Глава 2942
Очі Наньгун Люуня сяяли, немов зірки.
Однак він кинув погляд на Цзи Янь.
Та відразу зрозуміла:
- Мене кличе Бієнн Юін, я піду.
Спостерігати за коханими сценами — одне, але дивитися на третього старшого брата зовсім інше. Життя дорожче.
Не встигла Цзи Янь договорити, як її і слід простил.
Су Ло обернулася і, побачивши, що Цзи Янь вже далеко, з скорою подивилася на Нангуна Льюня.
Той потиснув плечима:
— А я тут при чём?
Су Ло мітнула на нього гнівний погляд.
Цей головний винуватець ще й відмовляється! Очевидно, він налякав Цзи Янь.
— Я голоден, — наньгун Люунь подивився на Су Ло благаючими очима.
- Я приготую тобі щось, — піклуватися про Нангун Льюяне для Су Ло теж було свого роду щастя.
Вона весело втекла вниз і незабаром повернулася, несучи підноси з вишуканими стравами.
Стіл був прибраний до відмови.
Наньгун Левуні сів і з задоволенням кивнув.
Його дівчинка Ло ставала все зрозумілішою.
Але саме в той момент, коли він підчепив паличками шматочок тушових свинячих ребітришок...
Су Ло з вушком променя, вона сказала:
— Що ти сказав у останній момент перед тим, як втратити свідомість?
Рука Наньгун Люня, яка тримала палички в руках, ледь помітна.
Пагорби мало не впали.
— Кхм-кхми, — Наньгун Льоунь кинув на Су Ло косою погляд і невторливо пробурмотів: - Що за єрунду ти несеш?
— Яка ж це дурниця, мені все розповіла маленька Сливова Вітча, - Су Ло підпірла підборіддя руками і з блискучим в очах подивилася на нього.
Ось так просто вона здала Малу Сливову Віточку.
Почувши її ім'я, Наньгун нахмурився:
- Вона тут?
Він затонув Малу Сливову Віточку в темницю "Коварного Шипа", а потім зовсім забув про неї.
Хто б міг подумати, що вона таємно пробереться на базу "Коварного Шипа" на Зовнішньому полі бою.
Наньгун Левуні згадав про неї, тільки коли Су Ло згадала її ім'я.
— Хм! — Холодно фырнув он.
У наступну мить пролунав глухий стук, ніби щось важке впало на підлогу.
Су Ло підняла голову і побачила на підлозі людську фігуру.
- Ай-яй, як боляче!
Маленька Сливова Вітча несподівано впала з неба, повалилася на підлогу і від болю почала в’янути й ахати.
Очі Су Ло виблискували.
Наньгун Левюнґ, як і будь - які інші страви з Су Ло, не міг насолоджуватися вишуканими стравами.
Маленька Сливова Віточка подивилася на Нангун Люня, потім на Су Ло і надула губки.
Наньгун Лууні мітнув на неї крижаною поглядом.
Маленька Сливова Віточка з ненавистю подивилася на Су Ло і фирснула.
"Шлеп!"
Наньгун Левунґ клюнув пальцями, і на щоці Маленької Сливової гілки відразу ж відпечатувався слід від щітки.
Цей удар навіть змусив Су Ло зацікавитися.
Маленька Сливова Вітка мало не розридалася.
У долоні Наньгун Люня з’явився маленький світний шар, який випромінює яскраві промені.
Серце Су Ло текли.
У очах Малої Сливової Віточки відобразився шок, потім її обличчя поблело, і сльози струмок хлинули з очей.
Вона відразу впала на коліна і почала відчайдушно битися головою об підлогу.
Сльозы заливали пол.
Су Ло не знала, що відбувається.
— Пане, не кидайте Малу Сливову Віточку, у-у-о, пане, ніколи не залишайте маленьку Slinky Гілку...
Су Ло в шоці заскочила на ноги.
Зрештою вона зрозуміла, що робить Нанґун Люнь.
Він хотів насильно відділити від себе цього духовного улюбленця.
- Не можна, це нашкодить твоєму тілу! — Су Ло підбігла до нього і схопила за руку.
Наньгун Левуні лише посміхнувся їй, не припиняючи своїх дій.
Маленька Сливова Вітчка плакала до хрипіння, її лоб був у крові, а підлогу вкритий бавуровими плямами.
Су Ло дивилася на неї зі складними почуттями.
