Розділ 2924
Ззовні почувся шум і метушня.
Хтось голосно кричав:
« Швидше за мурами міста виявлено велику групу демонів, пане Ло Ін вже вирушив туди!
— Велика група демонів? Невже вони прийшли атакувати нашу лінію оборони? Прокляття! Все, покваптеся!
Швидше! Швидкість! Ніяких затримок! Ходімо дивитися, як пан Ло Ін явіт свою божественну силу! Такий шанс упустити не можна!
На вулицях панувала марнота!
Багато людей мчали в сторону лінії оборони!
Почувши це, Су Ло просто розгубила.
Не може бути? Невже Нанґун відправився рятувати Яо Цзя?
Цзи Ян теж замерла в окупуванні.
— Ло-Ло, а скажи, третій старший брат випадково не...
Хоча вираз не закінчувався, всі добре зрозуміли її зміст.
Су Ло стояла в стукоті, не знаючи, як реагувати.
Бієчен Юін поспішно сказав:
- Швидше! Нам потрібно терміново знайти Наньгуна! Якщо він врятує Яо Цзя, це буде найбільший жарт небес!
Обличчя Су Ло помаранчело.
Адже це вона своїми руками перетворила Яо Цзя у свою копію.
Якщо б вони схопили Яо Цзя, Нанґун би не пішов її рятувати.
Але якщо хтось доніс йому, що схоплена Су Ло...
Су Ло втратила дар мови. Вона не сподівалась, що серед тих, хто впав у чорне, знайдеться хтось, який досі відданий їй (або принаймні доповнить ситуацію так як це виглядало).
І ось через такі зв'язки обставин виникло це непорозуміння...
— Швидше! — покинула Су Лє коротеньке речення і перший з них зірвався.
Швидкість Су Ло була надзвичайно високою, як ніколи раніше.
У цей момент Кість швидкості для ніг відіграла вирішальну роль.
Су Ло послала свою духовну силу в ноги, і одного разу вони наповнилися силою, ставши швидкими, як ураган.
Лише помістилися залишки, і фігура Су Ло зникла попереду.
Цзи Ян була вражена:
— Ло-Ло на цей раз дійсно поспішає.
— Хоч би якою спокійною і спокійною була людина, коли справа торкається дороги, вона все одно втрачає об’єктивність та холоднокровність. Така природа людини усміхнулася Бієнн Юїн і поквапив інших: « Нам теж треба поспішати ».
Він підняв голову і побачив, що Шана вже немає поруч.
Це ж логічно. Шан - особистий охоронець Су Ло, який існує тільки для її захисту, він, безумовно, першим пішов за Су Л.
Знаючи, що Шан захищає Су Ло, інші також зітхнули з полегшенням.
За містом, за лінію оборони.
Люди з Клана демонів несли безсердечну Яо Цзя, швидко рухаючись на територію демона.
Вони дуже боялися, що ситуація зміниться, тому їхня швидкість була надзвичайно високою.
Але вони все ж недооцінили силу Яо Цзя.
Вони оцінили її силу за мірками Су Ло, тому природно, помилилися в розрахунках.
Яо Цзя була в трясці.
У цей момент її серце переповнила гнів і лють!
Ці люди що, спеціально? Хіба вона хоч трохи схожа на Су Ло? З якою статою вона повинна страждати в Клані демонів замість Су Ло?
"Бам!"
За допомогою того, що старійшини не були готові до цього, Яо Цзя наніс руку старійшині Грифону!
Сила Яо Цзя була лише трохи меншою від сили старійшини Грифона.
Через раптовість атаки і те, що Яо Цзя поклала в удар всі свої сили, хребет старійшини Грифона ледве не зламався!
У ту саму мить старійшина Грифон рефлекторно відштовхнув Яо Цзя вперед!
За допомогою цього моменту Яо Цзя перекувирнулася в повітрі і, використовуючи інерцію кидка, швидко по діагоналі мітилася праворуч.
Старійшина Грифон не тільки відчував пекельний біль у спині, але й був такий злий, що ледве не виплюнув кров!
— У погоню! Не дайте їй піти!
І ось натовп розлючених демонів кинувся переслідувати Яо Цзя.
