Розділ 3228
Ззовні милуло всього два дні, але для Су Ло, що знаходиться всередині свого простору, пройшло вже повні двадцять днів.
Протягом цих 20 днів вона була повністю поглинута дослідженням лікарських рослин.
Відтоді як Су Ло прорвалася на рангу Сюаньхуа, її пам’ять феноменально посилилася і швидкість читання зросла до неймовірних обмежень. Вона перегорнула сторінки з шелестом "вжик-Вжик-ужіка", і безкрайні масиви інформації немов автоматично випалилися в її розум.
Тому, хоча вона мала лише двадцять днів, завдяки величезній швидкості читання вона встигла вивчити немислимий об'єм.
Зі свистом переливалися сторінки за сторінкою.
Один за одним фоліанти ховалися, повністю читаючи.
Її запам’ятали цілі полиці та ряди книжок. І Су Ло не просто завчала напам’ять текст, вона пропускала ці знання через себе і вбирала їх у саме серце.
І хоча двадцять днів, звичайно, було недостатньо, щоб здолати абсолютно всі енциклопедії, вона змогла вивчити добру десяту частину від цього неймовірного об'єму.
Але саме в цей момент різкий звук раптово вирвав Су Ло з трансу.
Коли вона встала у себе, то побачила, що маленький божественний Дракон стоїть перед нею і голосно та чітко говорить: "Ау-ау!".
Маленький Дракон, який сильно хвилювався за Су Ло вдягаючи його одяг, а вологі очі — немов намистинки.
Цей специфічний погляд був Су Ло знайомий до болю: він безпомилково сигналізував про те, що малюк вчув поблизу якесь цінне скарб. Тільки чекання рідкої здобичі могло довести Малого Божествованого Дракона до такого стану екстазу.
Су Ло відразу витягла Дракончика з Простір у зовнішній світ. Вона прошивала його по маленькій макушці і шепнула:
- Знайшов щось варте? Де воно?
— Ау-ау! — Дитина ніжно потереться об груди Су Ло, а потім швидко зістрибнув з її рук на землю і з усіх ніг помчався вперед.
Су Ло на мить поспішала від такої прити, але відразу ж кинулася вдогонку за своїм розплідником.
Але в цей момент старий палац не жартома розхвилювався:
- Куди це ви зібралися? — Викрикнув він, люто тавруючи на дівчину.
Зрештою, вони тут не просто так гуляли разом, це був організований похід цілого загону! Що це за безвідповідальні виходи — утікати в невідоме місце без попередження?
— Ви продовжуйте дорогу, а я скоро вас догоню! — Су Ло кинула, і її силует вже розчинився серед дерев.
Від такої невимовної наглухи старий палац ледь не затонув ногами в безсилій люті!
Що означає "ви продовжуйте шлях"? Якщо ти втекла, хіба твій пан Нангун не кинеться за тобою слідом? Старий палац, від його гніву, який зблід.
І, звичайно ж, як він і думав, що прийшов в самому авангарді Нанґун Левюнь різко зупинився і підняв руку, роблячи недвозначний жест "стоп".
Внаслідок цього весь підрозділ був змушений заміряти на місці.
Наньгун Льовень крижаним тоном змовлював:
— Привал на місці.
Він більше не допускав жодних пояснень, не проколовши жодного зайвого слова.
Старий палаций тут же сумно посміхнувся про себе: "Хе-хе, ось що! Використовує службове становище в особистих цілях!"
Старик був категорично не погоджується з таким довільним. Він двічі змерз і процідив:
— Пан Наньгун, зараз ще не час для обіднього привала, як і для ночівлі. Як ми можемо дозволити собі просто так зупинятися?
Безстрасний, позбавлений будь-яких емоцій погляд Нанґун Люня ковзнув по його зморшистому обличчі, але відповідати на ці претензії він не став.
- Пане Наньгун, я хочу нагадати вам, що у нас на хвості висить свора переслідувачів! Ми рятуємо своє життя, рахунок йде на хвилини! Як ви смієте влаштовувати затримки? — Старий палацій продовжував кидати різкими доріками, відчайдушно намагаючись загнати Нангун Льовня в кут.
У його параноїдальній картині світу Наньгун Левуні був ніким іншим, як ворожим шпигуном під прикриттям! І старий в будь-якому разі вважав своїм обов'язком допомогти молодому пану вивести цього диверсанта на чисту воду.
Наньгун Луюнь злегка нахмулив брови. Його ледаря погляд ковзав повз втомленого старого і зупинився прямо на обличчі юнака в білому.
Цей погляд був настільки насичений кров’ю та недвозначним попередженням, що молодий пан пробрав у нього нервове тремтіння.
У паніці юнак різко схопив старого палацового за плече і суворо прошипів:
— Життя набридло? Закрий пащеку!
Молодий чоловік у білому прекрасно розумів: якщо цей полоумний старий ляпне ще хоч слово, пан Нанґун без жодних сумнівів знову відправить його в довгу політ одним хлибким ударом!
Розділ 3229
Старий палаций все ще поривався відкрити рот, щоб продовжити свої висловлені промови, але, наткнувшись на лютий, попереджує погляд свого молодого пана, миттєво осися і умк.
