Розділ 3418
— Боже правый! Це ж магічний звір ранга Юйхуа! Справжній ранг Юйхуа! - На обличчі Сяо Лінь побіліло до синьови від невимовного жаху.
Вони були високо в небі над грізним Морем Зірки, затиснені у кільце ворожими металевими кораблями. Втекти було неможливо!
- А де граф Карл? - У паніці закричав хтось з урятованих воїнів.
У такій критичній ситуації граф Карл просто повинен був з'явитися перед ними, щоб взяти командування на себе. Незалежно від того, чи ви станете на милість переможцю або без нарікань видати скарб — граф мав зробити цей вибір. Ніхто з воїнів не хотів ставати кормом для монстра.
І, як почувши німі благання своєї команди, двері куті графа Карла зі скрипом відчинилися. Все як один відразу ж обернулися на цей звук. На порозі стояв імпозантний, витончений чоловік середніх років з благородними рисами обличчя. Він повільно ступив на палубу.
Люди, які стояли на його шляху швидко розступилися в сторони і утворюючи широкий вільний прохід. Граф Карл неквапливо продовжував свою діяльність, зберігши надзвичайну холоднокровність і величність. На його холоні обличчя не було ні найменшого сліду паніки або тривоги. Його царська постава і його тверде довір’я вплинули на переляканих людей, які були тверезі й майже розрядились у стані липкого страху.
Усі мовчки і затамувавши подих проводили графа поглядів. Той прослідкував у кормовій частині корабля і кидав свій холодний, пронизливий погляд на переслідувачів.
Начальник ворогів, заздрівши графа Карла, глумливо осклинувся:
— О, граф Карл! Нарешті ти звололив явити свій лис! А ми вже зробили гріх, думаючи, що ти вирішив залишитися у своїй норі до кінця днів як боягузлива черепаха.
- Чого ви хочете? — Кригким тоном запитав граф Карл, зберігаючи зовнішній спокій.
- Віддай нам річ.
— Це можливо, — відрізав граф, навіть не здригнувшись.
— Виключено? Ха-ха-хо! Глаборр, слыхал? Він каже, що це можливо! — Вороги так і покотилися з сміху.
Чоловік, якого вони називали своїм провідником, вийшов вперед і встав прямо навпроти графа Карла.
- Король Чорних Грифів! Я так і знав, що це ти! — Очі графа Карла спіткалися, спрямувавши на ворога погляд, гострий наче лезо меча.
— Граф Карл, давай без зайвих балачок. Швидко віддай те, що у тебе є і, так і бути, я збережу твоє нікчемне життя.
« У мене немає інформації про те, що ви шукаєте », — раптом знущається граф Карл.
— А я це добре знаю, — посміхнувся лисий ватажок і простягнув руку назад по блискучій макушці.
Відразу ж вперед виволокли молодого чоловіка в барвистих альних шатах. Стояло молодик завивати графа Карла, як він істосно закричав, ледь не втікаючи на ридання:
- Батьку! Врятуй мене, Отче! Будь ласка!
Невтомна маска на обличчі графа Карла миттєво дала тріщину, що є світові його справжні почуття! Його погляд налився люттю, і він з тваринною ненавистю втупився на лисого лідера!
Лихий провідник розбійників так і сяяв від самовдоволення, заливаючись великим сміхом:
- Граф Карле, треба віддати тобі належне. Ти показав свою недюжинну посмілку! Вирішив розділити скарб, і ще й змусив свого дорогого сина везти одну половину, залишивши другу частину собі. Тільки ти ніяк не очікував, що твій дурний цуценя так легко залізе в наші мережі, а? Ха-ха-хо!
Безсилля гніву і образи графові Карлу ледве вистачало повітря, груди його дуже вдирались.
Все було саме так, як описав цей лисий мерзотник. Граф поділив цю безцінну реліквію на дві рівні частини: один дав синові наказ пробиратися в місто Тяньйо обхідними шляхами, а сам взяв другу половину і рушив за планом, сподіваючись зустрітися у умовному місці та возз’єднати скарб. Крім того, граф Карл послав разом з сином найсильніших і найнадійніших охоронців, які тільки були в його розпорядженні. І, незважаючи на всі запобіжні заходи, хлопця все одно втрутилися схопити.
Лисий ватажок не поспішаючи запустив руку за пазуху, виставив звідти половину нефритової пластини Дракона і Феніксу та демонстратив нею перед носом графа:
- Твій син виявився куди змовчеше тебе. Без жодних презирства віддав цю красу. Ти б, граф Карл, навчися у нього слухняності!
— А що, коли я віддам другу половину? — Через зуби процідив граф Карл.
Ха-ха-Ха! Відмовишся? Що ж, тоді твоєму улюбленому синочку доведеться відправитися на те світло трохи раніше свого батька! — Обличчя лисого ватажка спотворила люта, підступна гримаса.
Граф Карл не міг стримати нестерпної гіркоти і розпачу. Йому пощастило захопити священною реліквією Клана Драконів і Феніксів. Той жетон міг звернутися до великого клана з проханням виконати будь - яку послугу!
