Розділ 2846
П’ятий і сьомий старійшини тремтіли, наче осинові листки.
Вони знали, що Градочник жорстокий, але не очікували, щоб так сталося.
Вони знали, що він балує Су Ло, але не представляли масштабів цієї любові.
Якби вони знали, яке положення займає Су Ло і хто стоїть за її спиною... Вони б з ранку до ночі оспівували їй дифірамби і догоджали у всьому! Яке переслідування?
Але, на жаль, ліки від жалю в цьому світі не продається...
- Ці двоє... — Градочник злегка замислився. — Вбити їх, та й справа з кінцем.
Йому було важко розв’язати проблему, а для них — зробити кару.
Су Ло: « Хіба це нормально? »
Градочник відповів з невгасимим виглядом, ніби говорив про погоду:
— Ло-Ло, все це місто Чистилища належить тобі. Всі тут - твої слуги, зобов'язані захищати тебе. Раз вони посмівали ослухатися і піти проти тебе, навіщо їх залишати? Нехай він повернеться до пороху, і справа з кінцем.
Ці слова...
Градочник ще ніколи не вимовляв такої довгої тирди.
Але зараз, заради того щоб догодити Су Ло і відбити її у Грандмайстра Юна, він був готовий на все.
Люди були на межі непритомності.
Вони і раніше переоцінювали статус Су Ло в серце Градочника, але тепер зрозуміли...
Усі їхні здогадки були нічим!
Ви чули, що сказав Градочник?
Су Ло, ціле місто Чистилища!
Всі мешканці - її слуги і захисники! Неслухняних можна просто витерти на порошок!
Люди згадали, як пліткували про Су Ло і злословили за її спиною, і інстинктивно погажали свої шиї.
Слава богу, голова все ще на місці...
Висновок був очевидний: краще образити Градочника, ніж перейти дорогу маленькій принцесі Су Ло!
Су Ло теж були приголомшені словами Градочника.
Вона знала, що хрестний батько добрий до неї, але не думала, ніби до такого ступеня...
Не знаючи, як реагувати, вона кинула благаючий погляд на Юна:
- Наставник...
Але Градодавець заволодів собою Жун Юня, перекриваючи Су Ло огляд.
Він вирішив, що Су Ло все ще злиться на нього.
— Ло-Ло, не гнівайся. Цей хрестний батько не подумав, що це правильно і дозволив тобі страждати. І ось все місто Чистилища - твій майданчик гри, роби що хочеш, добре?
Якщо він подарує їй місто Чистилища, як Юнь зможе її зманити?
Хоч би куди вона пішла, вона назавжди залишиться господинею міста Чистилища.
Натовп втягнув повітря.
Щедрість Градочника була просто сліпою!
Велетенський міст Чистилища - це що, іграшка? Просто взяти і віддати його Су Ло для розваги?
Це... Це просто обурливо!
Але місто належало Градочнику, і він міг дати його кому завгодно.
Стати господинею міста Чистилища? Су Ло потерла підборіддя, серйозно обмірковуючи пропозицію.
— Звучить непогано, — кивнула вона, і в її очах заспівали веселі іскорки.
Побачивши усмішку Су Ло, жорстоке обличчя Градочника пом’якшилось і на ньому з'явилася широка усмішка.
Правда, через відсутність практики посміхатися у нього виходило трохи неприродно.
Але в очах Су Ло ця усмішка була найбільш зворушливою на світі.
У цей момент в серці Су Ло шевнюлося почуття провини.
Вона хотіла відплатити хрещеному батькові та наставнику за їхню любов, і в неї був спосіб зробити це.
Лише одна фраза.
Обидва вони, і хрестний та наставник, досі сумували за її матір'ю, залишаючись вірними. А у Су Ло були новини про неї... Сказати чи ні?
Су Ло занурилася в глибокі роздуми...
Вона також знала... що в серці її матері був інший чоловік.
Не хрестний батько і не наставник...