Врешті-решт, сила Яо Цзя поступалася силі старійшин і незабаром її нагнали.
Розділ 2925
Проте Яо Цзя була не з тих, хто легко здавався.
Вона билася і бігла одночасно.
І їй вдалося виграти досить багато часу.
Старійшина Тоба Е вирішив:
— Так уже не може тривати! Справжні сильні експерти з "Коварного Шіпа" скоро будуть тут!
У результаті троє великих старійшин навалилися скопом, і Яо Цзя була раптово схоплена та знешкоджена.
Старійшина Тоба Е в думках зітхнув:
— З такою лютою державою Імператрицею нашому панові Демони доведеться нещасливо.
- Хто тут держава Імператриця? Який же ще пан демонів?
Яо Цзя була розлючена!
— Су Ло, просто змирись с своєю долею! — Зимно посміхнувся старійшина Тоба Е.
- Я ж вам казала, я не Су Ло, а це гидота дівчина Су Л! — Яо Цзя була дуже роздосадана.
Старійшина Тоба Е просто не міг більше виносити її криками. Він дістав портрет і помахав їм перед обличчям Яо Цзя.
— Подивися, хіба це не твоє точне зображення?
Старійшина Тоба Е зневажливо посміхнувся.
Яо Цзя почала сумніватися в розумінні цих людей.
Як вона може бути точною копією Су Ло?
Яо Цзя побачила портрет, скручила губи і мовчазна вимовила:
— Людина на цьому портреті - справжня Су Ло, я ж казала, що ви помилилися і схопили не того чоловіка!
На мить запанувала повна тиша.
Всі переглянулися, а потім дружно сфокусували погляд на обличчя пані Яо Цзя.
- Чого ви так втупилися на мене? — Яо Цзя стало не по собі від їхніх пристойних поглядів.
- Хіба це не ти? — хором запитали все.
Яо Цзя злякалась відступити на кілька кроків.
Вона машинально доторкнулася свого обличчя.
Від цього дотику серце Яо Цзя пропустило удар... тому що риси обличчя під пальцями відрізнялися від її власних.
Пані Яо Цзя тепер дійсно запаникувала.
Тремтячою рукою вона дістала через пазухи витончені дзеркальце.
Кончики її пальців мілко тремтіли.
З незрозумілим страхом.
Пані Яо Цзя нарешті піднесла дзеркало до обличчя.
— А-а-ак!
Наступного разу Яо Цзя мало не втратила розум від жаху!
- Це не я! — Пані Яо Цзя відступила назад крок за кроком.
— Тоді хто ти? — запитав старійшина Тоба Е.
— Я - Яо Цзя! Яо Цзя з "Комаряного Шипа"! Ви, мабуть, чули про мене!
Після цих слів зависла тиша.
А потім всі розбилися гучним хохотом.
— Дев'яниця Су, годі вже прикидатися божевільною, це марно, підемо з нами!
— Я правда не Су Ло, я правда Яо Цзя! — обличчя Яо Цзя перекосилося від хвилювання і відчаю!
Присутні переглянулися.
Невже тут дійсно криється якась таємниця?
Поки вони вагалися, у повітрі з’явилася божественна і нефритова фігура, ніби зійшла з неба.
Він був одягнений у білі, як сніг, одягу, його статичний силует був бездоганним, наче викарбувані з нефриту, а обличчя — втілення божественної краси і благородства.
Щойно він з’явився, засяє сліпуче сяйво, яке виходить від нього.
Він просто тихо стояв там, з холодним і зосередженим обличчям, оточений могутньою аурою, наче весь світ та небо перебували під його контролем.
Величезна тінь накрила всіх, хто перебував на землі.
Серця старійшини Тоба Е та інших здригнулися!
Цей чужинець був таким владним, таким панівним, такий незрівнянно сліпучим...
Невже він і є той самий легендарний...
— Відпустіть людину!
Голос Наньгун Люуня був крижаним і байдужим, він ніби дивився зверху вниз на всіх живих істот на землі.
На мить старійшина Тоба Е та інші застигли на місці, не знаючи, як реагувати.
Тому що вони глибоко й чітко відчували, що цей чоловік у повітрі, як і божество та одночасно демону, мав силу, яка вселяє жах, який надходить з глибини душі.