Глава 2790
Су Ло мовчала, як прекрасний хлопець базікав без умолку. Але коли вона знову опустила очі, то виявила, що той найменший Бай Цзе дійсно зник.
Навіть Скипетр Божественного Нефрита, який спочатку був наповнений духовною силою і сяяв кришталевою чистотою, тепер виглядав абсолютно тьмяним, наче з нього висмоктували всю енергію до останньої краплі.
Су Ло розуміла, що коли дати цьому юнаку волю, то він без труднощів зможе розмовляти кілька днів і ночей безперервно.
Але оскільки світ Бай Цзе вже був на межі знищення, то в Су Ло було ще багато часу. Тому вона вирішила перейти відразу до справи.
- Де спадщина Бай Цзе? — запитала Су Ло, спокійно дивлячись на хлопця.
Гарний юнак був прикутий до Су Ло. У його очах була складна гама почуттів: благоговіння, обожнення, радість, збудження тощо.
Почувши пряме запитання Су Ло, він збентежено почухав затилиць:
- Ой, зовсім забув про головне.
Молодий жест запропонував Су Ло сісти, схрестивши ноги.
Коли Су Ло влаштувалась на підлозі, хлопець сів навпроти неї в тій самій позі.
— Починаємо передачу спадщини, — сказав він з дуже серйозним і діловим видом.
Однак Су Ло продовжувала дивитися на нього з невиявленими підозрами.
У серці Су Ло, злегка придуркуючого юнака, все ще залишалися сумніви й недовір’я.
Але маленький Бай Цзе зовсім не цікавився, довіряє йому Су Ло чи ні. Він притиснув свої долоні до її ладонів.
І в той момент, коли Су Ло все ще вагалася, вона відчула тонкий потік духовної енергії, що виходить з долоні Маленького Бай Цзе і безперервно піднімається до неї.
Вона відчувала жар його ладаном.
— Не відволікайся, — привідкрив праве око маленький Бай Цзе й зганьбив Су Ло.
« У ньому все ще живе дитина» — подумала Су Ло.
Спочатку вона вважала, що спосіб передачі спадщини Бай Цзе буде якимось неймовірно крутим і видовищним, але не очікувала, щоб він був настільки примітивним.
Проте маленький Бай Цзе мав рацію: зараз дійсно не час відволікатися.
Су Ло, подумавши про це, відкинула всі сторонні думки.
Незабаром її розум став чистий і ясний.
У цей момент у неї з’явився образ висохлого озера. У ньому не було ні краплі води, лише суха земля.
Однак потік духовної енергії з ладану Малого Бай Цзе почав повільно вливатися у це висохле озеро.
Спочатку це був тоненький ручок, але поступово потік ставав все ширше і могутнішим, а швидкість передачі енергії зростала.
Висохле озеро в свідомості Су Ло з часом почало повільно наповнюватися, рівень «водів» піднімався все вище й більше.
У цей час тіло Су Ло було оповите спалахом духовної енергії, на її обличчі грав здоровий рум'янець, вона виглядала свіжою і оновлена, наче зовсім інша людина в порівнянні з тим, якою була лише мить тому.
Час минув.
Су Ло була дуже корисною, але її стан швидко погіршувався.
Його шкіра, спочатку сяюча здоров'я і чистота, тепер стала хворобливо-бледною, немов з нього викачали всю життєву силу.
Але найпомітнішою зміною стала його волосся.
Розкішна копняка чорних, як смола, волосся, розсипана по плечах, тепер повністю посідала, ставши білою, немов сніг.
Але передача спадщини ще не завершена.
Хоча в звичайний час маленький Бай Цзе був дурним, наївним і легковірним, зараз його обличчя було суворим та серйозним, зосередженим як ніколи раніше.
Здавалося, він виконував найсвятішу місію у своєму житті.
Навіть якщо ця місія вимагала принести себе в жертву заради блага іншого.
Маленький Бай Цзе вірно виконував наказ, який колись віддала йому богиня Янь Хуа.
Рівень води в озері у свідомості Су Ло ставав все вищим і вище, поки, нарешті, не досяг кінців, готовий ось-ось перейти через край.
Тільки в цей момент маленький Бай Цзе нарешті відпустив руки Су Ло.
Глава 2791
У цей момент Су Ло відчула небачену раніше легкість і комфорт.
