Глава 3138
У очах Юнь Ці лютували безжалісний ураган. Цей погляд подібний до чорної, що з’являється найпідніжніше у світі.
Маленький носоріг, який був заціпенжений від цієї тварини жахом, ще швидше поплескався і з глухими стуками, від якого здригнулася земля, плюхнувся на дупу.
У цей момент ніби з нізвідки виник П'ятий король. Повернувшись з блискавичною швидкістю, він доставив Володареві демонів:
— Мій пане, в повітрі витає ледь уловний і майже розчинений слід аромату Фейжань. Якщо не звертати уваги на нього, то помітити його просто неможливо.
При цих словах все тіло Юнь Ці напружилося і застигло, перетворившись у виття! Його похмурий, яд погляд знову впився у Малого носорога:
- Як тебе звати Су Ло?
Як тільки ім'я "Су Ло" зірвалося з його губ, над усією поляною миттєво пронісся гул шокування.
Зрештою, кожному з присутніх на цій зустрічі демонів було відомо, що Втішитель Демони — Су Ло!
Але який зв’язок міг бути між витонченим біженком Су Ло і цим неповоротким вавальнем — маленьким носорігом? Чому представник демонів мусив задавати таке дивне запитання?
І поки всі демоністи не розламували голови над цією загадкою, маленький носоріг з безглуздим виглядом почесав затилок. У його очах відображалася крайня кількість замішання:
— Эге... Су Ло... Яке до болю знайоме ім'я.
Юнь Ці мало не задихнувся від ліккотуючого в грудях люті. Він мусив докласти неймовірних зусиль, щоб стримати пориви й не розмазати цю здорову тушу Малого носорога одним нищівним ударом!
— Не можеш згадати? — Злісніше, з метою привести Юнь Ці. — Невтішно у світі Бай Цзе, ти навіть не потурбувався дізнатися, що її справжнє ім’я Су Ло!
— А? Так! Ви абсолютно праві! Мою маленьку дружину дійсно звуть Су Ло! — Аж раптом маленький носоріг з радістю загострив його, і всі вони були захоплені раптовим осяянням.
"Храйтеся!" - Пан Повелитель Демони не витримав і від душі повісив йому нищівну оплеуху прямо по безтолоковій голові. Нещасний маленький носоріг, відкинутий жахливою силою удару, описав в повітрі ідеальне подвійне сальто назад на сімсот двадцять градусів, після чого з глухим "бум" зависнувся головою прямо у тверду землю.
Малий носоріг, похитуючись, ледве піднявся на ноги. Його морда застигла суміш щирої невинності і найглибшого непорозуміння. Він не ображався і не ображався, а з лютістю дивився на Господа Повелика демонів.
У цей момент усі присутні демони знову покрилися холодною іспанкою, з страхом чекаючи розв’язання цьоголоумного носорога.
- Та що не так з моєю маленькою дружиною? — З праведним обуренням заступився за Су Ло Малий носоріг.
Його дружина готує найзахопливіше, найбільш смажене м’ясо у світі! Вона — найкраща, найрозкішніша жінка в усьому під небом! Яка муха вкусила Господаря Демони, що він так злюбився?
Нарешті, чиїсь нерви не витримали. Один з демонів не може більше спостерігати за цим самогубством, відчайдушно зашипів на Малого носорога:
- Та заткнись ти вже, придурок! Припини негайно помиляти свою маленьку дружину...
Але той, хто врятувався, не встиг домовитись про те, як на нього обрушився чоловік, що кричав і аж до кісток, дивлячись володаря демонів. Нещастя відразу пробило великий тремтіння. З'їхавши від жаху, він судорожно, навідмачиш себе по обом щоках, закувавши:
— Ой-йо, проклятий мій язик, дурень безмозкий! Звичайно ж, це маленька жінка багатоважного Господа Повелика демонів... кхм-кххт...
Почувши таке захоплення, маленький носорог розлютився. На його товстому лобі здулись і загрозливо запровадили грубі синє жили:
- ЩО? Так пан Повелитель демонів і справді наглухнув викрасти мою маленьку дружину!
"БУМ!!"
Нещасний, багатострадальний маленький носоріг знову отримав від Володаря Демонів, яка буквально стерла його з місця.
Але цього разу йому пощастило куди менше. Він зі свистом "вжиу" полетів десь за обрій, коли побачив щось на власні очі. І лише через досить тривалий час, звідкись здаля донісся глухий і важкий удар масивного предмета, що падає на землю.
Вся юрба демонів синхронно, як за командою, опустила голови, натискаючи їх у плечі. Жодна жива душа не наважилася зустрітися з розлюченим завойовником.
О небеса! Убий їх на місці - вони б у житті не здогадалися, що та невловима людська дівчинка, яку вони так і зробили, весь цей час неспокійно, з плоті й крові, жила прямо серед них! І не просто жила, а вони, можливо, щодня бачилися з нею і буднично вітались, перебуваючи в такій страшної близькості... У цей момент кожен демон в загоні пристрасно хотів відвісити самому собі смертну потріщинку.
Але якщо подумати про долю Малого носорога... Цей казковий, непрохідний ідіот і справді не вітав страху смерті! Висміюватися називати саму Імператрицю Пана Володаря демонів своєю "малою жіночкою", це треба мати замість мозків тирси! Воістину, безстрашні, що межує з собою. Увесь натовп удумливо оголосив трихвилину паузу скорботи за передчасним (як вони думали) Малому носорокові.
Тим часом пан Повелитель демонів повністю обкутала аура непрозорою, яка згустила темряви. Здавалося, що довкола нього закрутився невидимий, але фізично осязаний і холодний ураган темної енергії.
