Розділ 3424
Спочатку Су Ло здавалося, що вона просто б’ється в очах і це лише ще одна ілюзія, народжена втомленим розумом.
Але коли вона затамувала подих, почала пильно стежити за Нанґун Левунем і ясно бачити його повіки ще раз!
А потім Наньгун Левюні повільно і плавно відкрив очі.
Його погляд спочатку був пошкоджений легкою пелюшкою, але варто було йому моргнути, як очі засяяли, точно бездоганно огранені, обмиті чистою батьківщиною обсидиани, що випромінювали сліпучий, магнетичний блиск.
— Ло Ло Л? — Неґромко покликав Нанґун Люнь, з легким подивом озираючись по боках.
Кругом царював суцільний морок, в якому звичайна людина не роззирнулася б і власної долоні, але для Нанґун Люя з його вражаючим зіром темрява не була перешкодою.
Не пам’ятаючи про щастя, Су Ло рвуться вперед і з слізьми полегшення на очах притиснулася до його широкої грудей, міцно та зіткнувшись з ним у долоні!
Наньгун Левуні міцно обійняв її у відповідь, вдивляючись у ніжний і глибокий поцілунок, який змусив її забути все на світі.
У цьому пристрасному і відчайдушним обійми вони обидва миттєво втратили рахунок часу, забувши про те, де знаходяться та яка смертельна небезпека над ними нависла.
Лише через багато років вони з почуттям неохоче розстроїлися.
Їхні кінчики носів ніжно торкалися, а погляди були повні безмежної прихильності й відданості.
Але раптом ідилію порушив ледь чутний, огидний шипливий звук - "Шш-ш".
- Що тут відбувається? — Наньгун Левюнґ переклав погляд на захисний купол Простірної гравітації, який швидко просочився в отруйні краплини і поставив запитання.
Су Ло роздосадено нахмурилась.
Тільки що, відволікшись на його пробудження, вона напрочила забула підживлювати бар'єр своєї духовної енергії, через що процес коррозії різко прискорився. Захисний шар танув буквально на очах, ризикуючи ось-ось остаточно розчинитися.
Не гаючи секунди, Су Ло в кількох ємних фразах перевела Наньгун Ліюню все, що прилучилося з моменту їхнього відбуття, включаючи зраду Чорнокрилих вартових і самопідривавши графа Карла та їх падіння у шлунку морського монстра.
У глибині очей Наньгун Левюня промайнуло справжнє полегшення.
Якби не жертовність Су Ло, він, будучи в несвідомому стані глибокої медитації, вже давним-давно перетворився б на безформну жижу у цьому смердючому шлунку.
Однак таємниче просвітлення, яке знизило його, було процесом вищого порядку, який він не міг перервати примусовим зусиллям.
— Сніми купол Простірної гравітації, — м’яко наказав Нанґун Люнь, усвідомлюючи, що підтримання цього бар'єру забирає у нього надто багато сил.
— Але що ж нам тоді робити? — Послухавшись захисту, вона запитала Су Ло, дивлячись на нього внизу.
Коли Наньгун Люні був поряд, вона несвідомо звикала покладатися на нього і без жодних вагань дотримувати його рішення.
Розділ 3425
Наньгун Левуні злегка прищурився, і в цій непроглядній темряві його очі блиснули холодним, поступальним блиском.
На його тонких губах заграла ледь помітна, впевнена усмішка:
— Идем. Пора нам вибратися на свіже повітря.
— Але ж цей монструозний восьминіг має рангом Юйхуа! А ти лише на шостій зірці Хуаньхуа... — Двигайно прошепотіла Су Ло, прикусивши нижню губу.
Розрив між ними здавався катастрофічним. Якщо вони вкинуться у відкритий бій, Наньгун Левуні зазна́є смертельної небезпеки.
Помітивши її щиру тривогу, Наньгун Левуні лагідно посміхнувся. Він легонькатко клацнув Су Ло по лобі і з гумористим укором сказав:
- Невже ти настільки не віриш у силу свого майбутнього чоловіка?
Побачивши його гордий і абсолютно спокійний вигляд, Су Ло миттєво все зрозуміла, і її очі радісно засяяли:
- Ти знову зробив прорив?
— Майже. Залишився лише один маленький крок, — відхилив Нанґун Люнь.
— Но...
- Ніяких "але". Я обіцяю, що виведу тебе звідси неушкодженою.
Хоча його очі все ще були м’якими усмішками, голос був рішучим і непохитним.
— Добре, — видихнула Су Ло. Вона вірила йому безроздільно.
