Розділ 3378
Почувши це, всі дуже розслабилися. Вони думали, що їм доведеться шукати всюди в пошуках Су Ло, і це займе надто багато часу. А тепер, коли Байюй обіцяв привести їх прямо до мети, краще і бути не могло.
— Де зараз Су Ло? Ходімо швидко прикінчимо її, щоб продовжити полювання за жетонами Чорного Пера.
Натовп висловив цілковиту згоду.
- У південно-східному напрямку, йдіть за мною! — Чжо Байюй впевнено заходив попереду підрозділу. Решта пішли за ним.
— Су Ло вже недалеко від зовнішнього кордону, прискоріться! — Підганяв Байюй. Усі беззастережно слухались кожного його слова.
Однак незабаром обличчя Чжо Байя змінилося. Він раптом перестав відчувати ауру того самого жетона... Як це можливо? Він побоювався, що Су Ло виявить мітку і викине жетон, але ніяк не очікував, щоб саму мітку можна стерти... Той маленький Чорний Кіт не повинен був мати подібну здатність. Хто це зробив?
- Що сталося? — Люди помітили зміну у вислові його обличчя і почали питати.
Чжо Байюй похитав головою:
— Су Ло нагаждалась, все за мною!
Сказавши це, Байюй подвоїв свою швидкість! Решта пішли за ним. Хоч би як вони старалися, Су Ло не вдавалося наздогнати.
Лю Юе'ер невдоволено проворчала:
— Чжо Байю, чи не ти обіцяв, що ми скоро наздоженемо її? Минув вже годину, де хоч тінь Су Ло?
— Просто скажи, скільки ще часу нам буде потрібно? — крижаним поглядом проколола його Шуй Сици.
Байю, відчуваючи себе незручно під пристойними поглядами двох красунь, був змушений визнати:
— Су Ло стерла сліди с жетона...
- Що? У неї вистачило навичок на таке?
— Хіба вона не Хуаньхуа першої зірки?
— Але в неї є духовна тварина стадії Хуаньхуа п’ятої зірки, це не можна ігнорувати.
— Здається, вона теж націлилася на жетон Чорно Пера другою зіркою, — хмикнула Шуй Сіци.
Будучи геніальною красунею, вона відчувала природну ворожість до інших обдарованих дівчат, тому ні за що не дозволила б Су Ло продовжувати існувати в цьому світі.
— Якщо вже Чжо Байюй більше не відчуває ауру, давайте розділимося і будемо шукати окремо, а коли знайдемо - подамо сигнал, — запропонувала Шуй Сіці. Сказавши це, вона покинула групу і одна кинулася в північно-східному напрямку. Решта теж розлетілися на всі боки.
Чжо Байюй стиснув руки в кулаки:
— Су Ло!
Де ж була Су Ло? Вона теж добре розуміла, що за нею женуться натовп людей. Тож вона з усіх сил намагалася втекти. Важко сказати, зручна вона була чи ні... Під час бігу вона несподівано впала в печеру. Пічера виявилася глибокою, темною і нескінченною.
Після падіння Су Ло не змогла втримати рівновагу і покотилася вниз по схилу. Пролетівши близько тисячі метрів, вона зрештою опинилася на дні і кинулась на м’яку суху траву. Тільки так їй вдалося зупинитися. Су Ло потерла шквальне місце і почала оглядатися.
Довкола панувала темрява, хоч око виколе. На щастя, її зір у темряві нічим не поступався вдень і тому вона чітко бачила ситуацію. Печера була надзвичайно просторною, але порожній, і крім того місця з сухою травою, нічого в ній не було.
Суха трава? Чому вона тут опинилася?
Глава 3379
Су Ло підсвідомо відчула щось недобре. Вона різко обернулася і подивилася на ту саму суху траву. Трава сягала десятків метрів заввишки, і зараз у темряві два зелених вогники люто дивилися на Су Ло. Дівчина відчула холод, коли проколола її наскрізь. Мороз пробирав до кісток...
Маленький Чорний Кот на плечі Су Ло вовна стала дибком! Він відчув реальну небезпеку і загрозу. Не чекаючи на запитання Су Ло, він відправив повідомлення прямо в її свідомість:
— Цей Звір Зіркиного Неба досяг вершини Хуаньхуа шостої зорі. У нього є жетон Чорного Пера друга зірки, який тобі потрібен. Але якщо ми нападемо втрьох, то не протримаємося проти нього і десяти прийомів. Що робити — сама вирішуй.
Су Ло: «...»
Не встигла вона зреагувати, як цей потужний Звір Сидеричного Неба розчався лютим ревом! Весь печерний зал здригнувся, піднялися вихори пилу, з стелі посипалися камені.
Су Ло стиснула зуби:
— Ми ніяк не зможемо справитися з цією звіриною, немає сенсу жертвувати собою, йдемо геть!
І ось, дівчина і два її духа-помічника кинулися навутек. Су Ло вибралася назовні. Маленький Чорний Кіт вибрався назовні. Але Малого Божествного Дракона вона залишила всередині!
Раптом з глибини печери пролунав пронизливий крик болю, якого вона ще ніколи не чула! Почувши це, серце Су Ло стисалося і очі спалахнули холодним вогнем. Дракончик був її найглибшим скарбом, і навіть у думках вона не могла дозволити собі його докорити. А тепер, почувши його плач, вона зазнала нестерпного болю.
Су Ло влетіла всередину, маленький Чорний Кот, потоптанавшись і теж кинувся слідом. Опинившись на місці, Су Ло побачила, що дракончик притискає лапки до носа, а з нього ручаємо тече кров...
Маленький Божевільний Дракон простягнув лапку і в люті заричав на Звіра Зоряного Неба! А той понуро опустив голову, дозволяючи дракону кричати на нього, і навіть не думав злитися.
Су Ло замерла. Маленький Чорний Кіт широко відкрив очі. Господиня і слуга переглянулися, не розуміючи, що відбувається. Побачивши Су Ло, дракон розридався, його очі і ніс розпухли, він кинувся в обійми Су Лок і міцно обхопив її шию, заливаючись слізьми, ніби його образили найстрашнішим чином...
Су Ло взялася потішати його лагідним, ніжним голосом і запитуючи про те, що сталося. Дракончик крізь ридання скаржився:
- Цей паршивий слуга! У-у...
Паршивий слуга? Су Ло подивилася на Звіра Зоряного Неба, на якого вказав дракончик... слуга?
Звір Зоряного Неба з добродушним виглядом потер ніс, показуючи свою безпорадність:
— Ранити маленького пана - це моя вина. Чого б не побажав пан, я все виконаю.
Старий слуга? Маленький пане? Невже цей Звір Зоряного Неба дійсно був слугою будинку Малого Божества?
« Наша сім’я — наші сторожові звірі », — пояснив Су Ло дракончик. — Пам’ятаю, коли прокинулися спогади з пам'яті. Але цей старий раб тільки що вдарив мене по обличчю... у-у...