Розділ 3164
Тому в той самий невловимий момент, коли перший і другий Маньхуан ще не зрозуміли те, що відбувається, фігура Наньгун Льоуня змазалася у просторі та матеріалізувалась прямо за спиною другого Манюхену. Криваві мечи Драконячої Крові зі страхом і невиправністю ковтнули до його шиї, щоб нанести фатальний удар!
Другий Маньхуан ще не встиг уявити, що цей бог смерті на ім'я Нангунь вже стоїть за спиною, але звірний інстинкт самозбереження змусив крижані мурашки пробігтися по його хребта!
Відчувши смертельну загрозу, він інстинктивно намагався розвернутися і кинутись навутек, але в цей момент прямо перед його носом виросла силінське тіло Дев'ятихвостого Імператора Леттучих Миша!
Величезне світло, що застигає хмара Імператора Леттух Миша немов непереборний мур вкинулась між першим і Другим Маньхуаном, повністю відрізавши їх один від одного!
Через це перший Маньхуан не мав жодного уявлення про те, яка смертельна драма грає на боці його брата!
Дев'ятихвостий Імператор Летучих Миша упер руки в боці і розплився в моторошній, смішці, дивлячись прямо в обличчя Другому Маньхуану. І ця найсмішка змусила того на долю секунди впасти в прання, втративши концентрацію!
І саме в цю мить замішання!
Є лише один звук:
"Хриючись -!" - важкий, вологий кришталь розрубаної плоті і кісток!
Голова Другого Маньхуана в той же момент була чисто і гладко знесена мечом Драконячої Крові Наньгун Люня.
Оскільки схоплення відбувалося в повітрі, всі присутні могли спостерігати за круглою, наче кавун, голова Другого Маньхуана з глухим стуком впала на землю і покотилася вниз схилами, щоб врешті - решт із човканем рухнути у брудну калюжу...
Обезголовне тіло Другого Маньхуана, нервова система якого ще навіть не встигла передати мозку сигнал про те, що голова і тулуб існують окремо, було безжалісно проколоно наступним ударом Наньгуна Люня. Меч увійшов точно в серце, миттєво і остаточно обірвав його життя.
Перший Маньхуан, чий огляд був повністю перекрито величезним тілом Дев'ятихвостого Імператора Леттух Миша, не бачив нічого з того, що сталося, але він чітко почув душорозриваючий, повний агонії передсмертний крик Другого Манюана!
Цей крик виявив, що його брат опинився в смертельній небезпеці!
— Дев'ятихвоста миша, а ну пішов геть з дороги, ублюдок! — З люттю перший Маньхуан з розмахом вдарив усю свою силу імператору Лечхіх Миша жахливого оплеуха.
Серед десятків найбільших демонів Бездні сила Дев’ятихвостого Імператора Леттих Мишею вважалася слабшою. Згідно з їхніми внутрішніми ієрархією, Імператор Летучих Мишей займав останнє місце, другий Маньхуан — перше.
Саме тому велетенське тіло останнього Маньхуан зазнав страшного удару на Імператора Леттах Миша.
Після цього ми раптово стиснули у крихітну, мініатюрну копію самого себе!
Оскільки Дев’ятихвостий імператор Летучих Мишів уже визнав Наньгун Левюня своїм господарем, він без вагань слухався кожного його слова.
Його раптове перетворення на мініатюрну версію було здійснено за прямим, телепатичний наказ Наньгун Люня!
І саме в той момент, коли величезне тіло Імператора Летучих Мишей склякало до розміру іграшки, лезо мечу Драконячої Крові Наньгун Ліюня, випливши з сліпої зони, яку перший Маньхуан ніяк не міг контролювати, пронизувало простір прямо з-під того місця, де щойно була підробка кажанів!
"Плюх-!"
Роздався ясний, огидний звук входження холодного металу на живе тіло!
— А-а!
З горлянки Першого Маньхуана вирвався жахливий, пронизливий крик і сильний біль!
Адже саме тоді він збирався відгнати Дев’ятихвостого Імператора Летучих Миша геть, щоб кинутися на допомогу своєму братові.
І саме тоді, коли він тільки-тільки відкинув бар'єру, будучи в стані абсолютної безпорадності і не очікуючи підвох, блискучий, виткаючий крижаний сттужу меч Драконячої Крові безперешкодно та глибоко встромився прямо у його груди!
Якщо говорити логічно, то його сила була надзвичайною і величною. Так, він поступався Наньгун Ліюню, але розрив був не настільки катастрофічним, щоб дозволити вбити себе одним-єдиним ударом прямо в серце!
Це було нещастя: перший і другий Маньхуан були надто самовпевненими й зухвалими. Батько Маньхуан завжди занадто опікувався ними, забезпечуючи їм теплі умови і до того ж вони вважали, що сила Наньгун Левюня залишилась такою самою як місяць тому. Це змусило їх втратити пильність.
І ціна такої жахливої втрати пильності стала їхньою власною, нікчемною ціною!
Су Ло, стоячи на вершині величезного валуна, не відриваючи очей, спостерігала за тим, як Наньгун Льоюні діє з жахливою чистотою та ефективністю. Один спад - і другий Маньхуан мертвий. Ще один удар — і перший Маньхуан вирушає слідом!
