Глава 2858
Сяо Мейхуа від страху розридалась, її сльози закали як дощ: « Кап-кап". Вона лише істоно кричала в Чорний Амулет зв'язку:
— Не приїжджай! Я забороняю тобі приїжджати! Тільки посмій з'явитися! У-у!.
Су Ло розривалася тривога і гнів.
І коли вона вже була готова втратити самовладання від тривоги -
У її вухах пролунав той знайомий, теплий і м'який голос.
- Ти хочеш приїхати у "Коварний Шип"?
Наньгун Луунь, з посмішкою на кінцях губ, м'яко запитав її.
Серце Су Ло, яке раніше було стиснуто в тисці тривоги, сказало:
— Наньгун, как ты? Що трапилося? Ти в порядку?
Су Ло зараз дуже жаліла!
Якби вона знала, то попросила б названого батька і інших забрати Нангун Люня з собою. Зараз його положення ... Су Ло навіть думала про це, її переповнювало каяття.
Тоді, в Мірі Бай Цзе, якби пан Ло Ін не вирішив пожертвувати собою для захисту її, він б не вийшов вперед і не найняв би підозри пані Яо Цзя та Її Величності Імператриці...
Су Ло випалила цілу чергу запитань, не даючи перекласти дух.
На прекрасному, як лотос і чистий, наче сніг, обличчя Нанґун Лууня з'явилася легка усмішка.
Він був бледеном, але це лише підкреслювало його красу. Його шкіра сяяла, як нефрит, він здавався чистим і прозорим.
— Не поспішай, говори по одному реченню, — тихо розсміявся Нанґун Люунь. Його голос був м'яким і ніжним, сповнений безмежної любові та баловства, так само як завжди.
- Ти поранений? - Згадавши, як ридала Сяо Мейхуа, Су Ло відчула, що її серце ось-ось розірветься від тривоги. Вона хотіла негайно відростити крила і полетіти в « Коварний Шіп ».
Очі Наньгун Льов'я були злегка прикриті. На його обличчі, білому і гладкому, як нефрит, лежала прядь розріпаних волосся.
На його лобі виступив холодний піт, збираючись у великі краплі, які скотилися вниз.
Але він тільки тихо посміхнувся, і сміх його був надзвичайно м'яким:
— Ранен? Ти думаєш, твій чоловік може бути поранений?
Наньгун Левюнґ, вислухавши ці слова, почув пригнічений схлип.
Його очі, гострі як метальні ножі, мітили вбивчий погляд в сторону Сяо Мейхуа!
Сяо Мейхуа миттєво завмерла, наче їй натисли паралізуючу точку і забували навіть як дихати.
Але коли її погляд впав на заплямоване кров'ю парчове ковдру на ліжку, на все більшу кількість холодного поту на лоба Нангуна Льюня і на його все більш бліде обличчя ...
Вона вже відкрила рот, щоб видати гучне « Уа-а!», але звук ще не встиг вирватися, як Наньгун Льоун шевельнув пальцем, вказуючи у порожнечу!
— Пшик...
Роздався тихий звук, і на лобі Сіо Мейхуа з'явилася дірка. Вона відразу втратила свідомість і впала мертва.
Та кроха духовної сили, яку Нанґун Левунь змучився накопичити, миттєво вичерпалася. Більше того, рух пальцем потроїло його рани...
— С-с-з... — Наньгун Люньоно втягнув повітря. У очах потемніло, голова закрутилася, золоті іскри спалахнули перед очима, і він мало не знепритомнів.
- Що сталося? — Не розуміючи ситуації, то тривожно запитала Су Ло.
Через нестерпний біль Нанґун Люнь не міг відкрити рота. Він відключив Амулет зв'язку і почав важко, переривно дихати.
Рани, які тільки почали затягуватися, знову відкрились і кров вилилася назовні, а піт прополонув ліжко наскрізь.
Смесь пота и кровь... це відчуття було... Справді "незабутим".
Су Ло, не знаючи, що відбувається, звала його довгий час, але не отримувала відповіді, поки не виявила, як зв’язок перервався!
Су Ло поспішно спробувала з'єднатися знову...
Минув час, достатньо, щоб випити чашку чаю, перш ніж Нанґун Люнь знову відповів.
Су Ло поспішно заговорила:
— Чому зв’язок раптово перервався? У тебе там щось важливе відбувається? Якщо так, то я...
— Не зайнятий, — каже він. — Я бачу усмішку з гірського дому Нанґун Левюня. - Хіба може бути щось важливіше за тебе?