Чи варто так говорити?
Поки Су Ло мучилася сумнівами, ставлення Градочника вже змінилося на п’ятого старійшину.
Су Ло замислилася.
У порівнянні з третьою і сьомою старійшинами, п’ятий старійшина не вчинив непростимих злочинів.
Вона також помітила, що шостий старійшина хоче щось сказати, але не вирішує.
Шостий старійшина жалкував своїх колег.
Справді, смерть багатьох старійшин за один раз — це перебір.
Тому, коли Градочник уже був готовий напасти, Су Ло крокнула вперед.
— Хочеш жити? — Вона запитала п’ятого старійшину.
Звичайно, він хотів жити!
Тільки перед лицем смерті людина по-справжньому усвідомлює, яке це щастя - бути живою.
П’ятий старійшина відчайдушно закивав.
- Якщо хочеш жити, це можна влаштувати.
П’ятий старійшина витріщився на Су Ло з надією.
Усі з цікавістю дивилися на дівчину, вказуючи, яку задачу вона придумає.
Стомившись, Су Ло легко усміхнулася:
— Протягом трьох місяців, знайди дев’ятизіркову траву ясного Взора. Зроби це, і всі твої колишні гріхи будуть записані.
Су Ло потребував трьох головних інгредієнтів, щоб стати грандмайстром-алхіміком.
Два у неї вже були, не вистачало тільки останнього - Дев'ятизіркової трави Ясного Взора.
П’ятий старійшина з головою поринув у роздуми.
Він і сам шукав цю траву! Вона і йому була потрібна! Але за стільки років пошуків він так і не зміг знайти її.
- Це занадто складно, я не зможу! - Він відверто зізнався з похоронним виразом обличчя.
Су Ло байдуже посміхнулася:
— Раз так, тоді просто умри.
Проста, але надзвичайно ефективна фраза.
Су Ло раптом виявила, що їй дуже подобається загрожувати людям.
Обличчя п’ятого старійшини відразу змінилося, і він поспішно переоцінився:
— Я згоден, я згідний!
Зрештою, це дало йому три місяці відрочки, що вже було виграшем.
« Три місяці — це не великий термін, а лише маленький. Негайно йди, — Су Ло промахнула рукою.
Отримавши призначення, п’ятий старійшина поспішив забратися на ходу і спіткнувся.
— Вернись.
Голос Грандмаса Жун Юнья був чистий, як гірський струмок, але в ньому звучала сила, яку неможливо було ігнорувати.
П’ятий старійшина застиг на місці, і його серце було в комках.
З гіркою міною він обернувся і поплив назад.
Жун Юнь дістав з рукава темно-зелену пілюльку і мітки броским відіслав її прямо в відкритій рот п'ятого старійшини.
Він не встиг навіть зреагувати, як пілюлька скотилася по стравоходу і миттєво розчинилася в зеленій рідині.
Навіть якщо б він захотів її виплюнути, це було вже неможливо.
— Через три місяці Су Ло дасть тобі антидот, — кинув Юнь і махав рукою.
П’ятий старійшина був у шоку, холодний піт залив його лоб.
Але обставини були сильнішими за нього. Зазвичай зарозумілий і владний, зараз він, зігнувшись вклоні, мовчки ретувався.
Жун Юнь не сказав, що це за пігулка, але судячи з її « живої поведінки », це був якийсь страшний отрута...
П’ятому старійшині залишалось тільки плакати в подушку і з усіх сил шукати траву для Су Ло.
У очах Градочника мало не з’явилося незадоволення.
Він виблискнув очима на Юн Юні:
- Ти сумніваєшся в моєму авторитеті?
Жун Юнь похитав головою і тихо зітхнув.
Побачивши, що Градочник ось-ось спалахує, він з безпорадним виглядом запитав:
- І як довго ти збираєшся тут залишатися?
Це питання поставив Градочнику мат.
Градорант холодно фиркнув і відвернувся.
