Глава 2712
Фея Лежаної Чистоти кричала в весь голос!
Вона підштовхувала всіх до того, щоб відібрати скепетр.
Але було очевидно, що цей малий чоловік у чорному знаходиться під захистом пана Ло Іна. Хто наважиться відкрито атакувати його? Хочете, щоб пан Ло Ін вас всіх знищив?
Усі були дуже зацікавлені, але тільки переглянулися і не вирішували діяти.
Крім того, вони сумнівалися у словах Феї Ледяної чистоти.
І в цей момент один з духовних вартових несподівано напав на Су Ло. Су Ло відразу ж розвернулася і нанесла удар у відповідь. Рідина з шипінням вирвалася назовні і потрапила прямо в вартового.
На очах у всіх духовних вартових раптово завмер, а потім з видимою швидкістю перетворився на статую.
Всі:
—...
Чорт забирай, це правда!
Хіба існує такий спосіб?
З такої близької відстані як можна промахнутись?
Ці духовні вартові були настільки сильні, що не могли протистояти їм. Але цей маленький чоловік у чорному... Як же це було неймовірно!
— Швидше! Стріляй, стріляй!
— Швидше, допоможи мені застрелити духовного вартового!
- І мого вартового теж застрелили!
— Ох, я вже не виправляюся, на допомогу, швидше, стріляй в мого!
Хто хоче воювати з духовними вартовими у старовині, побачивши такий простий спосіб?
У мить ока майже всі кричали Су Ло, кожен з них горів бажанням підбігти і вихопити у неї скіпетр.
Дехто навіть був готовий вбити Наньгун Ліюня, щоб пограбувати Су Ло.
Су Ло неквапливо сказала:
- Цікаво, а якщо цією зеленою рідиною вистрілити в людину, чи буде який-небудь ефект?
Вистрілити в людину?
Перетворити людину на статую?
Усі відразу відступили на півшага, і негативні думки поступово вщухли.
Однак Су Ло не сиділа без роботи. Оскільки скіпетр Божественного Нефрита був корисним, вона могла і працювати.
І ось Су Ло зі Скіпетром Божественного Нефрита в руках почала обходжувати поле бою.
Усюди, де проходила Су Ло, могутні духовні вартові один за одним перетворилися на статуї. Їхня бойова сила зводилась до нуля.
Однак усі помітили, що зелена рідина в Скіпетрі Божевільному Нефриту дедалі зменшується. Схоже, це був... Одноразовий ресурс?
І в цей момент з неба донісся холодний голос Нангун Люня:
— Рідина в Скіпетрі Божественного Нефрита не відновлюється. Коли вона закінчиться, скіпетр стане непотрібним і спадщина зникне.
Ці прості слова, наче удар блискавки, забили усіх у саму свідомість!
Рідина в Скіпетрі Божественного Нефрита не відновлюється. Коли вона закінчиться, скіпетр стане непотрібним і спадщина зникне...
Коли закінчиться скіпетр стане марним, спадок зникне...
Наслідки були занадто серйозні, ніхто не міг їх винести!
Ті, хто колись був лінивим і просив Су Ло допомогти їм знищити духовних вартових, тепер не наважувалися зробити цього.
Побачивши, що Су Ло збирається знову застосувати скіпетр, люди в чорному з « Коварного Шипа» поспішно замахували руками:
— Не можна! Уходи! Уходи!
— Ні в якому разі не користуйся скіпетром, щоб запам’ятати! Більше не чіпати зелену рідину!
— Ми самі вб'ємо духовних вартових, а ти йди і стій в околиці, відпочивай!
Дивлячись на те, як зелена рідина в скіпетрі витрачалася наполовину і всі співчували тринадцятому! І жаліли! Вони знали б, що мали би воювати з духовними вартовими. Навіщо ж вони ліниві і використовували дорогоцінну рідину з жезлу!
Су Ло промахнула рукою і сказала:
— Нічого страшного, краще я сама, ви всі поранені, вам так важко.
Все відчайдушно затрясли головами:
— Не поранено, не травмований. Не важко, не складно.
Кілька людей навіть вийшли вперед і оточили Су Ло, щоб вона не могла наблизитися до духовних вартових, і тоді її зелена рідина не зможе вистрілити.
