Розділ 2682
Демони були тією расою, яку було найлегше обвести навколо пальця, але перед обличчям абсолютної фізичної сили Су Ло все ж таки треба було щось придумати.
Якби тут були тільки Великий Носоріг і його дідусь, це було б ще півбіди, але ким був цей таємничий чоловік у чорному плащі?
Чим довше Су Ло дивилася на нього, тим зловіснішою і дивною вона здавалася його аура.
- Зв'язати її і забрати! - Він махав рукою дід-носоріг, віддаючи наказ на місці.
Той чоловік у чорному плащі, який до кінця не говорив ні слова, просто мовчки спостерігав за Су Ло з крижаним, байдужим і абсолютно безпроникним виразом очей.
Щоб Су Ло не втекла, демони зв'язали її і перетворили на подобу колоди. Четверо з них взяли її за руки та ноги і, тримаючи на вазі, понесли геть, ніби це був паланкін.
Су Ло не спускала очей з людини в чорному, але коштувало їй на мить моргнути, як таємничий незнайомець раптово зник.
Зникне?
Су Ло озирнулася по сторонах і зрозуміла, що всього за одну мить людина в чорному дійсно випарувався...
Ця людина...
Су Ло відразу подумала про сьомого старійшину.
Оскільки вже сьомий старійшина зміг зрадити її, він звичайно міг видати і когось іншого.
Він відверто зізнався у своїх злочинах перед демонами, і це могло означати лише одне: людина в чорному знала про її вчинки... або навіть був його пособником.
Ця думка стала ще більш насторожішою.
До її вух донеслися захоплені крики носорога-толстяка, який без умолку кликав її женучкою.
Су Ло з роздратуванням кинула на нього гнівний погляд. Заставити його замовкнути було абсолютно неможливо, тому вона почала їм помити. Вона командувала їм до тих пір, поки дідусь-носоріг не витримав і одним шлепком не відкинув свого внука в сторону.
Всю дорогу Су Ло обдумувала план втечі.
Але у неї було стійке відчуття, що людина в чорному не зник, а просто втікав десь поблизу.
Щоб перевірити свою догадку, Су Ло свідомо переосмислила спробу втечі. І дійсно, не встигла вона далеко відбігти, як її схопив той самий чоловік в чорному, приніс назад і кинув до ніг дідуся-носорога.
Дідусь-носоріг вказав на Су Ло пальцем і вже збирався розбитися лютою тирадою, але Великий Носорог відштовхнув свого діда і сердито пригрозив:
- Не смій її лаяти!
Дідусь-носоріг від обурення мало не обриднувся навзнач.
« Схоже, ключ до мого втечі все-таки криється в цьому хлопчині-носорогу», — подумала Су Ло.
Ніхто не знав, що на тому самому місці, де нещодавно бавився маріонетка Бога Бітви і сьомий старійшина, раптово з’явилася висока струнка фігура.
На обличчі незнайомця була викопана маска, яка приховувала його справжній вигляд.
Але коли могутня аура була вродженою і величною, вона змушувала інших відступати у благоговійний страх.
Наньгун Луунь опустився на землю. Його темні, подібні до яструбного, очі обвели околиці, а в погляді читалася глибока задумливість.
Вже минуло кілька днів, і сліди битви були змиті сильним дощом, що дуже ускладнило пошук зачіпок для переслідування.
Інші люди не могли б роздивитися, але для Наньгуна Люня нічого не існувало.
Наньгун Левуні швидко зрозумів напрямок і рушив прямо до головного табору демонів.
У той час у таборі демонів, на широкому майданчику, Су Ло була цілковито зв’язана з палючим сонцем.
Всю дорогу вона неодноразово намагалася втекти, і з кожною новою спробою її вивертання ставали все хитромудріше. Демони просто не могли з нею справитися.
Якби не людина в чорному, який у останній момент незмінно ловив Су Ло і повертав назад, вона б давно вже зникла без сліду.
Демони були по-справжньому налякані Су Ло. Тому, щойно вони повернулися до табору, не кажучи ні слова, зв'язали її на місці, а потім закріпили на вогонь залізний казан і почали кип’ятити в ньому воду.
Св'язали Су Ло не мотузкою і не прив"язували до стовпа - її обплутували гілки живою старої верби.
