Глава 2638
На щастя, вона заздалегідь запланувала знищити сліди смерті Медвегола.
У цей момент Су Ло дістала через пазухи Маску « Тисяча маскування », наробила її на обличчя і, зосередившись та затамувавши подих, почала уявляти собі вигляд Медвежоголового.
Невдовзі Су Ло стала його членом.
Маленький Божевільний Дракон в цей час все ще грав сам з собою. Він підніс голову і побачив, що його господиня перетворилася на іншу людину.
Шматок смаженого м’яса з гучномовцями випав із його рота.
Його великі, чисті, чорні як смола очі широко відчинилися, і він зовсім не знав, як реагувати.
Су Ло знайшла його вираз неймовірно веселим і легонько тнула його по маленькій голівці.
Маленький Божевільний Дракон, який стояв на задніх лапках від тичка Су Ло, впав з «БАЦ!» назад і сів на попу.
Су Ло мало не луснула з сміху. Вона з усіх сил закусила нижню губу, щоб не розсміятися в голос, підняла дракончика, відірхнула з його попи пилюки і, принизивши звук, передала йому подумки:
— Не бійся, не хвилюйся. Це лише тимчасовий маскування.
Треба сказати, що хоча сила Малого Божествного Дракона була неймовірною, його розум не розвинувся відповідно і залишався на рівні трьох-чотирих дитини, так що він дійсно злякався.
Су Ло довго його потішала, перш ніж він нарешті юркнув їй за пазуху. Він вчепився коготками у її одяг і злегка тремтів. В його вологих очах ще читався пережитий страх. Він боявся, що Су Ло зникне.
— Усе гаразд, не бійся. Я нікуди не дінуся, ми більше не розлучимося, - приготувала Су Ло, заспокоюючи його і погладжуючи його пухнасте шерстку.
Заспокоївши Малого Божечного Дракона, Су Ло тихенько прошепотіла йому на вухо кілька слів і відпустила.
Цього разу на Малому Божествнькому Драконі лежала дуже важлива місія. Без нього цей план не спрацював би.
Су Ло поспішно вибігла вперед.
- Погано. Погана справа! Погана справа! — Голос Су Ло, який мав вигляд Ведмежоголового, був дуже переконливий.
Побачивши, що Ведмежьоголовий прибіг впихах, та ще й з плямами крові на одязі, обидва командири заготівель тут же напружувались.
- Що сталося? Де твої підчинені? — Першим заговорив Лісоголовий, командир другого підрозділу.
— Верно, чому ти один? — Слідом запитав Леопардоголовий, командир Першого загону.
Су Ло, в одеж Ведмеголового, зобразила крайній ступінь тривоги та гніву, праведно обурюючись:
- Це "Коварний Шип"! Будь вони прокляті, "Коварний Шип" забрав нашу зброю!
Командири першого і Другого загони були приголомшені. Леопардоголовий, командир Першого загону, схопив Медвежового і в люті перепитав:
- Що ти сказав?
Командир Второго загону більше цікавився іншим:
- Де мій онук!
Його онук працював під керівництвом командира П'ятого загону, і саме його маленький Божественний Дракон перетворив на криваве місиво одним ударом.
Ведмежоголовий (Су Ло) здавався поза гнівом, його очі налились кров'ю:
— Ми сім днів і семи ночей билися, щоб добути Трезубець, Пронизуючий Хмарака! Ми хотіли швидко доставити його славетному Носорігу, але хто б міг подумати, що нагрянуть люди з "Коварного Шіпа"! Вони перебили всіх наших і вкрали Трезубець! Мене самого скинули з скелі, і тільки чудом я вижив! « Ведмежоголовий (Су Ло) говорив з таким щирим гнівом і ненавистю, що це звучало надзвичайно переконливо.
Почувши це, всі були зворушені і їхній гнів заскочив!
Особливо молоді солдати, які були готові схопити зброю і знищити « Коварний Шип»!
- Що? Вони посміли вкрасти наш скарб! Вони шукають смерті!