Вона поклала свою вишукану долоню в його теплу руку. Вони кинулися до плеча по стравоходу монстра.
Але не встигли вони зробити і десятки кроків, як Су Ло про щось спіткнулася і ледь не розтягнулася на слизькій підлозі.
- Що це таке? — Вона здивовано пробурмотила, злегка пивши ніжного чобота твердий предмет.
Шлунковий сік цього грізного восьминога був настільки дрібним, що за лічені дні міг розчинити навіть інші артефакти Клану Драконів і Феніксів. Як же посеред цього отруйного болота вдалося вцілити щось таке тверде? Цікавість Су Ло миттєво взяла верх.
Вона присіла і акуратно підняла загадковий предмет.
У темряві її зір працював бездоганно, дозволивши роздивитися його в усі деталі.
- Хм, що це? — Су Ло з подивом дивилася маленький кубик, що лежав на її долоні. Зовнішній вигляд нагадував звичайний кубик Рубіка, з яким вона любила бавитись у своєму попередньому житті на Землі. Однак, на відміну від простих земних іграшок, цей кубічний артефакт Мофан витікав тонку, але неймовірно давню і загадкову енергетику.
Очевидно, ця штучка пролежала в шлунку восьминогів багато століть. Її грані були вкриті благородним нальотом часу і покриті химерними напівстертими візерунками.
Су Ло простягла навідку Нанґун Люню, щоб той теж подивився на неї.
Наньгун Левюні обережно провів пальцями по шершавих гранях і негромко сказав:
- Кубічний артефакт Мофан?
— Мофан? Що це означає? — не поняла Су Ло.
— На одній з граней вирізано стародавні символи, які складають у цю назву. Що ж стосується його справжнього призначення... — Наньгун Луунь похитав головою, визнаючи себе безсилими, - ...тутся я теж у здогадах.
Тим не менш, повертаючи кубик Су Ло, він серйозно додав:
- Сховай його надійніше. Хто знає, можливо в майбутньому ця річ служить нам доброю службою.
Наньгун Левуні відчув, що всередині цього маленького кубика Мофан прихована колосальна, дійсно грізна сила, відгомін якої змусили навіть його спокушене серце тремтіти від благоговійного трепету.
Су Ло кивнула і, вибираючи артефакт у своєму просторі, ще раз провела пальцями по гранях.
- Отже, ці візерунки називаються "Мофан"? — З сумнівом запитала вона. - Чому я взагалі не знаю цієї писемності?
— Це писемність Центрального Континента Міри Духів, тому немає нічого дивного в тому, що ти вперше її бачиш, — негремно розсміявся Наньгун Левуні, але раптово посміхнувся на його губах, а погляд став відреставрованим.
Су Ло, не помітивши зміни в його настрої, запитала:
- Раз це мова Центрального Континента, то звідки тобі відомі ці знаки?
Вислизнувши це, вона підняла голову і наткнулася на його застигле, напружене обличчя. Су Ло відразу почала вагатися і засипала його питаннями:
— Люнь, что с вами? Це якийсь секрет, про який тобі не хочеться говорити?
У цей момент у душі Наньгун Льоуня запанував справжній хаос. У грудях наче застряг важкий валун, який заважає зробити нормальний вдих.
Він похитав головою, силою змушуючи себе розслабитися:
— Та ні, просто вивчив колись випадково. Ти ж знаєш, мені завжди все давали набагато швидше і легше, ніж іншим.
— Ну, в цьому я навіть не сумніваюся, — посміхнулася Су Ло і легко закрив цю тему.
На жаль, через напівмраку вона не роздивлялася, як глибоко і суворо пролегла складка між його бровою.
Звідки він дійсно знав цю давню писемність Центрального Континента? Чому ці символи можна прочитати без жодних труднощів? І чому це знання здавалося йому не позитивним, а вродженим, глибоко вкоріненими у самому його істоті, наче стародавній інстинкт? У голові Наньгун Левюня висікли сотні безповідних запитань.
Але йому треба було подумки зануритися в ці роздуми, як у його скриньках раптово спалахнула різка паралізуючий біль, ніби в мозок зачепили десятки розжарених голок!
Наньгун Левуні мимовільно видихнув крізь зуби від цієї раптової спалахи.
що сталося? — Су Ло миттєво відчула, як напружилось його тіло, і сильно стиснула йому теплу долоню з хвилюванням зазираючи в обличчя.
— Нічого. Цей велетенський восьминіг скоро прокинеться, і ми повинні поспішати.