Розділ 3278
Су Ло кинула на алхіміка Сяхоу роздратований погляд і ліниво вимовила:
- Це тому, що твої медичні навички надто слабкі і ти не можеш нічого діагностувати. Звичайно, тобі здається, що у пана вождя зі здоров’ям все гаразд.
— Ты... — Алхімік Сяхоу мало не виплюнув повний рот крові від гніву!
Звідки він знав, що вчителем Су Ло був майстер Юнь?
Майстер Юнь у свій час був алхіміком божественного рівня! Лише через те, що він поїхав у матеріальний світ, його алхімічне мистецтво було насильно придушено до рівня Грандмайстера.
Варто зазначити, що аліміки божественного рівня навіть на 18 континентах світу Духів і навіть у Центральному Континенті були найвищими пірамідами!
Алхімік Сяхоу майже не міг стриматися від люті, і вождь був байдужий до цього. Він сердито подивився на Су Ло і холодно посміхнувся:
— О? Оскільки пані Су така вправна в алхімії, то скажіть мені, що ж не так з моїм тілом?
Су Ло хихикнувши, подивилася на вождя і моргнула:
- Пане вождье, ви впевнені, що хочете, щоб я сказала про це при всіх?
Ах!
У мить очі всіх присутніх спалахнули яскравим світлом, і всі погляди кинулися на вождя.
Адже слова Су Ло явно орали плітками.
Вождь відразу відчув сильний тиск.
Він хмикнув, заклав руки за спину, випростався і зарозуміло сказав:
— Я за своє життя не вчинив жодного недоброго вчинку, і мені нема чого приховувати від людей. Якщо ти хочеш сказати, то говори швидше! Не напускайте туману, не думай, що так зможеш мене обдурити!
- Тоді я кажу-ю... — Су Ло свідомо пролила слова.
— Кажи! — В один голос поквапили її все.
— Кхм-кгм, — прочистила горло Су Ло з усмішкою подивилась на вождя і граційно обійшовши його три рази, неквапливо сказала: — Хвороба пана ватажка, точніше кажучи, це окульна хвороба. А якщо конкретніше, то щоночі після відходу до сну, його очі...
— Стоп!
Шефе різко помахнув рукавом, перериваючи Су Ло!
Всі тільки-тільки почали слухати пікантну історію, і коли їх перервали, вони були дуже незадоволені. Кожен з докіром подивився на вождя.
— Геть, геть звідси! Всі сторонні, забирайся до біса! — На люті закричав вождь, виганяючи людей.
І натовп зявок кинувся навутек.
У кімнаті залишилося небагато людей.
Су Ло, Наньгун Левуень, Лі Юнелін.
Шефе, Лі Юнья, Тантай Хай, алхімік Сяхоу.
Всього сім чоловік.
Алхімік Сяхоу, побачивши таку поведінку вождя, трохи занепокоївся. Невже ця нерозгадана жовторота дівчина дійсно вгадала?
Але очна хвороба... Алхімік Сяхоу втупився на вождя, постійно згадуючи його пульс.
Нічого незвичайного... І очі в вождя були на місці, абсолютно здорові. На основі такого висновку Алхімік Сахоу трохи заспокоївся.
Однак наступна пропозиція Су Ло була прямим влучанням:
— Пан вождь плаче щоночі до світанку, чи ж алхімік Сяхоу нічого про це не знав?
— Ха-ха-Ха, ха-га-хо-хах, вождь плаче кожну ніч до світанку? Ти, жовторота дівчина, несеш повну нісенітницю, небулиці... — Алхімік Сяхоу говорив і одночасно дивився на вождя, але побачивши його приголомшене обличчя з застиглою на губах посмішкою.
У цю мить вождь дивився на Су Ло так, ніби побачив привида. Його очі були широко відчинені, а сам він здавався зіпсутим душі.
Розділ 3279
Якби Нанґун Левюнь не засунув Су Ло, то вождь, мабуть, вже схопив би її за плечі і почав трясти.
Лише через багато років вождь почав себе звинувачувати. Його голос був тихим, повним недовір’я:
— Ты... Як ти дізналася?
Це питання вождя змусив всіх, хто раніше дивився на Су Ло з насмішкою і презирством, опинитись.
Правда... Це доказалось бути правдою!
У вождя дійсно був очний розлад...
І він щоночі плакав до світанку...
Ось це сплетня! Просто бомба!
— А хіба у пана вождя не було... Не було проблем з цим? — З пересохшими губами пробурмотів алхімік Сяхоу.
- З чим? — Несвідомо перепитав Лі Юнья.
Алхімік Сяхоу вказав на нижню частину тіла вождя.
Про те, що вождь плаче ночами, знав тільки він сам, навіть пані Чжао була не в курсі.
Щоб приховати цей ганебний факт, вождь вже два роки не заходив у спочинок пані Чжао, через що та таємно зверталася до алхіміку Сяху, кілька разів натякаючи, що в вождя виникли проблеми з чоловічою силою.
А виявилося... Виявляється, проблема була в очах.
Алхімік Сяхоу в серці топнув ногою:
— Ах! Та чому ж ви, пане вождье, нічого не сказали? Якби ви сказали раніше...
Шефе роздратовано подивився на нього:
— Ти навіть по пульсу нічого не зміг визначити, який сенс був тобі говорити?
Алхімік Сяхоу відразу втратив дар мови.
Оскільки Су Ло так легко звернула увагу на його очне захворювання, то вождь відразу змінив своє ставлення до неї. Він став ставитися до неї навіть краще, ніж до Нанґун Люню і лагідно заговорив з нею:
— Пані Су, так эту хворобу... Ви ж можете вилікувати?
Су Ло поклала руки за спину, випросталася, гордо вкинула свій білосніжний, точений підборіддя і спокійно сказала:
— Що стосується лікування... Це не неможливо.
— І чого ж бажає пані, щоб взятися за лікування? — Почувши, що Су Ло може його вилікувати, вождь був дуже задоволений.
Су Ло неквапливо погладила свій гладкий підборіддя і надула губки:
— У мене є три "не лікую".
— И как? — Серйозно запитав вождь.
- По-перше, я не лікую тих, хто мені не подобається.
Коли Су Ло озвучила свої обставини, вождь зрозумів це. Він був упевнений, що у неї є спосіб вилікувати його.
— Один мільйон зелених кристалів? — Пробним тоном запропонував він.
Су Ло лише посміхнулася, нічого не відповівши.
- Два мільйони? — Вождь спробував подивитися на Су Ло, намагаючись вгадати її настрій.
- Триста тисяч, тепер-то настрій має бути хорошим? — Ватажок вдарив рукою по столі, прийнявши тверде рішення.
Су Ло з лукавою посмішкою на губах сказала:
— Якби я побачила готівку, то могла б ще ліпше почуватися.
- Гей, хто-небудь! Принесіть із скарбниці три мільйони зелених кристалів! — Власно вечеряв.
Усі присутні були приголомшені.
Це три мільйони зелених кристалів! Триста тисяч!
І вона так легко отримала їх?
Варто зазначити, що за три мільйони зелених кристалів навіть у місті Небесному Огню можна було купити невеличкий будинок!
Це було місце, де мріяли всі племена за його межами.
Але без придбання дому не можна було отримати право на проживання, а без права жити в місті.
Життя в місті Небесному Огню та його мурах було небом і землею.
Проте Су Ло ще не знала, що є місто на небі.
Після двох умов вождь зробив два з них. Що стосується третьої, він обережно запитав:
— Ви ж не відчуваєте до мене образи?