Розділ 3165
Ця швидкість... Яка ж радість!
Да... Як таке взагалі можливо? Перший і другий Маньхуан були бездонними демонами! І їхня сила об'єктивно перевершувала силу Дев'ятихвостого Імператора Летрухі Миша, хіба ні?
Пам'ятати тільки, як у свій час вона намагалася здолати одного лише дев'ятихвостого Імператора: вона не змогла витримати і декількох його атак і була на волосинку від того, щоб бути забитою до смерті... А тепер Нанґун Люнь завдав лише двох ударів.
Два. Одиновних. Удар мечем!
Проте один за одним він розправився з першим і Другим Маньхуаном, які переважали Імператора Леттах Миша по силі!
З яких це пір прірва між силою Наньгун Люня і її власною досягла таких колосальних, дійсно космічних масштабів? Су Ло подумки заплакала слізьми, відчуваючи себе абсолютно нікчемною.
Після того як Наньгун Левуні настільки чистий і бездоганно розібрався з першим та Другим Маньхуаном, загальна бойова сила ворогів зазнала катастрофічного падіння.
Тепер лише Юнь Ці і Отець Маньхуан залишились на стороні ворога.
Су Ло, переповнена емоціями, міцно схопила Нангун Люня за руку:
- Ми не бачилися всього нічого, а твоя сила знову зробила такий стрибок! Невже ти знову досяг рівня Монарха дев'ятої зірки?
Очі Су Ло наповнилися блискучими слізьми. Вона з такою неймовірною працею дотягнула до Монарха п'ятої зірки, а Наньгун Люуні в мить піднявся на ту недосяжну висоту, до якої їй було як до неба...
Наньгун Левуні лагідно погладив її головою, і в його зоряних очах заграв світло безмежної ніжності та баловства:
- Повір мені, після того як ми закінчимо нашу шлюбну ніч ти теж не відстанеш. Так що, чи не хочеш ...
Не встиг Наньгун Люні договорити, як брови його мимовільно зійшлися на переносниці:
— Очерередний порушник спокійної зустрічі з’явився псувати нам атмосферу. Поки ми не зачистимо цю територію, про шлюбну ніч можна і не мріяти!
Наньгун Левуні м’яко, але наполегливо відтягнув Су Ло за спину свою і приховував її своєю стрункою фігурою.
Батько Маньхуан, наче розлючений вихр, увірвався на поляну. Ледве побачивши Наньгун Левюня, він вибухнув диким, маніакальним хохотом:
— Він шукав залізні черевики, а знайшов без найменших зусиль! Ах ти дрібний паршивець, знай же: наступний рік в цей самий день стане річницею твоєї смерті!
Губи Наньгун Левюня вигнулися в насмішку, що не читала півулибки. Він схрестив руки на грудях, прийняв розслаблену, диявольські елегантної позу:
— Чи буде наступного року в цей день річниці моєї смерті, ми ще побачимо. Але я точно знаю, що сьогодні день смерті двох твоїх дорогоцінних синів.
Це, мабуть, спонукало Наньгун Левюнґ легеньким кивком показати своєму Батькові Маньхуану на певну ділянку землі.
Батько Маньхуан хотів рявкнути, вимагаючи відповісти, де його сини, але не викатившись з орбіт!
Прямо на землі, в неприродних позах, варили тіла його дорогоцінних відпрісків...
Один з них був повністю обезголовлений, і з моторошного обрубування шиї все ще товчками, фонтаном хлестала альова кров.
Одяг на грудях другої була наскрізь просочена густою кров'ю, а його заколені, білі очі так і залишилися відкритими, свідчуючи про смерть, з якої він не зміг змиритися...
Батько Маньхуан похитнувся, наче від удару невидимим молотом.
- Перший!
- Другий!
Безжалісний, роздратований горів і люті Отець Маньхуана потряс небеса й примусив світ до конвульсії!
Су Ло відчула, як кров у її жилах верещала. Їй стало дуже нудно.
Але справжня катастрофа сталася з демонами, які йшли слідом за Отцем Маньхуаном.
Вдарна хвиля від його лютого реву сміла їх, як сухе листя в бурю. Їх відштовхнуло назад, з ротів у них хлеста кров навпіл з білою пою. Ті, кому пощастило більше, просто плювали кров’ю; ті, хто був щасливий меншим, провалилися в глибоку і безпорадну забуття.
Саме в цей момент Наньгун Люнґуню владним рухом заштовхнув Су Ло за масивний валун, і на його обличчі проникла тінь похмурої серйозності:
— Ло-ло, сиди тихо і не висовуйся. Що б не трапилося, ні в якому разі не смій виходити назовні. Ти мене зрозуміла?
Наньгун Левуні не ставив запитання, він суворо і безперевірним тоном констатував факт, віддаючи наказ!
Наньгун Левуні завжди вирізнявся холоднокровністю, об’єктивністю та невгамуванням. Але тепер Су Ло вперше вловила у його погляді спокійну і глибоку напруженість.
- Не хвилюйся, я ніколи тебе не кину на дно. Якщо пахне смаженим, я негайно втечу, у мене приголомшлива швидкість, ти ж знаєш. Повір мені. — Чорні, як смола, очі Су Ло серйозно і пильно дивилися на Нанґун Люня, поки вона відчайдушно кивала головою.