Розділ 3134
Раптом у серці Су Ло шевельнулося туманне, нудочене і зовсім неправильне передчуття. Вона стрімголов зі свого зап'ястка виснула руку Малого носорога і, нахмурившись, запитала:
— З ким це ми зібралися побачитися?
— З паном Повелитель демонів, звичайно! Пане Повелитель Демони вже прибув до нас! Швидше, швидше, пішли! Ми підемо і попросимо Господаря Демонів дарувати нам милість на шлюб! Ха-ха-хо! — Весело заготав він.
Маленький носоріг був просто поза собою від хвилювання і переповнююч його гордості! Як тільки він одружиться з цією маленькою жіночкою, у нього щодня буде м’ясо, яке спускається жиром, вкрите ідеальною хрустким золотистим кірком! Яка ж це була непереборна спокуса!
Володар демонів? Юнь Ци? Су Ло стояв у руках таз з водою. У цей момент вона чітко відчула, як від дріжджі в її руках по спокійному, наче дзеркало, гладіатори води пробігла дрібна брижі, розходячись концентричні коломи і перетворюючи відображення.
Маленький носоріг одним махом вихопив таз з води із рук Су Ло. На його простоті обличчя застигло вираз безконтрольного, б'є через край захоплення:
- Чого ти застигла як вкопана? Пішли швидше! Ходімо, ходімо!
Побачивши, що цей валинь ось-ось потягне її за собою прямо у лапи ворога, Су Ло миттєво прийшла до себе і одарила Малого носорога таким руйнівним поглядом, від якого можна було б замерзнути:
— Та як ти можеш бути таким непрохідним дурним?
— А? — Маленький носоріг збився геть із пантелику цієї раптової лазні на свою адресу.
Су Ло чудово розуміла: якщо вона зараз вибухне з місця і кинеться в біг, то неминуче викличе грандіозний переполох. Вся ця орава демонів відразу ж кинеться за нею в погоню, і тоді вже гарантовано без єдиного шансу на порятунок буде схоплена та повернена Юні Ці.
Тому зараз необхідно було придумати абсолютно надійний, бездоганний план дій.
Тільки б цей наївний маленький носоріг не притягнув її по своїй дурості прямо перед ясні очі Юнь Ці. Су Ло була абсолютно впевнена, що якщо цього не станеться, вона цілком зможе протриматися непоміченими в рядах цього загону ще хоча б кілька днів.
А чим довше вона зможе залишатися інкогніто, тим ближче, крок за кроком, буде підключитися до життєдайної бази міста Чистилища.
Коли Су Ло з нескінченим роздратуванням прийшла до цього висновку, то дивилась на Малого носорога:
- Ти ідіот? Я тебе питаю, заради чого Пан Повелитель Демони особисто скликав з'явитися в наш загін?
Цього разу настала черга Малого носорога дивитися на Су Ло як на повну дурку:
— Как ради чего? Звичайно ж, щоб зловити ту людську дівчину!
- Тоді дозволь запитати тебе ще дещо. А навіщо йому ловити цю людську дівчину?
- Чому? Щоб зловити, повернути назад і зробити своєю дружиною!
— Саме так! — Су Ло, втративши дар мови від його тугодумії, скинула Малого носорога обуреним поглядом. — Від нашого Пана Володаря демонів втекла наречена! У його серці зараз бушує таке пекельне полум'я люті, що до нього страшно підійти, а ти з радістю прибігти до Нього і просити благословення на власний шлюб! Ти хочеш підлити масла у вогонь чи як? Тобі що, життя не миле і ти вирішив померти швидше? Як ти думаєш, чи Пан Повелитель Демони не вражає тебе тим самим, що змахує руки у стіну і навіть схресті не вийде?
— А? — Спочатку на простодушному обличчі Малого носорога з’явилася глибока розгублена непевність, яка повільно поступилася перед кінцем і стала занепадати від нього. — Ой-ёй-ей! И правда! Моя маленька дружина все-таки найрозумніша! А не то Володар Демони, напевно знову задав би мені тріпку!
- Те ж! Тепер-то до тебе дійшло, а? — Проворчала Су Ло, презирливо хмикнувши.
