Розділ 206
Він переклав погляд зі свого звичного першого крісла, яке символізує верховну владу на друге, тепер зайняте Су Ло. Його глибокі очі, наче криниці, промайнули захмарними думками, але він не промовив ні слова.
У мовчанні пролунав отруйний сміх старійшини Лан В. Цей звук, різка й повна презирство, швидко привернув увагу Святого Головного старійшини.
- Чого ти смієшся? — Нахмурився той, в його голосі прозвучали сталеві нотки.
— Су Ло... Вона стверджує, що зможе налагодити співробітництво між містом Чистилища і "Коварним Шипом", ха-ха! — Лань Уразився гучним, мелодійним хохотом, який рознісся по залу.
Це був найсмішніший жарт, який він чув за все своє життя. Без будь-яких перебільшень.
Сотні років найкращі розуми й найсильніші воїни не могли виконати цього завдання, а ця столиця почала думати, що їй це під силу? Абсурд!
При цих словах брови інших Святих старійшин також повзли вгору від подиву.
Су Ло не казала, що вона зможе налагодити співпрацю. Старійшина Лан У відверто перемагав усіх присутніх сліпими!
Першим не витримав старшого Ся Цзи.
Він з шумом схопився зі свого місця, готовий напасти на Лан У з лютою тирадою, але Су Ло випередила його.
- А що, коли я дійсно зможу налагодити співробітництво між містом Чистилища і "Коварним Шипом"? — Її голос був спокійним, але він не міг стримати її довір’я.
Вона дивилася прямо на Лан В, її обличчя було безтурботним і усмішка була легкою, наче хмара в повітрі.
У цей момент насупилися вже все.
— Тоді я відрубаю тобі голову, щоб ти використовувала її як табуретку! — Слова Лана У прозвучали голосно і вагою, наче удар молота об накольню.
Він скинув Су Ло лютим, що викликає очі, його аура буквально складалась з агресію.
Су Ло посміхнулася і вже збиралася прийняти парі.
Слід визнати, що за ці дні вона дуже сумувала по Нангун Люню. Серце її стискалося від туги, і вона готова була прямо зараз зірватися з місця і полетіти до нього, переборюючи будь-які перешкоди.
А тут такий прекрасний, офіційний привід поїхати до нього. Як можна відмовитись?
До того ж, якщо вдасться налагодити співпрацю, яка не могла встановити сотні років... Це ж подвійна вигода!
Але в цей момент.
Святий Головний старійшина також нахмурився. Він подивився на Су Ло і твердо сказав:
- Ти не можеш йти!
- Чому? — Су Ло подивилася на нього з великою цікавістю.
Старійшина Ся Цзи поспішив пояснити:
— Юна пані, ви не знаєте. Люди з "Коварного Шіпа" жорстокі і безжалісні. Ми кілька разів посилали до них посли для переговорів, але всі наші посланці були вбиті. Тому вам не можна туди йти!
— Переговори між двома сторонами... Не вбивати посланця — це не записаний закон! Невже "Коварний Шип" не знає правил? — На здивування Су Ло. І як же місто Чистилища могло витерпіти таке?
— Усі наші посланці були вбиті демонами по дорозі! — З гнівом вигукнув старійшина Ся Цзи. — Хм! Як це виходило, що кожного разу вони знову й знову потрапляли в пастку демонів? Хто знає, чи немає домовленості між "Коварним Шипом" і демонами! Тому, заради вашої ж безпеки, Юна пані, ви ні в якому разі не повинні туди йти!
- Вірно, заради вашої безпеки, ви абсолютно не повинні ризикувати!
Все інше вони могли б прийняти, але питання безпеки Су Ло було неприскісне.
— Я повинна піти! — Сю Ло твердо заявила.
Тепер, коли "Коварним Шіпом" керував Нанґун Люнь, для неї це місце було наче власний будинок. Яка там небезпека?
— Юна пані не повинна піддавати себе ризику! — Святі старійшини були невпертими.
Старійшина Лані У лише холодно посміхався, втішаючись ситуацією.
« Ахе-хе» твоїй сестрі, — подумки фиркувала Су Ло, кинувши на Лан У іспелею погляд. Вона піднялася, з силою вдарила рукою по столу і вимовила, ніби виносячи остаточний вердикт:
- Можете готуватися до дружньої співпраці між містом Чистилища і "Коварним Шипом"!
Почувши це, Су Ло розвернулась і рішуче пішла до виходу.
Вона залишила за спиною приголомшених святих старійшин, які лише розгубилися.
— Як так можна? Це абсолютно неприйнятно!
— Саме так! Якщо вона отримає хоча б маленьку подряпину, хто буде за це відповідати?
— Хто зможе витримати гнів Пана міста?
Зрештою, всі ці погляди припрямували до Святого Головного старійшини. Тільки він міг зробити остаточне рішення.