Розділ 3419
Клан Драконів і Феніксів — один з чотирьох наймогутніших кланів, які панували на Центральному Континенті. Будь-який рядовий мешканець Центрального Континенту міг розчавити всіх їх, як нікчемних букашок, а тут мова йшла про найбільший Клану Драконів і Феніксів!
Для жителів Центрального Континенту цей клан був недосяжним, священною вершиною, що вже говорити про їхні віддалені та заволочені землі. Будь-який, навіть найменший відбризк біж цього дерева, прибувши на їхні континенти, міг би керувати вітрами і тучами, виконуючи все, що його душі завгодно. Ніхто б не посмів не те що перечити йому, але навіть підняти погляд!
І треба було такого статися, що граф Карл умудрився прочути балів долі і отримати такий безцінний жетон! Звичайно, він мало не втратив розум від такого надзвичайного щастя. граф навіть не думав про те, щоб особисто поїхати на Центральний Континент і попросити Клан Драконів та Феніксів допомоги. Він добре розумів, що не має елементарного права навіть піти на ці святі землі і вже не говорити про зустріч з великими володарями.
Його головною метою було доставити реліквію в місто Тяньдао, де розташовувалася найстарша гілка його сім’ї. Завдяки такому щедрому дару вони могли б дожити до глибокої старості безнадійного й розкішного життя. А вже старші родичі, мабуть, передали б жетон ще вище і заслужили небачене схвалення справжніх правителів світу...
Але тепер усі його грандіозні плани порушувалися на очах: половина в’язня вже була у брудних лапах цього лисого голови. Ще гірше те, що граф уже встиг відправити звістку своїй головній сім’ї до міста Тяньйо. Якщо вони дізнаються, що скарб було викрадено прямо у нього з-під носа ... Карл здригнувся від думки про те, яка його кара.
У цей момент лисий голова знущався і звернувся до постраждалих Чорнокрилим вартових на кораблі графа:
— Эй вы, отбье! Якщо хочете жити, зв'яжіть свого ненаглядного графа Карла і своїми руками притягніть його до мене на поклон! А не те, хе-хе...
Очі графа Карла півхнули нестримною люттю! Очевидно, що цей ворог перевищував їх як силу і кількість, а за таких безвихідних обставин наймані чорнокрилі могли поступитися зрадою, рятуючи власні шкури.
Воїни, що стояли на палубі, відразу притихли у важкі роздуми. На вазі опинилися їхні професійні гордості і елементарне бажання вижити. Розважність зважувала всі за і проти, спричиняючи гнітюче мовчання.
Але тишу раптово розірвав пронизливий крик сина графа!
- Батьку!
Усі побачили, як лисий ватажок без найменшого коливання з силою заволокнув юнака і той швидко полетів вниз у безодню Моря Зірки! Тіло нещасного чоловіка падало з жахливою швидкістю.
"Плюх!" - цей глухий, далекий сплеск долетів до вух застиглих на палуб людей миттю пізніше.
— Син мій! — Звив граф Карл, його очі налились кров’ю, і він у невимовному розпачі кинувся до корабля, дивлячись на бурхливу пручілу внизу.
Але після сплеску з туману донісся останній крик болю... Очевидно, цей жахливий восьминіг Юйхуа тільки й чекав на цю легшу і свіжу здобич.
Від горя та люті граф Карл ледве не втратив розум! Він тремтівким пальцем звернув увагу на лисого ватажка, його погляд метал громи та блискавки!
А той тільки продовжував знущатися гоготати:
— Бачили? Я слів на вітер не кидаю. А тепер твоя черга, старий! Ну а ви, ворушіться! В'яжіть графа і тягьте сюди, не то відправтеся слідом за сопляком на корм рибам!
Ті, що залишилися живими, були спантеличені. Вони залишилися самі, без керівника. Чотиризірковий віце-командир Дунфан вже закінчив свої дні в утробі морського монстра ранга Юхуа, тризорий Нангун Левюнь все ще знаходився у глибокій медитації і не виходив з своєї каюти, а Су Ло та Сяо Ліню тихо ховались у самому темному кутку палуби...
Су Ло зробила крок вперед, збираючись втрутитись але Сяо Лінь намертво зачепилася до її рукав, благаючи прошептавши:
- Не смій висовуватися! Вийдеш зараз — і тебе миттєво прикінчать!
Су Ло похитала головою, м'яко, але рішуче вивільняючи руку:
— Якщо зараз ніхто не втрутиться і не зупинить це божевілля, ми всі приречені на вірну загибель. Не хвилюйся, я ціную своє життя більше, ніж будь-хто інший. Зі мною нічого не станеться.
Су Ло почала спокійно і впевнено пробиратися крізь натовп розгублених воїнів.
Але в цей момент мертві охоронці швидко розгадали її наміри. Помітивши, що дівчинка намагається перешкодити їхньому планові порятунку, вони відразу ж розділилися: десятеро міцних чоловіків виросли перед Су Ло непереборною живою стінкою і перемагали їй шлях. А інша десятка швидко кинулася на беззахисного графа Карла, який мав намір скручити його та видати ворогам.
— Зупиніться! Ви не маєте права так робити! — У гніві збившись кулаки, вона зі всіх сил кричала їм слідом Су Ло.