Глава 2614
Фея Лежаної Чистоти посміхнулася:
- Не минуло й року, як вона поступила на Верхню гору і вже займає 50-те місце в Драконячому списку. Сам вирішуй, сильна вона чи ні.
- Що? — Троє чоловіків були шоковані.
Для них, старших учнів, 50-те місце в Драконячому списку здавалося просто смішним. Як така дівчина змогла отримати три або чотири обручки прямо у них з-під носа? Це було просто немислимо.
Фея Лежаної Чистоти презирливо хмикала:
- Думаєш, вона перемогла завдяки своїй силі? Вона навіть не поворухнула пальцем, всю брудну роботу за неї робив Чжен Ван.
— Чин Ван?
Ім’я Чжен Вана їм було знайоме, адже вони були приблизно рівні.
- Потім вона випадково впала з утеса. Я вже думала, що їй кінець, але від демонів я дізналася,що ця Су Ло не тільки не загинула, а й втрутилася дістати оружну мітку з скарбниці короля-Демонів птахів Пэн.
Говорячи про це, Фея Лежаної Чистоти кипіла від злості й заздрості!
Вона не могла зрозуміти, чому небо таке приємне до Су Ло. Як би вона не намагалася її вивести, та завжди була сухою з води і ще й зі скарбами.
Але ж у неї ще не було жодної зброї!
Чу Сюн’ян, сяючи усміхаючись, похлеснув Фею Лядяною Чистоти по плечу і повільно вимовив:
- Ну що ти злишся, Бінці? Чим більше вона збере, тим краще для нас.
"Хлоп!" — відштовхнула його наглутою лапою Фея Ложової Чистоти і знімала:
- Чу Сюн'ян, ти її навіть не бачив, а вже заступаєшся?
Чу Сюнян ткнув її пальцем в лоб:
— Эх ты. Кажуть ж, з боку видніше. Ти зараз просто засліплена гнівом. Подумай сама, ця дівчина з 50-го місця в Драконячому списку досягла сьомої зірки рівня Святого? У неї є право отримати спадщину?
— Ні, — пам’ятала Фея Ложжаної Чистоти про силу Су Ло на рівні шостої зорі.
— Саме так! Так що вона просто готує грунт для інших. Вона працює в поті чола, але не відповідає навіть мінімальним вимогам для отримання спадщини. Хіба це не смішно? - Чу Сюн’ян неквапно вимовив.
При думці про те, як Су Ло зрештою зазна́є краху, на крижаному обличчі Феї Льодової Чистоти мигнула усмішка, але вона відразу ж насупилася:
— Зараз вона на шостій зірці, але в будь - який момент може прорватися на сьому.
Чу Сюн'ян, побачивши, що йому вдалося розсмішити красуню, став ще зухвалішим:
— Ну і що? З її силою, варто нам тільки попросити, вона сама з радістю віддасть нам обручні мітки. А якщо не віддасть, старійшини її змусить.
Адже як тільки вони отримають спадщину Бай Цзе, їх сила зростає знову і на зовнішньому полі бою їм не буде рівних. Старійшини - не дурні, вони не ставитимуть на якусь дівчину з 50-го місця, коли є вони, елитні учні.
Фея Лежаної Чистоти подумала і погодилася...
- Так що, ніж більше ця Су... Її ж Су Ло звуть, так? Чим більше ця Су Ло збере оружачів, тим краще для нас, адже вона збирає їх для наших потреб. У нас є така рабиня, яка бігає і сується за нас, а ти ще й хмуришся? Радійся треба!
Чу Сюн’ян повільно обмахувався костяним віялом, і його міркування були логічними та переконливими.
- Я чула, один маленький пан з роду демонів хоче зробити її своєю дружиною! — Раптом згадала Фя Лжищаною Чистоти.
— Ну і прекрасно! — Чу Сюн’ян неквапливо і з диявольською посмішкою склав веер. - Якщо нам не вистачить зброї, ми продамо її демонам... До речі, ця дівчинка справді дуже корисна, вся з себе скарб.
