Розділ 2994
Найбільше на світі вона зараз боялася помсти Су Ло.
А Су Ло, в очах якої мерехтів душу холодний блиск, наближалася до неї крок за кроком, невблаганно скорочуючи відстань.
— Ты... Ти посмієш мстити мені? - Е Цинчен намагалася погрожувати Су Ло, але в її голосі зрадники не вистачало впевненості, він тремтів. - Люди з нашого племені скоро будуть тут, тобі кінець! Ти небіжчик!
Су Ло лише недбало потиснула плечима, яка зображає абсолютну байдужість:
— Хоча й кажуть, що для благородного чоловіка помститися і через десять років не пізно, але в мене, чи знаєш, пам'ять погана. Я все забуваю. Тому, якщо у мене з кимось ворожість я віддаю перевагу мстити прямо на місці, не відкладаючи в довгий ящик.
Не було останнього слова, як силует Су Ло змазався в повітрі. Якось вона зникла з попереднього місця. А коли Е Цинчен знову змогла зосередитись, Су Ло вже стояла на тій же стародавній гігантській сосні, причому вона розмістилася прямо над головою Є Цінчен.
З цього ракурсу Су Ло чудово бачила, як Е Цинчан тремтячими руками зірвала з гілки листка дерева і піднесла його до губ та почала люто дути.
Очі Су Ло небезпечно звузилися. Інтуїція підскакувала: справа пахне гасоном, нічого доброго цей свист не віщує!
Не задумуючись ні секунди, вона розгнівалася і нанесла сильний удар ногою в польоті, мітячи прямо у голову Е Цинчен.
— Ты!
Е Цинчэн якраз задрила голову, захоплено висвистуючи в лист, коли бездоганна красива, без будь-якої вади ніжка Су Ло зустрілася з її обличчям. Удар був настільки сильний, що Е Цинчен в очах потемніло, а навколо голови запляшували золоті зірки. Головоруження накрило її миттєво.
Але фізичний біль був лише половиною нещастя. Важливішим було те, що вона відчула себе глибоко та нестерпно приниженою Су Ло.
Б'ють людей, але не по обличчю! А Су Ло не просто вдарила, вона пняла її ногою! Прямо в обличчя! Це викликало в душі Е Цинчан бурю неконтрольованого гніву і лютості!
Але час на прокляття і гнів у неї не залишилось, вона вже не могла втримати рівновагу й каменем полетіла вниз з стародавнього дерева!
Висота становила майже 100 метрів. Е Цинчан падала вертикально, розсікаючи повітря!
У польоті вона відчайдушно барахтала, розмахуючи руками і намагаючись вхопитися хоч за що-небудь, щоб сповільнити падіння. Але замість рятованої гілки вона побачила Сяо Шень Місяць, який вже давно чекав на неї в засідці. Маленький дракон стиснув маленький кулачок і з усього розмаху заїхав їй по маківці!
Спочатку траєкторія падіння Е Цінчен припускала посадку на потилицю або спину. Але після того, як Сяо Шень Лун додав їй прискорення своїм ударом, вона миттєво перевернулася в повітрі на сто вісімдесят градусів. Тепер земля швидко наближалася до її обличчя.
"БАМ!"
Глухий, важкий звук удару тіла про тверду землю рознісся по окрузі з жахливою чіткостями.
Здоров'я Племені Огненний Клінка, що стояв нижче, майже синхронно зажмурилися або відвернулися. Вони просто не могли на це дивитися.
Це була принцеса Е Цинчен, найзахопливіша і смішна дівчина в їхньому племені!
Це прекрасне личко вдарило об землю з такою силою...
Е Цинчен впала обличчям вниз і довгий час не ворушилася, не можу піднятися.
На якийсь час навколо запанувала мертва тиша. Ні звуку, ні шорха.
Усі присутні були прикуті до розлогої статуї Е Цинчена.
« Невже вона загинула або знепритомніла? » — запитує кожен.
Але невдовзі всі побачили, як пальці Е Цинчен дригнули. Потім вона повільно, з силоміць відірвала голову від землі і потрясла нею, намагаючись прийти в себе.
Хоча все вже морально підготувалося до того, що обличчя Є Цинчен постраждало, але коли вони побачили цю криваву маску, в яку перетворилися її риси, всі миттєво, як по команді, конвульсовно затягли холодне повітря!
Вона ще не усвідомлювала, наскільки жахливим і жалюгідним є її стан. Зараз її голова ще кружляла і гудела - спасибі удару Сяо Шень Місяця.
Зрештою, свідомість Е Цинчена трохи прояснилась. Вона підняла голову і обвела очі оточуючих.
Але в цей момент люди, які щойно п'ялися на неї, різко відвернулись. Ніхто не смів зустрітися з нею поглядом.
Серце Е Цинчен раптово похололо, відчувши неправильне.
Вона обережно простягнула руку, щоб доторкнутися до свого обличчя — особи, яким вона завжди так пишалася.
Один дотик - і Е Цинчен виявила, що її долоню мокра та липка від крові!
Обличчя Е Цинчен (від нього залишилося) набуло землітого відтінку від жаху. Вона зробила кульбіт, як карпу, що вистрибує з води, і в паніці схопився на ноги:
- Моє обличчя! Моє обличчя! Що з моїм обличчям?
