Розділ 3296
Су Ло втратила дар мови.
— Відпочинь, я сама закажу.
І, навіть не дивлячись на вказані в кінці ціни, Су Ло швидко пройшлася по меню, роблячи замовлення.
Лі Дун тим часом скинувся з прейскурантом, і до того моменту, як вона закінчила, його обличчя зовсім позіхнуло!
Загальна сума, принаймні, перевалить за десять тисяч зелених кристалів!
О небеса! Лі Дун ледве стримав вигук подиву.
Проте Су Ло, не змінюючись у обличчі, заплеснула розкішне меню і передала його ошараному офіціанту. Її голос спокійно і рівно лунав:
- Поки що цього вистачить. Якщо буде мало, заведемо ще.
Офіціант з сумнівом подивився на Су Ло, але коли побачив її уточену і благородну ару, а потім кинувши погляд на Нангуна Люня, чия велична стати не залишала сумнівів в його статусі, з усмішкою кивнув і, забравши меню, пішов геть.
Як тільки струнка фігурка офіціанта приховалася за рогом, Лі Дун не зміг більше стримуватися:
— О боги, ти хоч дивилася на ціни? Ця вечеря коштуватиме більше десяти тисяч зелених кристалів!
Су Ло недбало відмахнулася:
- Всього-то десять тисяч зелених кристалів. Так, ми щойно прибули з матеріального плану, але десять тисяч — це не така вже й велика сума.
- Що? — Лі Дун мало не підскочив на місці. — Ви щойно прибули з матеріального плану?
- А що в цьому такого дивного? — Су Ло розвіла руками, з подивом дивлячись на нього. - І який сенс це приховувати? Ми тільки що з континенту Бі Ло.
- Я чув про континент Бі Ло, він навіть гірше нашого. Але як вам за такий короткий час вдалося так влаштуватися?. - Неперевірливо пробурмотів Лі Дун.
— А ось мені цікаво інше. Ти ж тут сто років, чому досі так погано живеш? — З цікавістю запитала Су Ло.
— Жити впроголодь — це тут норма, зрозуміло? А жити добре — це справжнє чудо! — При цих словах обличчя Лі Дуна перекрутилося від обурення. Коли я був на своєму континенті Хуньюань, мене вважали одним з трьох найбільших майстрів. Я наказував вітер та дощі над усім материком, і мільйони людей схилялися переді мною. Але з тих пір, як я потрапив у світ Духів...
Лі Дун був готовий розридатися, але сліз не було.
— Коли я опинився у світі Духів, мене спочатку скинули з великої висоти і вбили супутники. Потім я дізнався, що потрапив прямо в биких племен. Найсоромніше, що навіть найнижчий богоголовий виявився сильнішим за мене! Я не міг втекти, тому мусив стати їхнім рабом і заробляти мізерні мідні монети.
- До речі, ти ж знаєш що таке мідні монети? Десять мідних — один срібний, десять срібняків — золотий і 10 золотих це зелений кристал. Тобто, тисяча мідних монет за один зелений кристал! Знаєш, скільки я заробляв на місяць? Одну мідну монету! Лише одну!
Су Ло проймалась глибоким співчуттям до злості Лі Дуна.
Їй пощастило. Коли вони прибули, Нанґун Луунь використав деякі хитрості, які допомогли їх не розділити. Потім вони зустріли Лі Юньліна і кілька разів його обдурили, а після того як попав у плем'я Лі, провернули те ж саме з вождем. Так, за короткий час вона назбирала стан в сім мільйонів зелених кристалів.
Порівняно з зарплатою Лі Дуна в одну мідну монету на місяць... Її сім мільйонів були справді величезним багатством.
Лі Дун глибоко зітхнув і продовжив скаржитися:
— Одна мідна монета на місяць. Працювати чи ні? Звичайно, працювати, а що ще залишалося? Так я і вкачував, весь час думаючи про те, як накласти на плату за вхід до міста. Але з однією медною монетою щомісяця, за рік набігав лише один срібний, десять років - раз золотий, а за сто років — єдиний зелений кристал! Скільки ж століть мені довелося б копити на цей внесок?
