Глава 3312
Наньгун Луюнь, до цього тихий мовчання, раптом вимовив:
— Правда... Чи Бог війни — твій батько?
це жарт! — Су Ло зігнулась навпіл від сміху. — Статуя Бога війни стоїть уже десятки тисяч років. Як він може бути моїм батьком?
Наньгун Левуні кивнув, нічого більше не сказавши, але його злегка нахмурені брови видавали сумніви, що затаювалися в його душі.
Вони взялись за руки і вирушили на прогулянку по території вілли.
Хоча маєток був широкий, для двох могутніх воїнів його не було важко обійти.
Су Ло обгорнула своєю рукою довгу руку Наньгун Люня, притискалася до нього і, крокуючи поруч, з запалом загинала пальці:
— Спочатку ми будемо вдосконалюватися, використовуючи Боже сяйво війни. Коли я досягну рангу Хуаньхуа, тоді піду здавати екзамен на вступ у ряди Чорнокрилих вартових.
— Угу, — на гарному і благородному обличчі Нанґун Люня з’явилася ніжна усмішка.
- Отже, нам доведеться прожити в цій виллі багато часу. А оскільки так, то багато чого доведеться обставити знову, Су Ло була людиною з витонченим смаком і не збиралася задовольнятися малим.
До того ж, зараз у неї в руках було понад сто мільярдів зелених кристалів. Якщо вона не піде намарно, то буде відчувати, що її багата матуся не виправдовує кохання.
Лі Дун був їхнім хлопчиком на побігеньках і, природно, за покупками треба було брати його з собою.
Але одного з них не було достатньо, бо він погано знав місто на небі.
Тому Су Ло покликала і іншу людину.
Цим іншим, звичайно, був Цінь Фан, з яким вони познайомилися тільки вчора.
Су Ло зрозуміла, що Цінь Фан - це місцевий авторитет, який знає тут все як свої п'ять пальців.
Вона викликала його через амулет зв'язку.
Отримавши повідомлення, Цінь Фан без вагань погодився і відповів блискавично.
Він добре розумів, що немає справи більш прибутковою, ніж виконувати доручення Су Ло.
Вчора за короткий час він наробив понад мільйон зелених кристалів. І сьогодні він був упевнений, Су Ло не розчарує його.
Почавши адресу вілли, Цінь Фан примився до неї запрыприжку.
- Куди хоче поїхати Сугунян? — З ентузіазмом запитав він.
Він твердо вирішив сьогодні як слід проявити себе перед Су Ло.
— Спершу купити їздових звірів, — з усмішкою сказала Су Ло. - З їздою буде набагато зручніше.
— Ездові звірі... — Лі Дун задумався і сказав Су Ло: « У місті Небесному Огню є три місця, де їх продають для бідних та середнього класу й багатих.
« Звичайно, ми їдемо в район для багатих », — відповіла Су Ло.
Що-чого, а зелених кристалів у неї було в збитці.
Інші страждали від безнадії, а Су Ло страждала через те, що в неї забагато грошей, які нікуди витратити...
Якби хтось дізнався про її думки, вона б відразу придушила.
— Я знаю, де в місті Небесному Огню знаходиться найелементніший магазин. Гарантую, що сьогодні Сугунян купить найліпшого їздового звіра - з посмішкою пообіцяв Цінь Фан.
Цей день був призначений для того, щоб Су Ло могла вволоти гроші.
Першою зупинкою стала елітна гавань духовних тварин.
Тут проводились різні приручені духовні істоти, призначені для пересування на короткі відстані.
Він добре орієнтувався у місті.
Зробивши кілька кіл, вони зупинилися перед величною будівлею.
Високі шпиль, європейська архітектура, молочно-білий колір - все це тішило око.
Розділ 3313
Цинь Фан вказав на вивіску будівлі:
— Це і є найбільш елітний район продажу духовних звірів.
Потім він повів усіх всередину.
