Розділ 2864
Су Ло завжди вважала, що Монарха - це корона розвитку. Вона вважала, що і її прийомний батько знаходиться на цьому сходинку. Але тепер стало очевидним, що влада Господаря міста простягається далеко за межі Урня Монарха!
— Батькоприємець, а яка ваша справжня сила?. - Вона пролежала боязко.
« А ти вгадай, — сказав пан міста сьогодні. — Сьогодні він був у чудовому настрої і навіть дозволив собі пожартувати над Су Ло.
— Я думаю, ви... — Су Ло взялася загіпноти пальці, — слідують по рангу Сюаньхуа, Хуаньхуа та Юйха і Шенхуя...
« Ранг Шеньхуа має ще й іншу, більш поширену назву — божественність або Стан Бога », — пояснив Пан міста.
- То ви на ранзі Хуаньхуа? — припустила Су Ло.
Губи Господаря міста зворушила загадкова усмішка.
— Ранг Хуаньхуа? Я залишив його позаду вже дуже давно.
— Я так и знала! Батько мій, ви великий! Ви неймовірно могутні! Перед вами лише хочеться схилитися до глибокої пошани! — Су Ло заледве не застрибала від захоплення.
Рівень Монарха вже здавався чимось недосяжним, але її прийомний батько превзшел і Сюаньхуа, та Хуаньхуа... Він стояв на якійсь незбагненній висоті! Навіть у всесвіті духів він був надзвичайною силою!
Але пан міста лише похитав головою.
- Мені все ще потрібно важко працювати.
Його справжньою метою було стати Визнаним Богом!
Як тільки він вимовив ці слова, його примарний силует почав поступово гаснути і забруднитися. У очах Су Ломел відчувала смуток розставання.
Донісся останній голос Пана міста:
- У тебе залишилося ще дві можливості для зустрічі. Використовуй їх з найбільшою обережністю.
— Я обещаю! — урочисто кивнула Су Ло.
Фантом Господаря міста остаточно розтанув у повітрі.
Жетон пана міста з негромким звуком "динь" впав Су Ло прямо в руки.
Вона все ще стояла посеред порожнистого моря квітів Манджосхака. З того моменту, як вона розкрила місцезнаходження матері, до того як прийомний батько пішов карати Імператрицю «Коварного Шіпа» і перед цим уроком про рангу культивації... Здавалося, що пронеслося ціле століття, але не минуло й години.
Тепер Су Ло могла вільно і без перешкод пересуватися по всьому подвір’ї. Ті, хто її побачив, схилялися в глибокому поклоні і показували їй таку ж пошану та благоговіння, як самому господареві міста.
Коли Су Ло побачила порожні палаци, то раптом заплакала себе по лобі.
Ой-ой! Як же я могла забути про це в такій метушні? »
Вона ж прибула в місто Чистилища зовсім не одна! З нею були її вірні друзі: Цзи Ян, Бієнн Юін та інші.
Раніше вона перевела їх з Внутрішнього міста прямо на Верхню гору. Су Ло побоювалась, що їх можуть образити і що для пришвидшення їхнього росту в культивації вона зайняла величезну суму у шостого старійшини й влаштувала їх до кімнати гравітації.
Якщо мине час, то вони вже давно залишалися там!
Бієчен Юін та інші люди на Верхні горі були чужими. Вони не знали ні душі, і якщо вони вийдуть назовні без достатньої сили, то чи не стануть їм легкою здобиччю для місцевих хуліганів?
Су Ло охопила тривога. Вона хотіла негайно, в ту ж секунду бути поряд з ними. Ледве вона з усіх ніг кинулася до виходу, як за нею поспішив капітан її особистого захисту.
- Швидше! Захищайте південну господиню!
У мить ока за спиною Су Ло вибудувався великий підрозділ більше ніж з ста елітних гвардейців. Жетон Господаря міста Су Ло заборонила їм називати себе « містом, яке було дуже великим», оскільки не хотіла, щоб звістка про відлучення батька до світу Духів захиталася.
Якщо Клан Демони дізнається, що Пан міста покинув цей план існування... Тоді зовнішнє поле бою може просто розбити їх.
У Су Ло був головний біль, але тепер найважливішим було забрати Цзи Ян та інших.
— Юна пані, прошу, почекайте небагато. Металічний літальний апарат прибуде з хвилини на хвилину. На ньому ми доберемося куди завгодно в найкоротші терміни, - витворив капітан охорони.
Це був широкий, могутній чоловік з густими бровами і волею. З першого погляду було ясно, що його сила дуже велика.
Су Ло лагідно усміхнулася і застигла в очікуванні. У душі вона прикинула, що цей капітан дійсно не промах - його могутність навряд чи поступалася силі Нестямного Короля-Льва.