Це було дуже дивне, невимовне відчуття.
Подібно як її тіло було очищено, ставши чистим і прозорим, так само воно мало новонароджене немовля.
Су Ло закінчила медитацію і повільно розплющила очі.
Коли вона побачила чудовий юнак перед собою, то дивилась.
Здавалося, з тіла юнака викачали всю духовну енергію, він виглядав виснаженим і втомленим.
І без того стрункий, тепер він здавався хворобливо худим, його просторні одягу висіли на ньому мішку.
Але, незважаючи на слабкість, маленький Бай Цзе посміхнувся Су Ло, і його усмішка була яскравою та сліпучою, як літні квіти.
Проте, дивлячись на нього серце Су Ло стиснулось від незрозумілого смутку.
- Як ти? — З тривогою запитала вона.
Маленький Бай Цзе з усмішкою похитав головою і поставив зустрічне запитання:
- А ти як себе почуваєш?
Су Ло нахмурилась:
- І це весь спадок Бай Цзе? Чому я, крім невеликого фізичного комфорту, не відчуваю нічого особливого?
Куточок рота Маленького Бай Цзе смикнувся:
« Слухай більше, ніж над поверхнею озера немає тіней, що тренується з мечем?
Хіба?
Су Ло засумнівалася.
Вона заплющила очі і зосередилась на духовних справах.
І справді, незабаром вона побачила людську фігуру над озером. Її елегантний силует був повністю поглинутий танцем з мечем.
Рухи меча були надзвичайно вправними і тоновими.
Проте увагу Су Ло привернула не фехтування, а сама тінь з її граційною фігурою.
Силует з'явився Су Ло до болю знайомим.
Якби вона не знала напевно, що не володіє цим стилем фехтування, вона б прийняла цю тінь за себе саму.
- Ця тінь, вона... — Су Ло, не довіряючи своїм очам, різко підскочила на ноги.
Маленький Бай Цзе подивився на Су Ло з легкою відмовкою:
— Так, так. Нарешті впізнала. Це проекція твоєї матусі тих часів, залишена спеціально для тебе. Щойно я передав тобі образ Господині.
Отже, це дійсно образ матусі...
У цей момент Су Ло навіть не знала, як реагувати.
Вона не розуміла, чи варто їй впасти до екстазі або просто розридатися від хвилювання...
Хоча Су Ло навіть не бачила її обличчя, вона була дочкою Богіні Янь Хуа, але стикнулася з великою ненавистю і переслідуванням, яких ніколи не заслуговувала.
І ось зараз вона була ближче до Ян Хуа, ніж будь-коли.
Хоча вона не могла поговорити з нею віч - на - віч, але бачила її образ і вчилася в ній володіння мечем.
Цей стиль називався « Богіні тішник мечника ».
У цей момент маленький Бай Цзе змахнув рукою, і перед очима раптово виник світловий екран.
Невдовзі після цього з екрана вийшла прекрасна, неперевершена красуня.
Чортами обличчя вона була майже точною копією Су Ло, але в ній було більше зрілої жіночності і чарівність. Не треба було гадати, щоб зрозуміти: це була Богиня Янь Хуа.
Янь Хуа подивилася на Су Ло і раптом розсміялася. Її першими словами були:
— Дівчисько Ло, нарешті ти вилупилася. Материнська мати вже поїдала все волосся від очікування.
Су Ло хотіла щось сказати, але Янь Хуа махнула рукою:
— Це проекція з іншого плану, вона споживає величезну кількість духовної сили, тому буду короткока.
— Проекція з іншого плану? — Су Ло над головою повис великий спірний знак.
— Це означає, що твоя мама в Мірі Духів, - пояснив маленький Бай Цзе, дивлячись на Янь Хуа сяючими очима-зірками.
Янь Хуа спокійно кивнула:
- "Техніка Меча Богині" володіє безмежною силою. Навіть у Мірі Духів це вершина мистецтва фехтування, а в вашому нинішньому матеріальному плані це просто... Отже, ти зобов'язана освоїти її до дев"ятого рівня, це буде основою твого виживання в майбутньому.
— Угу, — кивнула Су Ло.
Насправді їй дуже хотілося запитати, де саме знаходиться матуся. Пан міста шукав її стільки років, чому вона не подала жодної весточки?