Су Ло з подивом озирнулася.
Вона очікувала побачити багато лавок, але реальність перевершила її очікування.
Усередині було величезне, просторне приміщення.
Посередині простягалася широка площа завдовжки не менше двохсот метрів, а з обох боків були лише два крамниці для духовних звірів.
Як тільки Цінь Фан зайшов, з лівої крамниці вийшов продавець, що проводжав покупця.
Побачивши Цінь Фана, він злегка піднімав брову і в його очах промайнуло презирство.
Цінь Фан вже збирався увійти, але зупинився.
У продавця було квадратне, легко запам'ятовується обличчя. Він зверхньо подивився на Цін Фана і вимовив виразним тоном:
— О, кого я бачу! Та це ж сам Цінь Фан, пане Цінь! Чи ви, пане Цінь, завжди обшивалися в районах для середнього і низнього класу? І сьогодні наважилися заглянути в елітний район? Пощупайте свої кишені, чи вистачить у вас зелених кристалів хоча б на хустинці місцевої дикої звірини?
Су Ло звітувала, як Цинь Фан стиснув кулаки.
Вона вже думала, що він зараз вибухне, але Цінь Фан зрештою стримався.
— Вей Вень, не переходь межу! — крижаним поглядом витріщився на продавця з квадратною обличчям Цінь Фан і холодно попередив.
- А якщо і перейду що ти мені зробиш? Сили-то вистачить мене вдарити? — Вей Вень знущався, продовжуючи провокувати Цінь Фана.
Ми прийшли купити духовного звіра, а не сваритися з тобою. Відійди, - намагався відштовхнути його Цинь Фан.
— Купити духовного звіра? Ха-ха-Ха, так ти і смієш приходити в нашу "Лавку диких звірів" щоб купити звіра? Тобі це по кишені? — Вей Вень не тільки не поступився, але й продовжував насміхатися.
Обличчя Цінь Фана стало крижаним, в його очах промайнула насмішка:
— Я востаннє запитую, чи ти пропустиш нас?
У цей момент, почувши шум зовні з "Лавок диких звірів" вийшов, нахмурившись, її власник.
- Що відбувається? — Нетерпляче запитав пан Вей.
Вей Вен з повагою звернув увагу на Цінь Фана:
це він. Останній раз він хотів купити дев'ятихвостого леопарда, три години торгувався, а в результаті так і не зміг собі його дозволити та пішов. А тепер знову прийшов.
Почувши, як Вей Вень при всіх виставив його на посміховисько, Цінь Фан побагровел, його права рука стискалася в кулак, готовий у будь-який момент зірватися.
Але він вчинив це ганебно, і йому нічого заперечити.
Пан Вей кинув холодний погляд на Цінь Фана, а потім на Су Ло і Нангун Люня.
Він помітив, що одягнені вони були дуже просто, хоча й мали благородну поставу. Очевидно, що ні.
Тому пан Вей, не висвяткуючись, ряв на Вей Вена:
— У крамниці повно аристократичних клієнтів, а ти тут нічого не робиш? Живо за роботу!
Сказавши це, пан Вей, не отримавши Су Ло і її супутників навіть поглядом, розвернувся та пішов.
— Тьфу, убогы! — Здивований кинув Вей Вен, оглянувши їх, і поспішив до « Паскуди диких звірів».
- Ще й не встигли, а нас вже зневажають? — Су Ло была ошарана.
- Ще й не встигли, а нас уже знехтували... — підтвердив Нанґун Левюнь констатуючим тоном.
— Що вони хворі? — Лі Дун глянув на господаря і слугу в "Лавці диких звірів" як на ідіотів.
У його пані, може і не було нічого іншого, але зелених кристалів було стільки, що вона боялася, як би не витратити все! І де тут нікчема?!
Цінь Фан вклонився Су Ло і Нанґун Люню, його обличчя виражало глибоке вибачення.
- Вибачте, через мене вас образили...