Розділ 2878
Крім того, на двадцять першій базі з базою старійшина Ланін був головним заводілом, до якого ніхто не міг зрівнятися.
Можна сказати, що серед старійшин третього покоління на цій базі він був фігурою номер один.
Але тепер якась дівчина так принизливо його відокремила, та ще й на очах у всіх! Ця ворожнеча зав'язалася всерьозом і надовго.
Поки натовп знущався, той самий охоронець знову показався тим же вартовим, що й чотири старійшини.
Він зробив жест в сторону Су Ло:
— Будь ласка.
Він запросив тільки Су Ло, не звертаючи уваги на тих, хто стояв за її спиною.
Головний старійшина був не тим, з ким міг зустрітися всі.
Су Ло нахмурилась, ледь помітно кивнула Шану і, підкоряючись жестові, увійшла всередину.
Якби не потреба заробляти окуляри заслуг, вона б полінилася на зовнішнє поле бою і тим більше — брати участь у війні з кланом демонів.
Головний шатер був величезний.
Звичайно, до палацу Пана міста йому було далеко.
Розміром він, мабуть, був в одну десяту від палацу.
Коли Су Ло ввійшов, вона побачила четвертого старійшину, який стояв з повагою опустивши руки.
Перед ним височіли сходи, які сягали до сотні метрів заввишки.
На вершині драбини стояло крісло тайші з агарового дерева, прикрашене витонченим різьбленням драконів і феніксами.
У кріслі сидів чоловік середніх років, з голови до ніг закутаний в чорний плащ, а його обличчя приховувала дивна маска. У цю мить очі тигра вдивлялися у Су Ло.
У той самий момент, як він побачив її...
Насправді, Су Ло не потрібно було нічого доводити. Тіло цього могутнього в очах навколишніх головного старійшини мало помітно зігнувся!
Схожа!
Як же вона схожа!
Головний старійшина дивився на витончені, бездоганне личко Су Ло, і його погляд, здавалося, проколов теперішнє, проникає крізь час та простір, воскрешуючи в пам'яті багаторічної давності.
У ті роки він також виконував службу на Зовнішньому полі бою.
Він на власні очі бачив, як Пан міста, яким він захоплювався більше всіх на світі, оберігав і плекав ту жінку... Грати її без жодних принципів і обмежень!
Тепер, дивлячись на обличчя Су Ло, головний старійшина відчув, як глибоко в його очах спалахує з невимовним хвилюванням.
Він різко піднявся.
Погляд Су Ло був ясним і холодним, як світло місяця, і вона без тіні страху дивилася на нього.
Вона щойно вибила внука головного старійшини, тому не могла з упевненістю визначити його позицію.
- Ти і є прийомна дочка Пана міста? - Головний старійшина з'явився прямо перед Су Ло, лише за три метри від неї.
Обличчя Су Ло залишалося спокійним, вона кивнула.
- Є якісь докази? — Голос головного старійшини звучав рівно. Ніхто не міг знати, що під маскою його щоки ледве помітно тремтіли від хвилювання.
— Окрім четвертого старійшини, немає жодних доказів, — з легкою посмішкою відповіла Су Ло.
Жетон Пана міста у неї був, і вона могла б покликати свого наставника, але залишилося лише дві можливості, які вона доберала на випадок смертельної небезпеки. Хіба можна витрачати їх тут?
Головний старійшина, здавалося, не відреагував і продовжував мовчати.
Четвертий старійшина поспішив втрутитися:
— Те, що Су Ло - молода пані, весь Чистилище бачив на власні очі, це абсолютно не підробка...
Головний старійшина підняв праву руку, зупиняючи його, і голос четвертого старійшини відразу обірвався.
— Можете йти, — змахнув головою головний старійшина і відсилав Су Ло та четвертого старійшину геть.
Вони переглянулися в замішанні: чи він повірив?
Процитувавши ці два слова, головний старійшина відвернувся і залишив їх дивитися на його спину...
Су Ло і четвертий старійшина були спантеличені. Врешті-решт, їм нічого не залишалося, крім як мовчки піти ... Рішення обміркувати все пізніше.
« Це головний старійшина сильний, сперечання немає, але який же він дивний, абсолютно неможливо зрозуміти, що в нього на думці», — подумала про себе Су Ло.