Розділ 2713
Вони думали, що 13-й номер напевно отримає спадщину, але хто сказав що спадок Бай Цзе може отримати тільки одна людина? Можливо, і їм перепаде що-небудь хороше. Навіть обмивання в божественному світлі очищає і омиє їхні тіла, а це вже буде не даремно.
Отже, дедалі більше людей прагнули спадщини, ніж сама Су Ло.
Су Ло відразу залишилася у справах.
Усі воліли боротися з духовними вартовими до крові, але не хотіли, щоб Су Ло використала хоч краплю зелені рідини.
Коли Су Ло побачила, що їй більше нічого робити, вона злетіла на вершину гори і стала біля Нангуна Люнем, спостерігаючи за битвою.
Пані Яо Цзя, дивлячись, як Су Ло злітає і спускається, і врешті-решт побачивши, що цей маленький чоловік у чорному може знаходитися в межах трьох чіжанів від Лої Іна, відчула, наскільки вона ревнива.
Адже правило Ло Іна було: в межах трьох джентельменів смерть без пощади.
І це правило поширювалося на всіх!
Навіть сам імператриець дотримувався його.
А тепер цей маленький 13-й, якими такими хитрощами він добився того, що міг знаходитися в межах трьох чіжанів від Ло Іна?
І тут Яо Цзя раптом згадала, що вранці, коли вона стукала в двері кімнати ЛоІна, він, Що було дуже рідко, використовував запечатуючу техніку, щоб вона не чула, як відбувається всередині.
Але ж тоді всередині були тільки вони двоє...
Невже!
При цій думці пані Яо Цзя стало погано!
Ні, ні, нет! Цього не може бути! Як Ло Ін міг...
Пані Яо Цзя, шукаючи підтвердження своїм міркуванням, подивилася на стоячого на вершині гори Ло Іна, але в цей момент, ніби самі небеса були проти неї.
Вона побачила, як завжди холодний, безсердечний і бездушний Ло Ін... Погладив малого тринадцятого по голові.
Погладив його по голові...
І ця ніжність і сяяння в його очах ...
Яо Цзя дійсно... Її стан погіршився.
Вона була приголомшена і не могла поворухнутися. У цей момент вона навіть забула, що перед нею стоїть духовний вартовий.
"Бам!"
Духовний вартовий завдав сильного удару пані Яо Цзя.
Зазвичай пані Яо Цзя одним рухом руки могла б вбити цього вартового, але зараз вона від удару похитнулася і сіла на землю.
Охоронці пані Яо Цзя були шоковані!
Вони були приголомшені, бо ніколи не бачили пані Яо Цзя в такому жалюгідному стані.
Один охоронець кинувся вперед і вбив вартового, а інший з духом поспішив допомогти пані Яо Цзя піднятися.
Цей охоронець добре розумів, що пані Яо Цзя в люті та приниженості може вбити його.
Але, на його здивування пані Яо Цзя була наче дерев'яна, її розум помутнів, ніби душу її хтось викрав... Що це було за стан?
Охоронці переглянулися.
— Неможливо, неможливо, це абсолютно неможливе! — Пані Яо Цзя раптом прийшла в себе. Вона відштовхнула охоронця, відправивши його в політ і сама попрямувала до вершини гори!
Невдовзі пані Яо Цзя вже стояла перед паном Ло Іном.
Яо Цзя сковтнула.
Вона кинулася сюди на одному диханні, але, опинившись на місці, не вирішила запитати...
По-перше, вона боялася, що Ло Ін визнає правду.
По-друге, вона боялася, що Ло Ін порахує її образливою і більше ніколи з нею не заговорить.
Як же складно... Моя пані Яо Цзя була рішучою і безжалісною, вона стискала кулаки, то розтискала, не могла вирішити чи питати.
У цей момент вона так хотіла, щоб Ло Ін запитав її, що сталося.
Але Ло Ін від початку і до кінця не звертав на неї уваги.
Він стояв, склавши руки за спину, широкі рукава приховували витончені лінії його спини. Легка і неприємна атмосфера з її приходом стала холодною та відчуженою.