Чорні, що бурили вирви сили, наче провал самої смерті, наводили такий паралізуючий жах: обличчя демонів побіліли, і вони інстинктивно не в стані стримати себе, почали повільно відступати назад.
Розділ 3139
У гніві Юнь Ці повільно перемістився на П’ятого короля.
П’ятий король у цю мить тремтів від страху. Він боявся, що стане громовідником для цього грізного полум’я гніву Повелительа Демони. Але, хвалячи всім темним богам, Повелитель не виливав свою лють на нього.
Повелитель Демони був достатньо переконливим, щоб П’ятий король швидко все зрозумів. Він блискавично зірвався з місця і через кілька хвилин повернувся. Маленький носоріг, якого морда широко заливала кров’ю, не міг стриматися від міцної хватки.
"Хлоп!" - П'ятий король не став церемоніалізуватися і відвісив Малому носорігу дзвінку затрещини, раз повертаючись того в свідомість.
Малий носоріг важко розліпив мутні, затуманені очі, але пан Повелитель демонів не дав йому ні секунди на те, щоб прийти в себе і зібрати думки у купу. Він поставив лише одне коротке запитання:
— Де вона?
Звертаючи увагу на гіркий досвід двох попередніх зубодних "нуроків", маленький носорог нарешті зрозумів, що його довга мова - ворог його здоров'я. Тому він більше не наважувався ляпнути якусь нісенітницю.
— В... П-палатка... Але ж... - Прошарка він.
Тільки тепер маленький носоріг з гіркотою виявив, що в роті не вистачає кількох зубів. Через це йому було важко, супроводжуючи мову противним свистом виходячого повітря. Яка прикрість!
Юнь Ці у відповідь лише важко знехтував фиркнув.
Він ніколи не сумнівався, що маленький носоріг говорить правду. Але Су Ло була хитріша за саму прожона! Невже, піднявши тут такий неймовірний переполох, вона залишилася б покірно сидіти в наметі, чекаючи, поки за нею прийдуть? Це було неймовірно! Мабуть, саме в той момент, коли він наказав зібрати всіх у таборі, вона відразу оцінила ситуацію і випарувалася без слідів.
Аби підтвердити свої припущення, Юнь Ці кинув Малого носорога холодним поглядом:
— З якого часу ти подорожував разом з нею? І коли ти бачив її востаннє?
- Моя маленька дружина... — За звичкою почав бути маленький носоріг, але наткнувся на вбивству Господаря Демони і затиснув свою свистячою пащу рукою. Він покрутив головою, врешті тоненьким і тремтячим та найбільш обережним голосом: — Десять днів тому... ця... Су Ло прилучила до нашого загону. А в останній раз я бачив її ... Та буквально тільки що! Перед тим як все почалося, ми ж разом в одній наметі дихали.
"Бум!" - кулак Юнь Ці з нищівною силою врізався у ціль. Величезна хмара бідолашного носорігу жаліється, і він ломається головою прямо в землю, миттєво знепритомнів від нестерпного болю.
Бідний, бідний Малий носоріг! Чи він мав би взяти на себе третій, який домагався удару? Дійсно, усе лихо походить від мови. Ця стародавня мудрість знову підтвердилась у найпереконливішому випадку.
А Юнь Ці тим часом заклав руки за спину. Закинувши своє бездоганне гарне обличчя, немов висічений з холодного мармуру особа, він в мовчанні вставав на світлий у нічному небі диск місяця.
І ніхто, жодна душа в таборі не помітила, як судорожно були стиснули його руки за спиною! Пальці з’їхалися в замок, де так сильно тягнулось, що костяки побіліли і проривали шкіру.
Су Ло прилучила до цього загону десять днів тому. Він сам приєднався до них лише три дні тому. І все це три довгих дні Су Ло розгулювала прямо в нього під носом! А він, сліпий, не тільки не помітив її присутності, але й продовжував з наполегливістю маніяка чистити весь світ у її пошуках!
Дурень... Який же він непрохідний, казковий дурень! Всі ці три дні Су Ло, мабуть, спостерігала за його потугами з боку, дивлячись на нього як на повного ідіота, і подумки пітніла над його сліпотою!
Губ Юнь Ці були настільки щільними, що перетворилися на тонку безкровну лінію. Він різко обернувся, і його чорні, як смола, очі, переповнені клоккотаючим прагнення вбивства, впилися у тремтячу натовп цих недоумків.
Демони, що з’їдалися внизу, були готові плакати від розпачу, але не було... У всьому винен цей проклятий маленький носоріг! Це все через нього! Носався за цією дівчиною як прив'язаний і на кожному кроці талчав: "маленька дружина", "моя маленька жінка"!
Їм було наказано шукати імператриця Пана Повелика демонів! Та хоч би ріжте їх на шматки, хоча б катуйте гарячим залізом - нікому і в найстрашнішому сні не могло прибагатися, що та "маліша жінка", про яку дно і нічно тревів цей недоумок-носогор!
Це класичний прояв упередження. Ось що означає прислів'я "темніше під свічкою"!
Юнь Ці згорнув їх поглядом, що спелелює. Цю... Ця купка... Це збірка проклятих ідіотів! Провести стільки часу пліч-о-пліч з Су Ло і при цьому продовжує р шукати в її пошуках по всьому навколишнім землям! Юнь Ці боровся з диким, майже неконтрольованим бажанням розмазати всіх цих ідіотів у криваву кашу одним помахом руки!
Але яке право він мав на них? Річ у тім, що всі ці три дні Су Ло перебували під його носом і він був настільки сліпим, щоб не помічав її. Як же він міг звинувачувати інших у некомпетентності?