Глава 2930
Потім Су Ло почала міркувати: « У чому ж річ?
— Я повинна була чекати на тебе в Чистилищі, поки ти сам не прийдеш за мною, — подумавши небагато, Су Ло висунула цю версію.
Наньгун Лууні нахмурився, дивлячись на неї.
Су Ло поспішно додала:
— Але я просто дуже скучала за тобою, мені хотілося побачити тебе прямо зараз, це ж мить...
Су Ло помітила, що вираз обличчя Наньгун Левуня пом’якшився і навіть його білі вуха трохи почервоніли.
— Кхм-кхми, — Наньгун Луунь підніс стиснутий кулак до губ, приховуючи легкій усмішки, що промінялася в його роті.
Але він все ще зберігав серйозний, кам'яний вираз обличчя і згорнув Су Ло поглядом:
— А ще?
- Є ще щось? — лицо Су Ло висловило страждання.
Побачивши її реакцію, Наньгун Леуню повернувся і знову пішов геть.
Су Ло поспішно кинулася за ним, обхопивши його руку. Вона буквально повисла на ньому всім тілом. Наньгун Люунь спробував струшити її, але виявив, що Су Ло вчепилася у нього, як коала, і відірвати його просто неможливо.
Таким чином, пан Ло Ін з похмурим, як біля дверного божества-стража, обличчям, крок за кроком направлявся в головний зал.
А Су Ло висіла на ньому, рухаючись разом з ним у такт його кроках.
Ця картина виглядала досить комічно...
У головному залі стояв набір м'яких диванів-кушеток.
Наньгун Левуні пройшов прямо до них, сів і відкинувся на м'які подушки. Його вузькі, чорні як смола очі дивилися на Су Ло глибоким, темним і загадковим поглядом.
Су Ло поспішно сіла поруч, прийнявши вигляд зразкової учениці, готовою визнати свою провину:
- Я зрозуміла, мені не слід було підмішувати над Яо Цзя, адже вона все-таки закохана в тебе...
Обличчя Наньгун Люуня миттєво потемніло.
Він стиснув зуби і втупився на Су Ло поглядом, повним обурення та злості.
Глава 2931
- Значить, більше нічого не скажеш? — Наньгун Левунь навис над нею.
Су Ло відступила на крок назад.
Але в цей момент Наньгун Льовун зробив непомітно рух ногою.
На підлозі з'явилася невелика ямка.
Відступаючи, Су Ло настала прямо в цю ямку, і її тіло рефлекторно почало падати назад.
Наньгун Льоуні скористався моментом, потягнув Су Ло за руку і вона впала прямо в його обійми.
— Ти сама кинулася в мої обійми, — з гордістю і самозадоволенням вимовив Наньгун Левюні.
Су Ло від гніву ледве не топнула ногою.
Він стільки часу культивував, чи вся його сила потрібна тільки для підтримання її?
— Ти ж сам схибив, а тепер ти стверджуєш, що це я кинулась у твої обійми. Наньгун Левюнь, я виявила, що ти неймовірно сором'язливий, - Су Ло покинула на нього косой погляд.
— Яким би безсоромим я не був, цього навчила мене ти, і ти ще смієш мені дорікати? — фыркнув Наньгун Лююн.
- Де це я тебе такого вчила? — Су Ло уперла руки в боці і сердито звивалася на нього.
- Минулого разу в Чистилищі, хіба не ти навчила мене... робити ті речі? — Наньгун Левуні став жертвою невинної жертви, яка була поранлена і скаржилася.
Минулого разу в Чистилищі? Робити ті речі?
Пригадавши ту ніч, обличчя Су Ло спалахнуло пунцовим рум'янцем!
У тій справі ініціатива явно походила від Нангун Люня! А тепер він звалює все на неї, який негідник!
Коли Су Ло почервоніла, Нанґун Левунь став зовсім спокійним і безтурботним.
Він елегантно схрестив ноги і дивився на Су Ло. У глибині його очей сяяли зорі, а погляд Бога був наче найглибше море — незбагненний і в якому він хотів затонути з власної волі.
— Иди сюда.
Наньгун Лууні поманив Су Ло рукою.
— Не піду! — З образою заявила Су Ло.
Але не встиг її голос затихнути, як вона вже опинилася на колінах у Нангун Люня.
- Глянь-но, жінки... На словах кажуть: "Ні", а на ділі працюють швидше за всіх, ех, -Нангун Леунь приклав руку до лоба, зображуючи головний біль.
На лобі Су Ло від злості здулися вени!
Це ж він сам схопив її і присів до себе на коліна, а тепер ще й звинувачує її!
Невже вся його неймовірна сила потрібна тільки для того, щоб знущатися над нею?
Це вже переходить всі межі, навіть тітонька не стерпіла б такого!
Той, хто каже « ні », а діє швидше за всіх - це явно сам Нанґун Люнь!
— Наньгун, я приведу до тебе декого, Су Ло свідомо змінила тему.
Обличчя Нанґун Люуня було заткнуто в ключицю Су Ло, він вдихав аромат її волосся і цілував їх.
Слова Су Ло він повністю проігнорував.
- Це Бієнн Юін прийшов, і Цзи Ян теж, невже ти не хочеш їх бачити? — Су Ло тхнула його пальцем в груди.
— Не хочу, — просто і коротко відповів він трьома словами.
— Як ти можеш бути таким безсердечним? Вони пройшли такий довгий шлях, подолали гори та річки, перенесли стільки трудностей, щоб нарешті добратися сюди і побачити тебе! — Су Ло почала хвилюватися. — Ти знаєш, через скільки небезпек нам довелося пройти дорогою?
Наньгун Левюнґ підняв голову і обпалюючим поглядом подивився на Су Ло:
- Тепер розумієш, чому я злюся?
Фраза прозвучала раптово, логічний стрибок був різким, але Су Ло все ж зрозуміла його сенс.
Вона боязко сказала:
— Я трохи перебільшувала, насправді дорогою було не так вже й небезпечно...
Наньгун Левуні злився саме через те, що вона, незважаючи на небезпеку, примушувалась шукати його.
Коли вона тільки що розповідала про те, в якій небезпеці були Біон Юїн та інші, вона сама себе видала...
Цей підступний чоловік ходив колами, щоб в кінцевому підсумку змусити її сказати правду.
— Я більше не буду, не злися, будь ласка, Су Ло обвила його шию руками і ніжно почала вмовляти.
Таке м'яке тіло, така ініціативна близькість - навіть якщо Нанґун Люнь все ще злився, хіба у нього вистачило б духу відштовхнути її?
— Увечері залишайся зі мною, — рішуче сказав Нанґун Люнь.
Су Ло підсвідомо згадала ту ніч у чистилищі, її обличчя засяяло фарбою, і вона пропищала голосом, тихим як комаринний писк:
— Може, краще не треба...