Глава 2615
Хоча Чу Сюн’ян ще не зустрічався з цією маленькою рабинею, яка так наполегливо працювала на їх благо, він уже відчував до неї деяку цікавість.
Чжуан Іжань і Ліня Сяофен переглянулися, і в їхніх очах промайнула тінь задуманості.
Чжен Ван — непроста особистість. Він завжди тримався особняком, ні з ким дуже не зближаючись. І те, що тепер він всім серцем захищає когось, напевно не було випадково.
Але через брак інформації Лінь Сяофен і Чжуан Іжань промочали.
Збираючись разом, вони знову сформували невеличкий загін.
— Я знаю, де знаходиться гробниця короля-демона - сказала Фея Ложової Чистоти, — але її контролюють демони. Оскільки я не могла сама давати собі раду, то мусила відступити. Але тепер, коли ви зі мною, все зміниться.
Вона була абсолютно впевнена в силі своєї команди.
- Демони її захопили? Хе, так вони напевно вже пройшли всі випробування. Ми просто підемо і заберемо готові скарби, нехай радітимуть марно, - весело розсміявся Чу Сюн'ян.
Ця пропозиція була представлена загальним схваленням.
Вони щойно прибули і потребували якихось досягнень, щоб довести свою силу.
До того ж, їх метою було зібрати обручки всіх вісімнадцять великих королів-демоонів, щоб отримати спадщину великого Бай Цзе.
Треба сказати, що команда Феї Лядяної чистоти була неймовірно сильна, її можна було б назвати непереможною.
Це була могила короля Демони Леопада.
Як і думав Чу Сюн’ян, демони доклали великих зусиль і зрештою пройшли всі випробування в гробниці. Командир їх загону навіть знайшов обручку Короля-Демонів Леопарда.
Більше того, він передав її до рук маленького пана Да Сі.
— Ха-ха-хо! — Та Сі стискав в руках копьє, що пронизує небеса, і, закинувши голову, зголосився.
Це було нелегко!
Після стількох зусиль демони нарешті отримали свою першу обручку!
Але не встиг Да Сі насолодитися своєю перемогою, як на полі бою раптово з'явилися чотири темні фігури.
Вони рухалися з неймовірною швидкістю, наче вітер. Ліня Сяофена була особливо швидкою, він мигнув, як тінь, і копальню, яку Да Сі тримав в руках, виявилося у нього.
Та Сі відчув, що його руки порожні, і подивився вниз.
Гей, а де копа?
Потім він побачив, як чотири темні фігури швидко відносяться геть.
Тільки тоді до Да Сі дійшло, і він зревів:
— У погоню!
І весь загін демонів кинувся в погоню за командою Феї Лядною Чистоти, відчайдушно намагаючись їх наздогнати.
Та Сі ревів від люті, готовий вибухнути!
Бути пограбованим на півдорозі — це найгірше.
Команда Феї Лежаної чистоти швидко скрилася з поля зору. Пройшовши близько тисячі кілометрів, вони зупинилися й розлютилися гучним сміхом.
- Хе, коп'ю, що пронизує небеса! Достойна зброя короля-демону, нічого не скажеш - захоплено вимовив Чу Сюн'ян, розмахуючи копієм.
На обличчі Феї Леджільної чистоти з'явилася ярка і самозадоволена усмішка:
- Нарешті у нас є одна зброя. Непросто было.
Чу Сюнян скричав губи:
- Що тут важкого? Просто увірвалися, схопили зброю і втекли. Простіше простого. Я думав, буде важче.
Лінь Сяофен кивнув:
- Попереду ще сімнадцять. Доведеться потрудитися.
Він теж думав, що, доклавши трохи зусиль, вони зберуть всі вісімнадцять оружених міток. Но...
Саме в цей момент.
Раптом, якась пухнаста тінь кинулася на Чу Сюньяна!
Гострі кігті мітилися до його очей.