Су Ло чудово знала, що не важко обвести Малого носорога навколо пальця. Вона тільки вивалила на нього порцію своєї збоченої логіки, як він відразу втрачався і дозволяв собі задушити мозок.
моя маленька жіночка розумніший за всіх на світі! — Маленький носоріг, на якого знизилося просвітлення, енергійно підняв вгору великий палець і висловив Су Ло своє глибоке схвалення.
— М-гм! — Самодовольно кивнула Су Ло. — І ще зарубай собі на носі: навіть якщо ти випадково зустрінешся з паном Повеличем демонів, то ні в якому разі не повинен згадувати про мене у його присутності! Інакше ми з тобою точно потрапимо і видамо себе з утрохами!
- Я зрозумів, розумію! — Він почав витікати і присягатися, що ні за яких обставин не вимовить ані звуку про Су Ло перед Володарем демонів.
Як тільки їй вдалося спровокувати Малого носоріга, напускна розслабленість миттєво випарувалася з обличчя Су Ло.
Юнь Ці був неймовірно, моторошно умен. Ще там, у їх попередньому житті він вважався елітним експертом вищого класу в області стеження, криміналістики і розшуку. Тому Су Ло не відважилася розслабитися ні на секунду, щоб уникнути втрати пильності.
Утішалося тільки одне: в цьому загону було повно демонів. І поки ніхто не подумає з власної ініціативи згадати про неї в присутності Юнь Ці, Су Ло розуміла, що знаходиться у відносному безпеці. Принаймні, тимчасово.
Але одне прислів’я каже: « Не бійся того, що трапляється в 10 000 випадках, але принаймні раз у одному ». Тому всі почуття Су Ло були гострі до межі, вона перебувала в стані постійної бойової готовності.
Чи цей проникливий Юнь Ці не здогадається розгорнути пошуки в іншому напрямку, якщо перед ними немає жодних слідів її перебування?
Протягом наступних кількох днів Су Ло не відлучалась, тихо й слухняно підготувалася в серці загонів і намагалася не привертати до себе уваги.
Розділ 3135
Після того як з’явилися десятки поділених груп, нинішній загін розрісся до колосальних розмірів. Тепер у ньому налічувалось кілька сотень корисних створінь, які витягнулися в одну нескінченну довгу колону змієподібної форми.
Група, до якої прибився маленький носоріг, знаходилась в авангарді цієї процесії, і Юнь Ці очолював її на самому початку. Можна сказати, що вони були страхітливі зв'язки: їх розділяло кілька сотень метрів. Стояло Су Ло тільки кинути погляд вперед, як вона без важко розрізняла його фігуру: білі парчові одежини і бездоганно холодне обличчя, висічені з нефриту.
Але в той же час сказати, що вони були близькі, мова не поверталася. За ці три дні, незважаючи на їхню нікчемну відстань в кілька сотень метрів, вони так жодного разу не зіткнулися обличчям до обличчя.
Юнь Ці дно і нічно, одержимо прагнув знайти Су Ло. І ось іронія долі: вона ховалася прямо у нього під носом, а він був настільки сліпий, що в Упор її не помічав... Якби Юнь Ці тільки дізнався про цей жахливий факт, то його б розірвало від люті з великим кровохарником.
Ці три дні Су Ло з Ліхвою вистачило, щоб до найменших деталей продумати ідеальний план втечі.
Вона підготувалася заздалегідь, обережно вивівши і запечатавши в пам'яті все нюанси топографії в радіусі декількох мільйонів чи.
У тисячі, чи то по курсу їхнього руху, лежав бездонний обвали і глибина якого сягала аж десять 000 жан. Якщо їй вдасться подолати цю прірву, потрібно буде рухатися точно на південний схід. У такому випадку, приблизно через двадцять днів виснажливого шляху вона зрештою досягне умовної бази міста Чистилища.
Якщо не перейти цей провал, то існував альтернативний шлях — дорога з звивистою стежкою. Однак цей шлях прямо вів до горезвісних земель, восьмий пустин — сто тисяч років чи то з давніх - давен.
