Розділ 3224
Усі побачили, як у місці удару густий пил і піднімається в повітря полите жовтою землею. Але хоч би як вони дивились, в їхньому районі не було жодного сліду Зеленого монстра грому. Замість цього вони побачили велетенську, глибоку лійку... Це було справді бездонно.
"Шшш" - пролунав колективний звук конвульсного втягненого повітря; всі присутні були вражені ахнули.
Це було просто за межами розуміння! Неймовірно, але факт: він лише одним ударом кулака відправив у політ такого могутнього Зеленого монстра грому! До якої міри зросла сила пана Наньгуна?. Зважаючи на його могутність, тут, у Континенті Чорної Черепахи, в безмежних просторах Леза Цзянань, що прилягають до міста Цізисюань, він вже точно міг би вважатися видатним і впливовим експертом, чи не так?
Абсолютно всі члени загону в німому шоку тарочилися на Нангун Люня, так і не зумивши закрити роти.
Ніхто з них навіть у найсміливіших фантазіях не міг припустити, що смертельна загроза буде усунена таким чином, з такою жахливою ефективністю і блискавкою швидкотою.
Але саме в цей момент...
Раптом хтось здивовано вигукнув:
— Э-э? Дивіться туди!
Цим чоловіком був старий палац. І хоча на самому початку він також був до глибини душі приголомшений демонстрацією сили Нанґуна Люня, його стійка, вперто впевненість у тому, що ця людина - злодій, змушувала його стежити за Зеленим чудовиськом стихії куди пристальніше, ніж будь-хто інший. Саме тому він зміг першим помітити шевіння монстра.
І зараз, в тому самому напрямку, куди тремтячим пальцем вказував старий палаций, то саме Зелене монстри грому, яке, здавалося б, повинно було лежати без свідомості після такого нищівного удару, похитуючись, піднімалися на ноги.
Потім він важко шкутильгав, вибираючись з глибокої воронки.
І, нарешті, твердо і впевнено встала на краю кратера.
У ту ж секунду тріумфальні і полегшені вирази, тільки-тільки з'явилися на обличчях людей, застигли, перетворившись в маски справжнього жаху.
Це було дуже чіткою, але несподівано з’явилась еволюція — це Зелений монстр грому!
Його очі, глибокі і темні, як бездня крижаного океану, тепер переповняла концентрована, всепоглинаюча ненависть. Люди думали, що їх з головою занурили в крижаний льодовий погріб — їхнє тіло смерділо від неконтролюючого страху.
Це...
Усі присутні підсвідомо здригнулися, їхні серця стиснули в паніці. Після цього їхні почуття, сповнені відчайдушного благання про спасіння, знову кинулися до Нанґун Люню. Вони з усіх сил намагалися роздивитися на його обличчі хоч якусь підказку, хоча натяк на те, що він знає, як робити.
Але на їхнє найбільше розчарування, гарне обличчя пана Наньгуна не було ані радості, ні тривоги; воно зберігало ту ж легку, як хмара, і спокійну, наче вітерець, відсторонення.
"РРООАар!"
Саме в цей напружений момент Зелене чудовисько грім, чиї очі тепер повзали алим полум’ям первісної люті, закинуло морду до небес і видав оглушливий рев.
В одну мить весь первісний ліс в радіусі сотні чи наповнився низьким, вигородуючим гуслом стикаючись з повітряних потоків!
Молодий чоловік, який вів за собою у білому, був суцільно міцний, м’язистий і балакучий. Але якщо оцінювати їхній справжній рівень культивації, серед них навряд чи знайдеться хоч пара неперевершених майстрів. Тому, опинившись під прямим ударом цього приголомшливого неба лютого реву...
Багато з них мають вух, ніс та роти. Вони проковтнули яскраво-червону кров... Це видовище було справді жахливим і здоровим.
А ті, чия сила була прямо слабкою і зовсім не витримали цієї акустичної атаки: їх оглушило настільки, що вони зі заходом очима впали на землю, повністю втративши свідомість...
Врешті-решт, похмурий, наповнений крижаною ненавистю погляд Зеленого монстра стихії грому намертво впився у Наньгун Люня.
Всі побачили, як монстр припав до землі в бойовій стійкі напівприсівши на задні лапи. Рог на його голові, який випускав сліпучо біле сяйво, зашукали розрядами. Дуґи блискавиць, наче живі змії, з неймовірною швидкістю зірвалися з рогів і мітнулися прямо в Наньгун Левуня!
І що найгірше, коли ці блискавки досягли простору навколо Наньгун Левюня, то початкове співвідношення розрядів миттєво збурилося і розтягнулося в тисячу, а потім у десять тисяч блискучих ниток!
Ці незліченні електричні нитки атакували з усіх боків — спереду і ззаду, зліва й справа — щільно обв’язування тіло Наньгун Левюня!
Кожна з цих блискавиць мала неймовірну міцність і пружність, від них летіли іскри.
У той момент, коли Нанґун Ліюнь був повністю скутий і втратив найменшу можливість чинити опір, всі присутні були приголомшені!
Навіть юнак в білому, спостерігаючи цю сцену, впав у заціпеніння, а його серце забилося в грудях так дико і гулько, що здавалося, ось-ось вискочить назовні!
