Глава 3024
Коли Су Ло і Наньгун Левюні були готові обійнятися, Юнці зупинили їх.
Юньці повернувся до Су Ло і подарував її найпроменистішою посмішкою.
Тепер цей полководець демонів усміхався так радісно, ніби невинна дитина.
Але, побачивши його, вираз обличчя Су Ло миттєво став крижаним!
- Це ти? — Су Ло зупинилася і навіть відступила на два кроки назад.
Адже ще один крок - і вона б кинулася в обійми Юньці.
Юньці вже збирався заговорити, як раптом Нанґун Левюн наніс удар долонею по тому місці, де стояв Юніци. Миттєво земля під його ногами з гуркотом провалилася вниз.
Юньці були змушені ухилитися.
- Ло-ло, обережно! — Юньці мітнувся в сторону Су Ло, бажаючи відтворити сцену "герой рятує красуню".
Але в процесі виконання він виявив, що Нанґун Левюнь просто неймовірно привабливий!
Зліва, праворуч і ззаду він не ставив жодних перешкод, і тільки спереду, на шляху до Су Ло, поставив бар'єр.
Поки Юньці в облозі прокляв Нанґун Лоуня на все добре, Натан Ліюні вже змив повітря і забрав Су Лок у обійми.
Двоє людей кружляли в повітрі, а їхні рухи були легкі і вишукані, сповнені ніжності та прив'язаності. Вони наче у найгарячіший танці світу, але через багато років вони плавно спустилися до землі.
У цей момент усі погляди Юньці кинулися до ніг.
Там зіяла глибока яма.
Квадратна яма площею 10 квадратних метрів.
Пан Шефе, щойно приголомшений силою Наньгуна і Юніці, нарешті прийшов в себе.
Не вірячи своїм очам, він випустив духовну енергію, щоб виміряти глибину цієї небесної ями. Після вимірювання він знову був глибоко вражений!
П'ятсот метрів?
Тисяча метрів?
Ні, цілих дві тисячі метрів!
Один удар долоні Наньгун Левюня створив у землі яму глибиною приблизно дві тисячі метрів! Це просто... Вождь не міг уявити, наскільки могутній цей чоловік.
Скільки йому років? А він вже має силу, яка не поступається силі Керівника? Це їхнє плем'я настільки ізольоване, чи зовнішній світ змінюється занадто швидко? Вождь навіть не знав, як реагувати.
А в цей час Е Цинчен нарешті прийшла до тями.
Вона дивилася на видатну фігуру Нанґун Льовюня, його незрівнянний, як у віршах і картинах, ок, а потім перевела погляд на дівчину в його обіймах.
Су Ло!
Е Цинчен скрегочела зубами від ненависті, їй хотілося кинутися вперед і розірвати Су Ло на шматки!
Виявляється, що та сама "вона", про яку говорили ці два незрівнянних красені всю дорогу - це Су Ло!
У цю мить Е Цинчен відчула, як вся кров прилилася до голови, у мозку стало порожнеча, залишилася тільки ненависть, ненависть і ненависть!
Але, кинувши ще один погляд на бездонну яму... Е Цинчен так і не знайшла в собі сміливості кинутися на Су Ло.
Тепер усі погляди були прикуті до Су Ло і Наньгун Льююні.
Більшість присутніх відчували, що перед ними була ідеальна пара — створена небесами, талановитий чоловік і прекрасна жінка.
Су Ло була готова плакати від щастя, коли відчула запах знатного Нанґун Люня.
Але Юньці, який крав всю картину, першим кинувся вперед.
Він силою вирвав Су Ло з обіймів Наньгун Люня і з обуренням заявив:
— Злазь, следи! Що за непристойна поведінка, на людях, які є чесними людьми?
Злодії втупилися на Юньці:
— Що тобі робити?
Зіткнувшись з грубістю Су Ло, Юньці, навпаки, почав розливатися в усмішку і весело-легшебетал:
- Ло-ло, я такий голодний, відведи мене поїсти, добре?