Територія Клана Механізмів була буквально нашпигована безліччю смертельних пасток та хитромудрих пристроїв. Але для цього не залишалося іншого вибору, окрім того, як глибоко запанувати над їхньою власністю і прориватися з боєм.
За інших рівних обставин, непрогнозовані ускладнення, Су Ло без сумніву обрала б шлях через нескінченну прірву. Цей метод давав можливість заощадити дорогоцінний час.
На жаль, навіть найдостовірніші плани повинні були розбиватися про скелі непередбачуваною реальністю. Зміни відбувалися значно швидше, ніж вона встигала до них підготуватися.
В останні дні Юнь Ці остаточно втратив усі сліди Су Ло. Жодної зачіпки. Сидячи на вершині високої гори, він підпирав рукою лоб, глибоко занурившись у похмурі і в’язкі роздуми.
Не було жодної ознаки Су Ло, позаду — ані слуху ні духу... Куди, чорт візьми, ця дівчинка могла запитатися за весь цей час? Невдача землі?
Попереду пусто, позаду порожньо... Невже... Юнь Ці раптово, наче від удару струмом, повернув голову. Його потемнілий, крижаний погляд впився у багатосотний загін демонів, що стояв прямо перед ним!
Найнебезпечніше місце — завжди найбезпечніше укриття! Чи Су Ло могла знову пустити в хід своє неперевершене, по - справжньому божественне мистецтво зміни вигляду і замаскуватися під один із рядових членів цього підрозділу?
Чим більше Юнь Ці прокручувала в голові цю думку, тим більша ймовірність того, що вона межує з абсолютною впевненістю!
І хоча в нього ще не було 100 відсотків впевненості, він був не з тих, хто готовий пропустити хоч би крихітний, примарний шанс виловити цю біглянку.
П’ятеро королів, які стояли позаду Юнь Ці немов вірні тіні, зловивши його похмурий і зловісний погляд, відчули, як їхні серця здригнулися. По їхніх спинах пробіг холодок липкого, первісного страху.
Сила Господара Володаря демонів і без того завжди була недосяжною, але цього разу... На цей раз вони всім своїм істотам відчували, що його могутність порівняно з минулим зросла ще більше, перейшовши на якийсь новий, жахливий рівень.
Крижана, що пронизує погляд Юні Ці повільно, наче лезо ніжки, ковзав по обличчю всіх п'яти королів. Його аура була настільки пригнічуючою, в очах пиячила така неприкрита жорстокість і шалена спрага вбивства, що ці п'ятеро могутніх демонів не сміли навіть підняти очей, щоб зустрітися з Володарем поглядом.
— Четверо з вас - живо заблокуйте всі чотири напрямки! — Юнь Ці різко, з владним клацанням помахнув широким рукавом свого одягу. У той же момент чотири королів, наче випущені з лука стріли, зірвався з місця, розлітаючись в різні боки з надзвичайною швидкістю.
Юнь Ці перевів холодний, незграбний погляд на позосталого п'ятого короля:
— А ты... Йди і підніми на ноги абсолютно всіх.
П’ятий король поспішно, смиренно закидав головою. Він видав оглушливий і рев. Цей звук наче розкотить грому, миттєво вирвав з глибокого сну всіх тих, хто відпочивав у таборі.
Серце Су Ло ховалося, бо воно боліло в грудях. Погано... Здається, ситуація прийняла вкрай огидний поворот.
Су Ло жила в наметі з Малим носорігом. Правда, здоровийносог спав прямо на голій землі, побудувавши собі жорстку крихітку в той час як сама Су Ло не діжалася під теплим і м'яким ковдрою.
Протягом усіх цих днів, побоюючись бути викритою Юнь Ці, вона регулярно тримала Малого носорога при собі з його величною тушу як надійний щит.
Су Ло з силою розштовхувала сплячого носорога і, начепивши до обличчя легку, безтурботну усмішку, протанерла:
- Давай, вставай швидше! Пан Повелитель Демони напевно щось сталося. Якщо ви хочете, щоб вас вирізняли і заробляли заслуги, то саме тепер час діяти!