Він не заперечив, що це означало, ніби Юнь мав рацію.
Він мав повернутися в дорогу, подорожувати через незліченні світи у пошуках тієї єдиної тіні, що жила в його серці...
Розділ 2847
Су Ло знала, чим зайняті її хрещений батько і наставник.
Вони шукають її матір.
А Су Ло знає, де вона... Вона відчувала, що недостойна їхньої любові і турботи.
У цей момент Градочник раптово запитав:
- Ло-Ло, ти так швидко збираєшся стати Грандмайстром-алхіміком?
Градодавець був дуже обізнаний і, звичайно ж, знав, що Дев’ятизіркова трава Ясного Взора використовується для прориву на рівень Ґрандмаси.
— Мені бракує лише цього інгредієнта, - Су Ло усміхнулася, і в її очах запалилася жива енергія.
— Моя Ло-Ло така талановита.
У цей момент стримався Градочник, як будь-який гордий батько, його очі перетворились у щілини від посмішки.
І тут Жун Юнь, наче чорт його смикнув, додав:
- Ставши Грандом-аліміком, можна і заміж виходити.
Яскраво обличчя Градочника миттєво потемніло.
Він тільки що повернув собі доньку, а тепер її потрібно віддати комусь іншому? Ні за що! Градочник категорично проти.
Юнь лагідно нагадав:
- Дивись, не затримуй щастя Ло-Ло.
— Хмпф! — Градочник висловив своє велике незадоволення!
Миттєво все місто Чистилища накрило холодом.
Невинні глядачі почували себе, наче їхні серця стиснули тиски, що зав’язували біль.
Ті, хто був слабшим, відразу знепритомніли.
Су Ло показала мову.
Знову невинним дісталося.
Вона в два стрибка підскочила до Градочника і повисла на його широкому рукаві.
— Охрестений, чи ти допоможеш доньці випустити пар?
Градочник сердито покосився на Су Ло.
— Хрещены-ы-ий... — Су Ло квакеливо потрясла його за руку.
Градодавець відвернувся від нього.
Су Ло втратила дар мови... Чи це той самий Градочник, від одного кашлю якого трясеться континент?
Поїде себе як дитина, якої треба вмовляти!
— Охрещений, сьомий старійшина мене образив і поможи помститися. Будь ласка, допоможи Су Лождущі дивилася на нього своїми великими вологими очима.
Градочник не міг довго сердитись, дивлячись на це прекрасне личко і живі темні очі.
Він з лицемірним невдоволенням ткнув її пальцем в лоб:
— Дівчатки завжди дивляться на сторону.
— Я виходжу заміж за твого учня, а не за чужака.
— І тобі ні крапельки не соромно, — буркнув Градочник.
- Хіба ти не сам приготував для мене чоловіка? А тепер мене ж і звинувачуєш? — Су Ло спритно повернула удар.
Градодавець поперхнувся...
Жун Юнь прикрив рот кулаком, приховуючи посмішку, але його очі сміялися.
Скільки років він не сміявся так щиро?
Жун Юнь і Градочник переглянулися, тому їхні очі вражали глибокі роздуми та спогади.
Під дією чарівної системи « Су Ло » він став на диво покладистим.
Що б Су Ло не попросила, він на все погодився.
Глядачі внизу остаточно втратили слова... Їхнє захоплення Су Ло тепер було подібне до бурхливих вод жовтої річки — нескінченного і нестримного.
У цей момент всі погляди на сьомого старійшину попрямували до нього.
Безробітні Фея, третя і п’ята старійшини вже отримали заслугу.
Один мертвий (чоловіче, стерть в пил), одна покалічена, один отруєний. Що ж чекає на сьомого старійшину?
Можливо, його теж не вб'ють. Люди ворожили.
Але тільки сьомий старійшина і Су Ло знали, наскільки запекла їхня ворожнеча.
Раптово...
Четвертий старійшина засвітився духовним світлом і почав швидко надихати себе — він вирішив підірватися!