Розділ 3297
Су Ло кивнула, перейнявшись співчуттям до Лі Дуну.
— Так пройшло сто років, і я впав у розпач. Вирішив, що настав час використати інші методи. Одного разу, коли я пас биків, мені пощастило знайти цей корінь семиколірного драконячого вуса. Кажуть, його можна продати за тисячу зелених кристалів! — Не схвильовано закінчив Лі Дун.
- Ти знаєш, де його продати? — запитала Су Ло.
- Я все розібрав. Кажуть, що в місті Небесному вогні є торгова палата, де проходять усі угоди. Я просто піду туди і продам, — відповів Лі Дун, який вже все дізнався.
Торгова палата? Су Ло теж зацікавилась нагодою відвідати це місце.
Але тепер треба було належно відсвіжитися.
Десять тисяч зелених кристалів були витрачені не даремно.
Запропоновані Су Ло страви почали подавати одне за одним.
Рис з мозком Короля-Тугра. Золоте забарвлення витіснило неймовірно апетитний аромат.
Сут з серця короля-Леопада. Для його приготування брали найжорстокішу частину серця п'ятиколістого плямисту леопарда, варили три місяці, а потім на основі бульйону робили суп-пюре. Процес був довгим, але смак виявився настільки свіжим, ніжним і м'яким, що смакові рецептори швидко проникли.
А ще був диковинний фрукт з міста Небесного Огня розміром з долоню, який палав яскравими барвами - видовище було прекрасним і приємним.
Ці ласощі були такі чудові, що можна було проковтнути язик. Але важливішим було те, що вони не тільки насолоджувались смаком, але й отримували велику користь для вдосконалення.
Всього Су Ло замовила десять страв.
Навіть коли все було з'їдено, Трійця ще відчувала легкий голод.
Після вечері Су Ло запропонувала взяти Лі Дуна до торгової палати, і той був дуже задоволений.
Торгові намети виносили на дев’ять поверхів.
Нижні чотири поверхи були відведені під купку товарів, а верхні п’ять — на продаж.
Оскільки Су Ло і Наньгун Люні все одно не мали чим зайнятися, вони вирішили почати огляд з першого поверху.
Корінь семиколірного драконячого вуса Лі Дуна не був рідкісним складником, тому його приймали вже на першому поверсі.
Ціна насправді становила тисячу зелених кристалів, але торгова палата клала комісію в двадцять відсотків, так що зрештою Лі Дун отримав на руки лише вісімсот.
Хоча було трохи шкода втратити гроші, з кристалами в кишені на душі стало легше. Лі Дун повернув Су Ло сто кристалів боргу, дбайливо сховав решту і з розмахом заявив:
- Ходімо, гарненько тут все оглянемо.
Перші чотири поверхи були скупцями, а з п’ятого починались торговельні зони.
Торгові поверхи були значно більшими, ніж на поверсі скупки.
Але чим вище вони піднімалися, тим менше ставало людей.
Їх зупинили, діставшись до шостого поверху.
— Перекажіть срібну карту, інакше прохід заборонено - перешкодили їм шлях двох охоронців біля входу на сьомий поверх.
Су Ло підняла голову. Вартові стояли з кам'яними, надзвичайно серйозними обличчями.
На їхніх грудях вкралася емблема — чорне перо, символ Чорних вартових.
— Срібна карта? — Су Ло потерла нос. - Я чула, що починаючи з п'ятого поверху для кожного рівня потрібно своя карта. Для п’ятої — мідна, для шостого - срібна; сьомого золота і восьму — платінова. На дев’ятий можуть потрапити лише власники вищої карти... Але я поняття не маю, що таке срібна карта.
Лі Дун відразу виступив вперед, щоб пояснити Су Ло. Він продав корінь драконячого вуса і автоматично отримав мідну мапу, тому на п’ятому поверсі у них не виникло жодних проблем.
Чорний вартовий суворо слідував статуту:
- Шкодую, що без срібної картки прохід заборонено. Будь ласка, залиште поверх.
- А як її оформити? — запитала Су Ло.