Розділ 2865
Незабаром персональний металевий літальний апарат Пана міста плавно опустився і замер прямо перед Су Ло.
- Прошу молоду господиню зайняти своє місце, з повагою до самого імператора, запросив її капітан охорони.
Су Ло кивнула і перед тим, як піднятися на борт, запитала:
— Як мені до вас звертатися?
— Шан, — відповіла коротко.
— Шан? — Су Ло кивнула. Ім'я звучало красиво, хоча в ньому і чулися нотки смутку.
— Шан, скільки часу нам знадобиться, щоб дістатися до кімнати гравітації? — Су Ло подивилася у вікно на пропливні лазурні небеса і пухнасті хмари. Вона ще раз переконалася, що це був особистий транспортний засіб Пана міста — грандіозна швидкість.
— Три хвилини, - серйозно відповів Шан, зберігаючи на обличчі суворий і неупереджений вираз.
Су Ло підрахувала в розумі: цей апарат був у десять разів швидше того, що прийомний батько дав їй раніше.
Три хвилини пролетіли непомітно.
Не встигла вона і оком моргнути, як попереду з'явилася шпиль вежі, де були кімнати гравітації. Верхня будівля йшла високо за хмари, а справжня висота здавалася недосяжною.
Металічний корабель здійснив посадку на просторій площі перед вежами.
У той час на площі зібралися кучки людей по троє або по п'ять. Вони обступили свої щільні каблучки. До чутки Су Ло звітливо донеслися звуки лютої перепалки.
— Ви не з жителів Верхньої гори! За яким правом ви займаєте наші ресурси? Та ще й протягом усього півгода? Хто дав вам таке право?
— Саме так! Мене ці вискочки вже давно бісять! Потрібно розуміти, що в кімнатах гравітації відбувається велика черга! Поки ті, хто там не вийдуть, ми не можемо туди потрапити, хоч би скільки очок у нас було!
- Саме так! Не зрозуміло, звідки ці типи приперлися. І що, вони думають, що після тренування можуть просто так взяти і піти? Мріяти не шкідливо!
— Хм, а може це лазутчики Клану демонів, які стали схожими на людей і прокралися до нас, щоб тренуватися!
— Але ж так сказано! Це напевно демони!
— Безсумнівно, це демони!
усі разом! Навалаємось і прикінчимо цих демонських виродків!
— Убить их! Вбити! Смерть їм!
У мить вісь з усіх боків закричали лютий крик, який викликав би розправу.
Бідні Бієнн Юін та інші тільки-тільки покинули кімнату гравітації і відразу ж зіткнулися з цією натовпом роз'ярних майстрів.
Потрібно розуміти стару істину: один день у горах дорівнює тисячолітті в світі смертних. Для них цей досвід був саме таким.
Ззовні пройшло трохи більше ніж півгодини, але всередині кімнати гравітації вони провели кілька десятиліть! Протягом усіх цих десятиліть вони були повністю занурені у безперервне вдосконалення, тренування за вправністю!
Вони майже нічого не відчували від самотності.
І ось, коли вони врешті вийшли на вулицю, їх чекав « сплетений» прийом - натовп людей, які прагнуть їхньої крові.
— Эй вы, а ну стійте! Давайте поговоримо спокійно! — Біен Юін різко відкинув руку одного з нападників, який намагався вчепитися до Цзи Ян.
Але йому слід було застосувати силу, як він розвозив осичне гніздо.
— Убить! Вбити їх усіх! Прикінчити цих демонських тварів! Не можна випускати їх звідси живими!
Крики гриміли один за одним.
Натовп бурлів.
Цзи Ян була готова сплюнути кров'ю від такого обурення.
Коли вони були у Внутрішньому місті, якщо вона і не могла відкрити статус Святої Діви, принаймні, її там знали в обличчя. Але тут, на Найвищій горі, хто вона така для цих людей? Просто чужачка.
Окрім Бієнн Юіна та Цзи Ян, у групі була ще одна особистість - Простушка.
Простушка тренувалася кілька десятиліть, і весь цей час у неї не було можливості випробувати свою силу на комусь живому. Вона вже була змучена від цього вимушеного утримання.
Тому, побачивши натовп на світанку, вона надзвичайно зраділа!
Не чекаючи, поки Бієнн Юін або Цзи Ян щось скажуть, що простукаюча Просташка з рівом кинулася вперед. Вона почала розмахувати своєю величезною дубиною, розчавлюючи все на своєму шляху.
Нанося удари, вона оглушливо хохотала:
— Ха-ха-хо! Як же круто! Нарешті я можу розмитись! Ха-ха-хо!
- Скажіть, хто вас сюди впустив? Відповідайте! — Вопили жителів Верхней гори, намагаючись відбиватися.
Біен Юін і Цзи Ян також потрапили в гущу звалища, оточені ворогами.