Глава 2879
Той же сторож, що запросив їх увійти, провів Су Ло та її супутників до місця їхнього розташування і влаштував їх.
А потім... Він просто пішов.
Су Ло: «...» і що це означає? Їх заслали на задвірки і забули?
Четвертому старійшині залишалося тільки потішати її:
— Заспокойся, тільки спокій. Першому старійшині, мабуть, важко визначити, як ви можете жити в такій ситуації, якщо покличте Раду старшей.
Порада Старша складалася з головного старійшини і святих старійшин.
Один старший старійшина і дев'ять святих, оскільки десятий, Нестямний Король-Леїв, залишився нести службу в чистилищі.
Оскільки четвертий старійшина так сказав, Су Ло вирішила влаштуватися і чекати на заплановані роботи.
Але чого вона ніяк не могла зрозуміти, так це того...
День змінювався вдень.
Пройшов цілий місяць.
А головний старійшина, здавалося, вважав Су Ло порожнім місцем, зовсім не збираючись відправляти її в бій.
З цим Сумира вже не могла.
Треба було пам’ятати, що вона прибула на зовнішнє поле бою перш за все заради окулярів заслуг. Тільки досягнувши рангу генералісимуса, вона отримає право відправитися на пошуки скарбів, залишених її матір'ю.
Весь цей місяць атмосфера на двадцять першій базі була вкрай напруженою.
Клан Демони підготовляв одну запеклу атаку за іншою.
Демони не мали великих втрат, але й втрати людей з Чистилища були величезні.
Як Су Ло знала, що в останньому бою він брав участь у тридцять шостій загоні, і яким був результат? Його відряда майже повністю знищено, навіть його командиро героїчно загинув в бою.
— Клан Демони використав вогонь, — Бієнн Юїн провів останні дні ззовні збираючи для Су Ло інформацію.
— Вогненна атака? Та ж це конёк Ло Л! — Янь вигукнула Цзи.
Якщо б Ло Ло Л пішла в бій, хіба тридцять шостий загін був би знищений? Чи загинув би його старійшина?
Якби в бій пішла Ло Л, все це обернулося б для неї горою очок заслуг!
Су Ло теж була розчарована.
За іншим вона не ручала, але вогненні атаки... Вона не боялася нікого, хоча мала Пагорб у покрівлі Червоного Лотаоса.
Вогнені атаки? Це вона могла атакувати інших вогнем, а не навпаки.
— Так продовжуватися не може, — сказала Су Ло з підозрою потерла підборіддя. — Я прийшла на зовнішнє поле бою за окулярами заслуг, а ви - у боях. У будь-якому випадку, нам потрібно битися з ворогами, а не просиджувати штани в наметі.
Простушка Вей Хуа, винюхуючи від безробіття, зовсім скасла, але, почувши слова Су Ло, схопився як пружина і захоплено закричала:
Буде битва? Будемо битися?
Су Ло обвела всіх поглядом.
Побачивши на їхніх обличчях нетерпеливе передчуття, вона рішуче кивнула:
— Я йду просити бойове завдання!
Су Ло щойно відкинула полог військового намету, як побачила групу людей, що оточували хлопця у синьому одязі.
Цим юнаком був старійшина Ланін, єдиний онук головного старійшини.
Лан Ін, оточений своєю свою, пройшов повз Су Ло, навіть не отримавши її поглядом.
Але при цьому він голосно розсміявся, звертаючись до своїх супутників:
— Ха-ха-хо, ви тільки подивіться! Ці мізерності вже місяць на нашій базі, але жодного разу не брали участі в бою. Які труси, ха-ха-ху!
- Боїться померти, так якого біса прикинулися на зовнішнє поле бою?
— Нахлебники, зневажаю таких!
- Ой, та їх-то силою вони ще хочуть битися з демонами? Благаю, не роби цього. Не вистачало, щоб через них гинули невинні воїни.
Люди, що стояли за спиною Су Ло почервонів від гніву!
- Яка зухвалість! Це вони не дають нам битися, а тепер ще й обзивають нас!
- Саме так! Якби наша Ло Лор вийшла в бій, від цього полум'я і мокрого місця не залишилося б! — Холодно посміхнулася Цзи Янь