Дерево було в похилому віці, але чим старше воно росло, тим міцнішим і витривалішим він був.
Глава 2683
Су Ло була прив'язана до старої верби. Міцні вербові прутя обгорнули її руки, ноги, живіт і навіть шию, зв'язавши її намертво.
Дідусь-носоріг холодно посміхнувся:
— Побачимо, як ти тепер втечеш!
Сказавши це, він почав керувати демонами і відправляв їх на пошуки дров - такої кількості, щоб вистачило варити її три дні та три ночі.
Дідусь-носоріг командував впевнено і чітко.
— Перший загін: збирати хмист!
— Другий загін - знайти великий казан!
— Третій загін...
Стара верба мала велику силу.
Її коріння падало глибоко в землю, а прут'я так міцно і надійно зковували Су Ло, що вона не могла навіть поворухнутися.
Су Ло спробувала домовитися з нею:
— Эй, ивушка, може, заключим угоду?
Стара іва не звернула на неї ніякої уваги.
Су Ло помаранчела.
Вона навіть дістала удосконалену духовну воду, яка була найвищою від Бога.
Су Ло спробувала вирватися, але виявила, що чим сильніше вона торгувалася, тим туже прут'я впивалися у її шкіру, глибоко врізаючись в тіло.
Тим часом демони вже відшукали величезний-преогромний казан...
Попередній був замалий, і його відкинули в сторону.
Цей котел... Справді був котелом для демонів. На вигляд він був не менше двадцяти квадратних метрів. Су Ло подумала, що в такому можна було б спокійно пропливти туди і назад.
Гігантський казан наповнив водою, додавали лікарських рослин і закріпили на вогонь.
Полум’я кипіло яскраво й спекотно.
Невдовзі над котлом заволокло густе ліжко.
Усі демони були в захваті. Кожен з них дістав свої миски та палички для їжі і став стукати ними посуд, демонструючи вкрай нетерплячість.
— Вода нагрілася, вода нагрівалася!
— Вода починає пузируватись! "Буль-буль!"
- Можна кидати її в котел, Вау-вау!
Вони відчували, що це людське дитя наповнене духовною енергією і напевно буде дуже смачним, тому у всіх текли слинки...
Су Ло, будучи головним блюдом, ледь не плакала.
У такий момент, по ідеї, Великий Носоріг повинен був примкнутися і врятувати її?
Але його дідусь одним ударом долоні послав внука в нокаут, і той зараз спав у своєму ліжку, голосно хропячи на весь табір. Так що він врятувати Су Ло не міг.
Якщо вже використовувати Великого Носоріга не вийде, Су Ло вирішила не панікувати.
Вона запитала у Пашнього Маленького Червоного Лотаоса, наскільки сильний жар вона зможе витримати.
Той маленький червоний Лотос глянув на велетенського казана і з презирством та зарозумілістю похитав головою:
- Взагалі не проблема.
Су Ло подумала, що він правий.
Колишній Червоний Лотос вже став її звивистим елементом вогню, був нерозривно пов'язаний з нею і не міг бути відокремлений.
Хіба така вона могла боятися звичайного полум'я?
Можливо, інші методи і могли її вбити, але вогонь ... Це було просто неможливо. Отже, Су Ло й досі зберігала спокій від Царства.
Крім того, Су Ло добре розуміла, що тепер не найкращий час для втечі. Тільки коли вона опиниться в цьому гігантському котлі і демони послаблять пильність, у неї з'явиться чудовий шанс.
Чи вона дозволить демонам, які хочуть її вбити, почуватися так спокійно і впевнено? Це було абсолютно не в характері Су Ло.
Вона почала копатися у своєму просторі.
Там вона вже довгий час влаштовувала склад лікарських рослин і аптекарську кімнату.
На складі зберігалися різні неопрацьовані трави, а в кімнаті для споживання вже були готові пігулки.
Су Ло досить довго шукала в аптекарській кімнаті і врешті зітхнула.
Виявилося, що в її просторі не було пілюль потрібного їй типу, це була неприємна помилка. Але, на щастя, вона зібрала багато трав і могла приготувати все що завгодно в будь-який момент.
Су Ло не знеохочувалась. Все одно її зв'язали і залишили в спокої, так що у неї був час провернути деякі справи.