Ніхто не наважився відповісти їй.
Рука Е Цинчен мітнулася в рукав її власного сукня.
Чи могла жінка, для якої краса дорожила життям, носити дзеркало?
Е Цинчен боялася дивитися, але врешті-решт стиснула зуби і поглянула у дзеркало, яке відбило її сучасну форму.
— А-А-Е-О! — Пронизливий, повний відчаю і болю крик оплакував увесь Примарний каньйон!
Глава 2995
Це обличчя... Воно було занадто ... Жахливо!
— Нет, нет,нет! Це неправда! Це не моє обличчя! — Е Цинчен у паніці відпрянула руками, ніби відігнати кошмар.
Дзеркало вислизнуло з її пальців, впало на кам'янисту землю і розтрощилося.
Е Цинчан була на межі божевілля від люті. Вона кричала і крикнула:
- Я вб'ю тебе! Я вб'ю тебе!
Однак, оглянувшись по краях, вона ніде не знайшла Су Ло.
Тому що ще в той момент, коли Су Ло прокинула її ногою і відсилала у політ, сама вона вже безпечно сховалася, блискучими п'ятками.
Су Ло чудово усвідомила, що звук Е Цинчена видавав за допомогою деревного аркуша.
Чого чекати? Якщо не тікати зараз, то коли?
Отже, коли Е Цинчен приземлилася обличчям в багнюку, Су Ло вже була далеко.
— У погоню! Швидко в погоню! - Е Цинчан Ґленів на п'ятдесят чоловік, що валяються на землі, її вигляд нагадував розлючену фурію.
Але п'ятдесят бойців вже давно втратили здоров’я після зустрічі з Су Ло і Сяо Шен Луном. Як вони могли когось зупинити або наздогнати?
- Нікчемності! Купка непотрібних відходів! — Э Цинчэн вопила, бризза слиною. - Якщо ви не зловите її і не затягнете назад, я скажу батькові, що це ви винні в тому, ніби моє обличчя спотворене! Я попрошу батька кинути вас усіх в Печеру Десяти тисяч Змій!
Загроза Е Цинчена зробила негайну дію!
Цим п’ятдесятом бідолахам не залишалося нічого іншого, крім того, як через нестерпний біль їм важко було встати на ноги і попливти у погоню за Су Ло.
А що робила Су Ло?
Вона мала дуже пригнічену картину.
Тому що поверхня землі обертається і змінювалася скільки разів. Попередні шляхи зовсім зникли, ландшафт змінився до невпізнання. Вона хотіла знайти Нанґун Люуня, але не уявляла собі з чого почати.
Су Ло з сумом усвідомила, що вона банально заблукала.
Поки вона кружила туди-сюди, намагаючись сорієнтуватися, раптово спереду почувся тихий шорх.
Су Ло миттєво визначила: це звук кроків людини.
Невже знову люди з Племені Огнений Клінка?
Су Ло на мить завагалася, не знаючи, що робити, але саме в цей момент...
Кроки противника раптово затихли.
Серце Су Ло еклило. И в ту ж секунду!
Су Ло раптом відчула, як по спині пробіг холодок, а хребет скував жах. Видавалося, ніби вона була викопана досвідченим мисливцем.
Але коли Су Ло зрозуміла це, було вже надто пізно.
Важкий, грубий клинок ліг їй на шию.
Людина з'явилася у неї за спиною, наче привид.
Клинок впивався у ніжну шкіру шиї Су Ло, а голос пролунав холодно і владно:
- Повернись!
У цьому голосі було чути велич, змішане з суворістю!
Однак, згідно з тембром, який говорив не надто старий, голос належав молодому чоловікові.
Су Ло повільно повернулася і побачила, що юнак з густими бровами й великими очима має міцний та широкоплемінний характер. Він дивився на неї, не кліпаючи.
У той момент, коли хлопець з племені побачив обличчя Су Ло, його серце тремтіло, а дихання перехопило!
Невже у цьому світі є такі прекрасні дівчата?
Це була краса, яку неможливо описати словами. Хлопець відчув, як його серце, яке ніколи раніше не билося так швидко, раптом закололося з шаленою швидкістю: тук-тук! Здавалося, воно ось-ось вистрибне з грудей!
Юнак, який притиснув руку до грудей, намагався зменшити серцебиття.
Су Ло безпорадно подивилася на хлопця і зітхнув:
- Чого ти хочеш?
Почувши голос Су Ло, всі романтичні мрії в голові юнака миттєво розвіялись і він інстинктивно прийшов у себе.
— Я... - Хлопець зрозумів, що дуже нервує. Він поспішно прибрав свій грубий клинок від її шиї.
Хлопець був збентежений і соромився.
Дівчина перед ним була не тільки неймовірно вродлива, але й голос у неї був мелодійним, як пісня. Він просто не знав, куди дівати очі.
У цей момент Су Ло також відчувала глибоку безпорадність.
Вона разом з Сяо Шень Луном легко розкинула п'ятдесят дюжиних чоловіків із Племені Огненого Кліна, тому підсвідомо вирішила, що сила цього племені не така вже й велика.
Але тільки коли цей хлопець приставив клинок до її горла, погрожуючи їй життя, вона зрозуміла: Плем'я Огненого Кліна - це справжній омут, в якому ховаються дракони і тигри.