Су Ло втратила дар мови. Вона відштовхнула Юньці:
- Я тебе не знаю.
І відразу ж зробила крок назад.
Глава 3025
Але Су Ло варто було відступити на крок, як Юньці негайно зробив кроки вперед, наче тінь, що постійно йде за нею.
Обличчя Нанґун Ляйня почорніло.
Зараз його сили були рівні силою Юньці, ніхто не міг здолати іншого. Якби не це, Нанґун Люнь давно б уже відправив Юнці в політ однією лялечкою.
- Ло-ло, як ти можеш прикидатися, що не знаєш мене? Враховуючи наші відносини, навіть якщо ми перейдемо в попіл, все одно дізнаємося один одного, - безсоромно заявив Юньці, з посмішкою на Су Ло.
Су Ло з похмурим обличчям відвернулася, вирішивши просто ігнорувати його — з очей долой, із серця геть.
Юньці ображено надул губи:
що ти мене не знаєш, головне, що я тебе знаю. Будь спокійна, я буду завжди слідувати за тобою, ніколи не покину і не залишу.
У цей момент всі присутні були прикуті до цієї сцени.
Усі виявляли палку цікавість до цього неймовірного любовного трикутника.
Су Ло глибоко зітхала, збираючись щось сказати, але тут до її вух потрапила їдка насмішка.
— Хе-хе, Су Ло, не очікувала, що ти опинишся такою дволичною, ветреною, непостійною і розпусною жінкою, яка грає чужими почуттями! Ти просто ганьба для всіх жінок! — Е Цинчен не приховувала своєї заздрості й образи.
Вона просто не могла зрозуміти!
Чому? Що такого хорошого в цій Су Ло? Ці чоловіки що, осліпли? Чому вони так і льнуть до неї!
Але вона відразу наважилася заподіяти собі біду.
Бах!
Хрючись!
Невидима хвиля долоні миттєво попрямувала до Е Цинчена.
Одночасно з цим в її сторону вилетів нищівний кулак.
Наньгун Левуні та Оун Юнці не могли терпіти один одного, але в цей момент вони підсвідомо нанесли удар одночасно.
Погана справа!
Обличчя пана Вождя миттєво змінилося!
Якби вдарив тільки один з цих чоловіків, Е Цінчен напевно загинула б, а навіть якщо вони атакують вдвох...
Вождь раптово збліднув і рефлекторно викинув вперед талісман!
Талісман спалахнув золотим світлом, окутав Е Цінчан, немов на неї одягли товсту золоту броню!
Але, незважаючи на це, коли удари долоні й кулака досягли своєї мети, І Цінчен видала пронизливий крик!
Пронизливий крик відлуння рознісся аж до неба.
Усі присутні були шоковані, коли волосся стало дибки.
На цьому яскравому волинці можна було побачити, наскільки жахливими були травми Е Цінчена цього разу.
Вождь дивився на те, що поступово зникає золото - талісман в тілі Є Цинчена, і його серце стискалося від болю.
Такі талісмани врятували ціле плем’я Огнченого Клінка, які передували з покоління в покоління незліченних років, мали лише три. Вони були призначені тільки для того, щоб врятувати життя Керівника.
А щойно Шефе інстинктивно вибудував свій власний рятівний талісман.
Коли золоті свічки талісмана зникли, а сила ударів розійшлася перед очима Е Цинчена.
Вона вся розпухла, збільшилася у розмірах майже вдвічі, її тіло було вкрите синцями і кровопідтеками. З’являється враження, що на цій ділянці не залишилося живого місця.
У цей момент всі замерли в знешкодженні.
Вождь подивився на Наньгун Лююня, потім на Оуян Юнці. Гнів, з яким він хотів зажадати пояснень, негайно зникав.
Він повернувся і злостив витріщився на Е Цинчэн, холодно та гнівно наказів:
— Стража! Виведіть її і замкніть! Без мого наказу ніхто не сміє випускати її!
Отже, Е Цинчан відвели геть.