- Тоді чому Амулет зв'язку відключився? — Упевнившись, що голос Наньгун Левуня звучить так само спокійно, як і колись, Су Ло почала повільно заспокоюватися.
— Сигнал поганий, мабуть, - недбало придумав виправдання Нангун Люнь.
Розділ 2859
Раз Наньгун Люні сказав, що сигнал поганий, Су Ло скріпляючи серце прийняла це пояснення.
« Бережи себе », — знову й знову говорила вона.
— Угу, - почувши, як Су Ло сама проявляє турботу про нього, Нанґун Левюнь розплився в усмішку, яка відбивалася в його очах і на кінчиках бровей.
- Приймний батько вже пішов вбивати Імператрицю, не знаю, чи вбив уже... Я все-таки хочу приїхати у "Коварний Шип" і відвідати тебе, - пробурмотала Су Ло.
— Твій названий батько вже пішов, - згадавши недавню сцену, Наньгун Левюні теж посміхнувся.
Її Величність Імператриця так пишалася своїм благородством і величчю, і який результат?
Пан міста з'явився раптово, наче звалився з неба.
Він просто стояв у повітрі, і його голос, схожий на гігантський грім, потряс небозвод.
- Провалюй сюди!
Всього три прості слова, але від них будівлі « Коварного Шипа» стояли тисячоліттями і в одну мить розсипалися у прах: "Шурх-шур".
Чим у той момент займалася її Величність Імператриця? Хіба не допитувала його про стосунки з Су Ло?
Наньгун Левюнґ пам’ятав вираз обличчя Імператриці в той момент.
Страх, паніка.
Ці три емоції на обличчі Імператриці — рідкісне видовище.
Імператриці зблідло, вона інстинктивно хотіла втекти, але відразу зупинилася і сказала:
— Заборона! На палаці стоїть заборона!
Захисний бар'єр, який був поставлений попереднім главою « Коварного Шипа », було створено саме для захисту від Господа міста та майстра Юна!
На обличчя Імператриці повернувся легкий рум'янець.
Але саме в цей момент -
Велика, неймовірна долоня впала!
У мить земля здригнулася, небо розкололося, здавалося, весь світ раптово руйнується!
Бар'єр над палацом похитався три рази, а потім, наче проткнуті повітряна куля, зі свистом здувся: "П-шш".
Навіть попередній розділ "Коварного Шипа" не міг передбачити, що за ці десятиліття Пан міста переживе такі надзвичайні пригоди і його рівень культивації злетить до неба. Бар’єр, залишений ним, вже не міг зупинити Пана міста.
Бар'єр над розкішним палацом був знищений в мить ока.
Імператриці "Коварного Шипа" миттєво стали білим, як сніг!
На землі стояв Наньгун Левуні, в хмарному парчовому одязі з плямами крові. Його чорні, як тушля, волосся ніспадали, приховуючи його бездоганне прекрасне і гарне обличчя, а також ховаючи п’яну усмішку в глибині ока.
Вчитель... дійсно можуч, - тихо зітхнув Нангун Люнь.
Побачивши, що бар'єр зруйнований, Імператриця в паніці забула про все. Змахнувши рукою, вона відкрила темний тунель прямо в своєму троні.
Вона збиралася втекти!
Наньгун Луунь з усмішкою похитав головою.
Хіба можна втекти від Пана міста?
І справді, в той момент, коли Імператриця вже готова була крокувати у таємний хід...
"Бум-бум-бам!"
Палац з тисячолітньою історією, сліпучо чудовий трон...
Все перевернулося з гуркотом.
Рука, подібна до руки бога, схопила Імператрицю за кісточку.
— А-а! — Імператриця в паніці вигукнула!
У цей момент безліч людей в чорному побачили, як їх велику Імператрицю хтось тримає за ногу і базікає вниз головою у повітрі!
Ця високомірна, благородна, нескінченно дорогоцінна Імператиця у своєму довгому плаття...
Вішала вниз головою...
Ця сцена ледь не осліпила очі натовпу в чорному!
Пан міста не влаштовував різанину.
Цей натовп у чорному він навіть пальцем не трощив, тому що йому було нецікаво. Навіть на Імператрицю "Коварного Шипа" якби вона не образила Малу Ло - Ло, він би і поглядом не вдосконалювався, не кажучи вже про те, щоб особисто прийти вбивати.
Бідна Імператриця.
Оскільки її клон було знищено раніше, сила значно зменшилась. А тепер її справжнє тіло базікалося догори тормашками в руках Господаря міста, втративши будь-яке обличчя і гідність!