Зелене чудовисько грому дійсно еволюціонувало, його сила неймовірно зросла. Якщо навіть незбагненний пан Наньгун був абсолютно безсилим перед ним, то що чекає вся їхня група?.
Розділ 3225
Обличчя хлопця в білому за одну мить стало мертвим-бледним.
У цю секунду всі без винятку бійці почали гарячково п'ятитися назад, а відступаючи, не витримали і кинулися до паніки!
- Молодий пане, біжимо швидше! — У розпачі заволав старий палац. Він з радістю вхопився за руку свого пана і ледве його відвернув!
Ситуація стала критичною, небезпечною!
Навіть пан Наньгун був дуже стиснений блискавкою, не в змозі поворухнути ні одним м’язом! Очевидно, він прийшов до кінця!
Тож не дивно, що дворецький стояв на краю істерики! Він ледве не втягнув хлопця до білого місця бою!
Однак у цей критичний момент хлопець, на диво, зміг заспокоїтись і заспокоїтися. Він злегка поплескав палацового по трясущій руці і промовив з несподіваною твердістю:
— Не панікуй. Це ще не все.
Молодий в білому хотів довіряти своїй інтуїції.
До того ж, хоча все тіло пана Нанґуна було щільно сплутане потрісканими блискавками, вираз його обличчя залишався таким же безтурботним і неврівноваженим, як раніше; у ньому не читали жодної тіні паніки або злякався.
Це могло означати лише одне з двох: або параліч обличчя, або він має достатньо сили для подолання ситуації.
Крім того, пан Наньгун не тільки тримався цілком природно. Його надзвичайно красива, витончена до абсолютної межі сплутаниця також залишалася цілковитим спокоєм і розслабленням.
Сукупність усіх цих факторів переконливо довела юнака в білому: у пана Наньгуна, очевидно, прихований козир.
І, як і думав юнак у білому, в той час на серці Су Ло панував цілковитий спокій.
Вона теж не могла точно визначити, наскільки зросла сила цього Зеленого монстра урагану, але вона знала одну незаперечну істину: якби Наньгун Левюні дійсно не міг витримати атаку монстрів, перше що він би зробив — будь - якою ціною гарантувати її безпеку.
Але тепер він продовжував стояти на своєму місці, а в його губах навіть грала майже помітна сумна усмішка. Це чітко показало, що він чудово контролює ситуацію і навіть має солідний запас міцності.
Саме тому Су Ло була спокійна.
А юнак у білому, дивлячись на непохитну Су Ло, в свою чергу заражався її спокоєм.
Зелене чудовисько грому було розумним і добре розумів, що насправді Нанґун Левюнь є найсильнішим та найнебезпечнішим серед усіх цих комах. Якщо його звалити, то всі інші стануть беззахисними і пожеруть на власний розсуд!
Отже, єдиною метою було цілковите знищення Нанґун - Левуня!
Його очі, налиті кров'ю до такої міри, що здавалося, вони ось-ось луснуть, наповнені лютою ненавистю, в цей момент мертвої лайня попалися у Наньгун Льюнюня. У глибині цього звірячого погляду таїлася зла, зловісна усмішка.
З точки зору монстра, цей чоловік вже був надійним зв’язаний і тепер став шматом м'яса на роздрібній дошці.
"РРООАар!!"
Зелене чудовисько грома в шаленому ривці зміталося до Нангун Левуню. Той, що свердлює блискавкою ріг на його макушці був спрямований точно в частину серця чоловіка!
Швидкість цього шаленого кидка була неймовірною!
Знущання — нереалістична справа!
Здавалося, що ще мить — і гострий ріг пронизує грудну клітку Нанґун Льовня!
Су Ло мимовільно і глибоко нахмурила брови!
Але саме в цю коротку мить!
Усі побачили, як сильна, сталева рука Нанґун Левюня раптово піднялася і намертво вихопила цей мандри Зеленого монстра в небі. А потім!
"Хіраючись!"
Роздався моторошний тріск ламаної кістки!
І негайно!
Зелене чудовисько грому видало розпачливий крик!
Цей пронизливий звук болю, який панував у вухах людей, ніс стільки страждань, ніби прийшов кінець світу і розвалився саме світ.
Наньгун Левуні з силою викинув ногу вперед, нанось сильний удар прямо в м'яке черево Зеленого монстра стихії грому!
Від цього пінка монстр змив у повітря, незграбно кружляючи. Він перекинувся більше десятка разів, перш ніж з оглушливим гуркотом розвалити на землю. Цей удар вибили з нього дух, в очах звіра потемніло, а світ закрутився у дикому хороводі.
Крім того, з його проломленої макушки бурхливий фонтан хлестало кров. Але найжахливішим для монстра було те, що його найсильніший напад на зброю - цей самий ріг — був з корінням, грубою та тваринною силою виломан Нанґун Левунем, наче якийсь сухий кукурудзяний качак!
Усі присутні втупилися на Нанґун Люня і не мали диваків, сповнені благоговійного трепету поглядів!
Невже так само можна було?
Як доказались жорстокі факти — так, можна було й дуже успішно!
Наньгун Левуні тримав у руці відірваний ріг, криво чистий і сяючий, наче дорогоцінний нефрит, ліниве й недбало його розглядав.
А ті звиваються змії-молени, що раніше так щільно обплутували його тіло, тепер повільно, але вірно поглинаються самим організмом Наньгун Люня, безслідно зникаючи під шкірою.