І так вони чекали, чекають і очікували...
Минуло приблизно чверть години, перш ніж Су Ло нарешті повернулася - і що цікаво, з абсолютно порожніми руками.
Помітивши легку посмішку, що грається в частинах її губ, і веселий блиск у очах, контрастуючи з відсутністю якої-небудь здобичі в руках, старий палац недоскорково скривдився і виразно фиркнув:
- І що ж за незрівнянний скарб вона там відкопала, раз так світиться від щастя, а показати нічого?
По правді кажучи, старий просто роздратувався через цю раптову відлучення. Він був абсолютно впевнений, що Су Ло умудрилася прикоманити щось дуже цінне.
Але дівчина не збиралася читати перед ним. Вона лише байдуже хминула у відповідь і легким кроком підійшла до Нангун Люню.
— Утомилась? Може, відпочинеш ще годину? — До неї звернувся Нанґун Левюнь, і його голос звучав надзвичайно ніжно й дбайливо.
На цей раз не тільки старий палаций, але й всі інші бійці загону ледве не звили в голос від відчаю.
У сутінках і так не так вже багато годин, а вони зібралися прохолоджуватися ще цілу годину? Вони взагалі збираються рухатися далі чи ні? Вороги ж дихають їм прямо в потилицю!
На щастя, Су Ло поспішно замотала головою:
— Все гаразд, давайте продовжимо дорогу. Я вже затримала вас на пристойний час.
— Нічого страшного, ми просто збільшимо швидкість. З повною байдужістю до долі інших кинув Наньгун Люні.
Усі присутні в думках заходили у беззвучні ридання. Да ладно? Чи цей пан Наньгун готовий загнати їх до напівсмерті в форсированого маршу, щоб тільки потурбуватися примхам своєї коханої?
Тільки в цей момент до цієї нещасної групи дійшло: коли справа стосується балівства своєї жінки, пан Наньгун без найменших вагань жертвує ким завгодно!
Су Ло торопліво замахала руками, підганяючи їх:
— Пошли, пошли! Попереду росте ще купа рідкісних рослин, вони просто чекають, коли я їх зберу!
Збирання трав? То це означає, що ця дівиця весь час бігала квіточки збирати? Чи збирання трав може бути важливішим за порятунок власного життя? Старому палацу дуже хотілося підскочити до неї і прочитати довгу та змістовну лекцію про пріоритети.
Но... він зробив один глибокий вдих, потім другий, намагаючись придушити палаюче назовні обурення, і зрештою тільки в люті відвернувся, шумно видихаючи повітря через ніс!
Наньгун Левюнґ побачив, що Су Ло готова йти далі. Він послухався її бажання і знову повів загін вперед.
Якось непомітно, само собою вийшло так, що Наньгун Льоуні зайняв в цьому підрозділі позицію абсолютного неперевіряного лідера.
Навіть його наймач, молодий чоловік у білому, який по праву мав керувати власними людьми, тепер опинився на становищі скромного чоловіка.
Це був природний дар Наньгун Левюня, підкоряючись своїй волі. Виходячи з звичайного, низьчого матеріального плану, він зумів з перших же хвилин перебування у вищому світі захопити лідерство. Мабуть, в історії світу Духів він був таким першим і єдиним.
Через грізну присутність Наньгун Левюня, незважаючи на те, що у багатьох були претензії до легковажної поведінки Су Ло, ніхто більше не наважувався говорити вголос жодного кривого слова.
Старий палац, наче кипів від люті, але йому залишалося тихо варитися у свій сік і стискати кулаки від безсилля.
Оскільки ліс Цзянань був місцем, куди рідко коли струшувала нога людини, котра кричала б у собі безліч смертельних небезпек, звичайні люди не могли проникнути в його глибини. Саме тому місцева флора збереглася в ідеальному, неторканому вигляді.
Просуваючись крізь чат - кімнату, Су Ло постійно звірялася з добре навченим матеріалом і методично вишукувала рідкісну кількість примірників. Вони навіть не здогадувались про масштаби її здобичі; тільки вона знала, яку фантастичну кількість цінних рослин їй вдалося зібрати на цьому шляху.
А все завдяки тому, що з нею був маленький Божественний Дракон, який мав феноменальні вродженим "даром" на скарби.
Раніше, коли Су Ло вивчала трактати по травах у своєму просторі, Дракончик слухняно сидів біля неї на колінах, і його блискучі, як чорні агаті, очолювали над перелисними сторінками. З огляду на його походження, він був справжнім Золотим драконом - ніхто у здоровому глузді не ризикнув би недооцінити розум цієї дитини.
Усі лікарські рослини, які Су Ло зберегла в своїй пам'яті маленький Божений Дракон також досконно запам'ятав.
Тому тепер він просувався по лісі, як ракета самонаведення, вловлюючи ауру цінних інгредієнтів і виявивши їх, відразу потягнув Су Ло за собою, щоб вона могла зібрати урожай.
Завдяки такій ідеальній співпраці ефективність пошуків зросла в сотні разів, адже вона не мусила сама себе вистежувати.