? Молодий пан подумав так: якщо він все одно мачить від безробіття, чому б наперед не наложити свіжої дичини? Тоді його дорога сестричка, ледве залишившись наодинці, зможе одразу приступити до приготування нових кулінарних шедеврів.
Глава 3630
Ця блискуча думка про те, щоб оформитися в його голові, як очі юного дитинчати радісно забили. А у погляді відображалося сяйво, подібне до течії цілої галактики. Хлопець щиро вважав себе неймовірно, просто геніально розумним!
Але тут виникла серйозна перешкода: ситриця суворо-настрого заборонила йому тікати в Темний ліс. Що ж робити? Молодий пан обняв свій величезний глек з залишками м’яса, нахилив голову набік і міцно задумався.
« О! Придумал!» - раптом осяяло хлопця, і його очі спалахнули яскравими барвами.
Він подумав: « Якщо сестиця не наказує йому самому вирушати в темний ліс, чому б просто не перевернути завдання з ніг на голову? » Нехай ці дурні магічні звіри самі прийдуть сюди, та ще й попередньо зберуть із себе шкуру і вичистять потрохи!
Полювати на високорівневі магічні тварюки, навіть не наближаючись до небезпечних лісів, для будь - якої звичайної людини було б завдання зробити її майже недосяжною. Однак для єдиного нащадка Божого головного Бога ця справа була простішою.
Молодий пан став зручніше на м’якій зеленій траві, після чого сила свого голосу зосереджувалася в вузькій звуковій хвилі. Помітивши цей невидимий снаряд на боці темного лісу, він видав грому схожого, нищівний рик:
- Слухайте мене уважно, нікчемні тварюки! Відтепер ви зобов'язані кожного дня присилати моєму молодому пануванню по сто туш магічних звірів! І щоб усі вони були охайно відсвіжні, очищені від шкіри та випотрібні!
Юна дитина навіть не стала ускладнювати себе будь-якими погрозами. Але його голос, наповнений першоджерелом верховного божества, ніс найбільшу і нездоланну загрозу для всього живого!
Магічні звірі, що жили в Темному лісі, мешкали на кордонах Великого гірського хребту Йор — наймогутнішої гори у всіх континентах. Місцеві творці по праву вважалися одним з найсильніших істот у світі.
Якщо не брати до уваги таємничий Центральний Континент, то саме Великий гірський хребт Йор був безперечним вищим від сили та могутності.
На території Великого гірського хребта Йор була найбільша людська фракція Секта Тяньдоо, а також покритий найбезпечнішою у світі твариною — Темний ліс.
У звичайні дні безстрашні учні Сефта Тяньдао вирушали до темного лісу, щоб тренуватися і загарбати характери. Але найчастіше ці вилазки закінчувалися тим, що шалені зграї чарівних звірів стягали ганьбу на нещасних культиваторів геть, змушуючи їх рятуватись панічною втечею.
Отже, можна сміливо сказати: ці створіння звикли почувати себе абсолютно незалежними від своїх господарів, роблячи будь-що довільно і впиваючись своєю безкарністю.
Вони були сповнені гордості, зухвалості та величезної сили. Але саме доти, доки на їхньому шляху не став юний хлопчик головного Бога Сюань. Після цієї рокової зустрічі горді створіння... Невдовзі вони перетворилися на слухняних і тремтячих від страху полонених.
Два місяці тому цей маленький Сюань влаштував у Темному лісі справжній погром. Цей огидний, невимовно брутальний вигляд, який він з’явився перед переляканими чащами, назавжди врізався у пам'ять лісових тварів. До цього часу тільки спогад про це змусило їх до жаху стискатися від страху, а в хребті вони ходили холодним ледарем.
Крім того, мешканці темного лісу не були розділені і неконтрольованими вбрідами. Вони мали власного та могутнього короля чарівних звірів.
І хоча сам Король тварин, можливо, зміг би зійтися в рівному бою з юним дитинчам Суанью, одна лише думка про ту грізну фігуру великої матері, що незрімо стояла за спиною цього зухвалого хлопчисько, змушувала правителя лісу тремтіти від найглибших страху і дотримуватися попереджувальних оболонок.
У результаті цього король тварин прийняв мудре рішення потурати примхам і нечистим характером маленького Суанья.
Врешті-решт, чогось і магічних тварів у безкрайних дебрях Темного лісу було багато - популяція зростала жахливими темпами.
Якщо проредити їх ряди на сотню-другу голів в день, то інші вижили матимуть більше вільного простору для життя. Отже, це можна було порахувати навіть як добродійство для екосистеми лісу.
Недовго думаючи, Король магічних звірів дав своїм підлеглим наказ: негайно відволожувати тварів рангу Юйхуа, приділяючи особливу увагу тим формам, чиє м’ясо славилося своєю ніжністю, почуттям та чудовим смаком.
Так і сталося, що молодий пан тепер цілими днями неспокійно сидів на зеленій галявині перед дерев'яним будиночком, поки до його ніг нескінченним потоком розтягували ідеально розділені, обмиті та підготовлені до жарку м’ясяні туші. Такий рівень послуг справді був бездоганним.
Ці дикі лісові створіння, мабуть, самі змазали м’ясо пахучою олією, посипали його спецією, обжарили до рум'яної золотистої корички і показали прямо на привідному роті свого грізного правителя.
Ця незвичайна служба відправлялась на інший, як крихітний пурпурний мишок з силою рангу Юйхуа.
Цей маленький звірок з великою повагою і обережністю повідомив молодого пана про те, чи не потрібно високородному панові допомоги в подальшій кулінарній обробці.
У відповідь на це молодий пан миттєво насупився і сердито сягнув очима:
— Та хіба те, що готуєте ви, взагалі можна брати в рот? Ваша стряпня не коштує і однієї десятитисячної частки того, що робить моя сестерце! А ну пішли геть звідси, живо забирайтеся!
Хоча характер цього маленького Суанья був не з легких, але лісові посланці знаходили його гнів цілком природним. Зрештою, хто з дійсно могутніх створінь виявляв лагідність і ніжність? От якби сильний світу цього раптово заговорив до них лагідно, то варто було б по-справжньому боятися за своє життя.
Але варто було переляканим тварям кинутися навутек, як молодий пан знову голосно рикнув:
— А ну стояти! Відійдіть!
У ту ж секунду вся зграя чарівних звірів Юйхуа замерла на місці, немов уражена старою технікою осцепеніння, не сміючи поворухнути навіть кінчиком хвоста.