Головний старійшина кивнув:
— Нерозумно бродити ззовні й загрожувати собі, — сказав він. — Краще відправити її в кровові землі.
Криваві землі. Як і слід було з назви, це була поле вічної битви.
Тут також билися люди та представники різних племен демонів.
Для тих, хто мав достатньо сил, це було ідеальне місце для отримання окулярів бойових заслуг.
Глава 2907
Повернувшись, Су Ло розповіла друзям про час проведення конференції.
Потім вона з ентузіазмом оголосила:
— Я иду в "Коварный Шип". Ви залишайтеся тут, поводьтеся добре, заробляйте окуляри заслуг, виконуйте завдання.
— Нет, я теж иду!
— Я иду с вами!
— Возьми меня к Наньгуну!
- Не залишай мене одного!
Почувши, що Су Ло збирається їх кинути, її друзі відразу підняли шум і наперебою висловлюючи свій протест.
Су Ло опинилася в скрутному становищі.
Вона планувала здійснити цю поїздку в « Коварний Шип» швидко і непомітно, без зайвих помпи.
— Дайте мені гарненько подумати. Завтра я дам вам відповідь, — однією фразою Су Ло відмахнулася від їх наполегливих благань.
Але вона й уявити не могла, що наступного дня не тільки її друзі, але і вона сама не зможе відправитися в "Коварний Шип".
Коли Су Ло відкрила очі, вона побачила цілком незнайоме місце.
Це була суцільна, що виходить за горизонт пустелі.
Куди не глянь, всюди простягався однорідний жовто-коричневий пейзаж. Очі сяяли від цього безмежного жовтого кольору.
Су Ло повернула голову і побачила, що вона не одна.
Цзи Ян, Біен Юин, Простушка, Шан... Всі четверо лежали без свідомості поруч з нею.
Що, чорт візьми, відбувається?
Поки Су Ло не роздивлялася, вона побачила поряд високу струнку фігуру на її спині.
Гей, це ж Святий Головний старійшина!
Су Ло, спонукана цікавістю до нього, підбігла.
- Це ви нас сюди закинули? « Її голос звучав не стільки болючим, як ствердною інтонацією.
Святий Головний старійшина кивнув.
Су Ло запанувала:
— За яким правом ви кинули нас тут? Я хочу в "Коварний Шип", негайно!
Вона так сильно, так відчайдушно нудьгувала по Нангун Люню, що була готова зійти з розуму!
Головний старійшина похитав головою і спокійно подивився на неї:
- Тобі ж потрібні окуляри бойових заслуг? Ось тут і заробляй.
Дивно. Звідки святий Головний старійшина знає, що їй потрібно заробляти окуляри заслуг?
В очах Су Ло мілинало підозру.
Але коли вона хотіла поставити ще одне питання, фігура старого вже розчинилася в повітрі.
Су Ло втратила дар мови.
Що це взагалі за місце?
У цей час Цзи Ян та інші також почали приходити в себе. Вони відкрили очі і з розгубленим виглядом втупилися на Су Ло.
Су Ло безпорадно похитала головою:
- Не дивіться на мене і не питай. Я так само розгублена, як і ви, і нічого не знаю.
Її друзі ще більше розгубилися.
Хто б міг подумати, що можна прокинутися в такому дивному і незнайомому місці?
- Де ми? — Питали вони.
Су Ло похитала головою.
- Хто нас сюди притягнув?
— Святий Головний старійшина, — коротко відповіла Су Ло.
— Святий Головний старійшина? Що він задумав? — Цзи Ян нахмурилась.
Су Ло відповіла:
— Він сказав, щоб ми заробляли тут окуляри заслуг.
Окуляри заслуг не залежали від того, щоб керувати містом Чистилища. Цим процесом керував особисто Великий Бог системи.
Окуляри заслуг на поле бою можна було обміняти на різні необхідні ліки та зброю.
А ці ліки і зброя були надзвичайно рідкісні на континенті.
Саме тому так багато сильних воїнів збирались на зовнішньому полі бою і добровільно залишалися тут протягом багатьох років.
— Послухайте, а цей святий Головний старійшина є хорошим чи поганим? Я й досі не можу зрозуміти, що Бієнн Юїн виглядав дуже заплутаним.
Су Ло протяжно зітхнув:
- Не тільки ти. Я і сама не можу зрозуміти, хороший він чи поганий.
У цей момент перед нами з’явилися гучні звуки битви.
— А ось і ті, хто нам все пояснить. Ходімо, подивимося, - змовила Су Ло.
Почавши свою маленьку загоню, вона вибігла у напрямку, звідки доносилися звуки битви.
Невдовзі вони побачили криваву сцену.
Троє воїнів-людей були оточені демонами, які методично їх знищували.