Наньгун Левуні був до неї так добрий, що це просто ...
Вона ще навіть не встигла попроситися, а він вже застосував до винниці найсуворіші покарання.
Розділ 2943
— Пан... у-у... Пане...
Маленька Сливова Віточка плакала так, що її голос охрип.
Але Наньгун Левюні залишався невтомим.
Світна куля в його руці ставала все яскравішою і сліпучішою.
Нарешті...
Усередині кулька виявилася складний візерунок!
Потім Наньгун Луунь мітнув цю кулю прямо в Малий Сливову Віточку.
— А-а! - Розповідав її істошний крик.
Її тіло інстинктивно обм'якло, і вона без відчуттів впала на підлогу.
У той же момент фігура Наньгун Левуня різко хитнулася.
Пффф.
З уст у нього хлинула кров.
Серце Су Ло стисалося від болю. Вона підтримала його під руку:
- Як ти? Все серйозно?
Наньгун Левюнґ махнув рукою.
Су Ло топнула ногою:
- Чому ти так не береш себе? Невже ти забув, що важко поранений?
Су Ло закусила нижню губу, її очі почервоніли:
— У гіршому разі, від відділення духовного улюбленця загрожує смерті, а в ліпшому — важкими внутрішніми пошкодженнями. А ти...
— Давно хотів це зробити, — почав посміхатися Нанґун Люнь.
- Але твоє тіло...
Су Ло відчула нестерпний біль у серці, коли згадала про жахливі рани від хлиста.
Його рани були і так серйозні, а тепер ще й насильницьке відділення духовного улюбленця... Су Ло боялася навіть уявити наслідки.
Але Наньгун Левюнь, наче нічого не сталося, посміхнувся їй:
— Не серйозно.
Цей крок він обдумав заздалегідь.
Тільки так можна було приспати все в зародку, інакше Нанґун Левюнь відчував, що трапиться біда.
Насправді, Нанґун Льоунь мав дивовижну далекоглядність. Якби він дозволив всьому йти своїм чергуванням, то коли б з'явився захисник Маленької Сливової гілки...
Між ним і Су Ло сталося б щось ... Це дуже зворушливо.
- А що з Малою Сливовою Віткою? — Су Ло подивилася на дівчинку, що лежала без свідомості.
- У тебе ж є улюбленець-розростіння? Ця маленька Сливова Віточка - чудове для нього добриво, — безжурно проніс Наньгун Левюні.
Невже він справді збирається згодувати її? Су Ло згадала ту дурну і наївну маленьку лолі.
Наньгун Люні сказав лише одне:
- Її злий намір нікуди не подівся, подумай гарненько.
Любов і подібні почуття до Малої Сливової гілки до Наньгуна Льюню неможливо було викоренити.
— До того ж, її родичі досі живуть у цьому світі. Наньгун Леунь мовчки подивився на Су Ло.
Бути милосердним до ворога означає бути жорстоким.
Су Ло кивнула і поклала ту, що знайшла у свій первісний вигляд Малу Виливову Вітку в особистий простір.
Вона відчувала, як змінене дерево Акації в її просторі нетерпляче зашелелося.
Дерево почало поглинати Малу Сливову Вітку, отримавши схвалення Су Ло.
Поглинати, дюйм за дюймом ...
Це було справжнє знищення доказів... Су Ло з гіркою усмішкою похитала головою.
У цьому Наньгун Левюні був дуже жалюгідний.
Він завжди був байдужий до інших.
Я хочу, щоб вона була такою загрозою чи то людиною, чи обставиною. Вона викоренила під корінь, не залишаючи й сліду.
Су Ло і Наньгун Левюні не підозрювали, що цього разу їм вдалося уникнути найбільшої катастрофи.
Позбавившись маленької Сливової гілки, Наньгун Льоунь почав командувати Су Ло.
То йому потрібно було подавати чай, то принести води, те він хотів з'їсти одне, тобто інше... Вів себе як справжній молодий пан.
Су Ло була в доброму настрої і охоче виконувала всі його прохання.
- Очки бойових заслуг набрала? — запитав Нанґун Люнь, дивлячись на неї.
« Угу, не просто набрала, а навіть перевиконала », — з гордістю відповіла Су Ло. - Коли повернемося на базу міста Чистилища, обміню їх на фрагмент Гробницї Восьмої Пустошей і відправлюсь за скарбами, що залишила мені матуся.