- Вони вбили наших товаришів! А-а!
- Чорт забирай, вб'ємо їх!
— Да! Вб'ємо їх!
— В атаку!
Розділ 2639
Ці простодушні м’язи дуже легко спровокували. Вони постійно махали мечами, списами та палицями і відразу ж почали мстити!
Сцена була наповнена бурхливим ентузіазмом!
Очі командира Другого загону також налились кров'ю від люті!
Його улюблений онук також був убитий людьми з "Коварного Шіпа"! Негодяй! Він повинен помститися!
Командир першого підрозділу був мудрішим. Він встав і голосно заревів!
На мить в радіусі ста чи запанувала тиша.
Командир Першого загону встав на маленькому пагорбі і крикнув на своїх підчинених:
- За цю образу! МИ ВИЯВЛЯЄМО! Но! Хіба ми можемо залишити нашу роботу? Пічера ще не проб'є, скарби не добувати. Якщо ми підемо мстити, то просто дамо ворогу можливість забрати все готове?
Слова командира першого загону були дуже розумними. Су Ло відразу ж захотів поаплодувати.
Якщо б вони зараз в паніці кинулися шукати « Кругові Шип» для битви, то їй не було б однієї з них через ті рівні, що залишилися. Це вимагало б надто багато зусиль. Набагато краще, якщо демони самі допоможуть їй пробити гробницю.
Командир першого загону продовжував кричати:
- Ви думаєте, ми підемо тільки для того, щоб помститися? Ви помиляєтесь! Помиляєтесь!
Ми не тільки відімстимо, але й повернемо вкрадений скарб і більше того заберемо та скарби Ковварного Шипа! У нас багато роботи, діти мої!
Командир першого підрозділу був зародженим оратором. Він не тільки розпалив вогонь ненависті в серцях тих, хто був підпорядкований, але й намалював їм чудові перспективи.
Під його рів солдати, хоч і кипіли від обурення, тимчасово подушили свою спрагу помсти та повернулися до роботи.
Але після того, як в них розпалили ненависть, вони почали працювати наполегливо і швидко вбивати монстрів. Всі вони поспішали закінчити, щоб мститися: не просто повернути своє, але й пограбувати « Коварний Шип».
Так Су Ло цілком природно залишилася в цьому загоні.
Су Ло хотіла допомогти у знищенні монстрів, але не встигла вона і долоню підняти, як командир Першого загону зупинив її:
- Брат Ведмідь, ти важко поранений і морально травмований. Тобі потрібно відпочити.
— Я...
Су Ло хотіла щось сказати, але командир Першого загону махнув рукою, посадив Су Лок на м'який килимок збоку і сказав:
— Я знаю, що в тебе камінь на серці і тобі важко, але тепер головне - відновитися.
Інші солдати також били себе в груди:
- Ми розберемося з монстрами! Ви добре відпочивайте!
Зрештою Су Ло не довелося навіть поворухнутися. Вона просто сиділа на м'якому килимі, відпочиваючи, а їй ще й їжу приносили.
Су Ло і не хотіла брати участі в боях, тому що її бойові мистецтва відрізнялися від демонічних технік, і хтось міг помітити підвоє.
Через день маленький Божевільний Дракон тихо повернувся в обійми Су Ло, зовсім непомітно.
Маленький Божевільний Дракон спілкувався з Су Ло за допомогою свідомості.
Почувши промову, Су Ло з радістю усміхнулася і кивнулась. У неї вже був план подальших дій.
- Як добре, що ти у мене є! Без тебе це не пройшло б так гладко! — Су Ло поцілувала його в лобик.
Маленький Божевільний Дракон злякався, і його хвостик підвівся дуже високо.
— Ау-у, ао-У--~ - він сором'язливо заривався в обійми Су Ло, радісно підстрибуючи.
Су Ло не встигла опам’ятатися, як він зі свистом юркнув під килимок і почав кататися та звиватися під ним.
Оскільки Су Ло не хотіла, щоб демони знали про існування маленького Божествого дракона, вона обмежила його появу на людях.