Глава 2604
— Убить! Брати! Вбити цих демонів! Нехай побачать силу Коварного Шипа! Нехай наші очі розкриють і побачать нашу силу! Побачимо, чи вони посміють образити нас наступного разу!
У цю мить Су Ло перевтілилася в командира. Розмахуючи мечем, вона швидко пролетіла вперед.
Треба визнати, що її заклик вчинив неймовірно заразливу дію.
Що вже казати про рядові бійці - навіть 35-й піддався загальному пориву. Він, наче кушене ядро, роївся в бій, борючись відчайдушно і безкорисливо!
Вбити, вбити!
Бійці « Коварного Шипа», охоплені праведним гнівом, воювали з останніх сил.
А ось Да Сі був у повному замішанні...
Що відбувається?
Він лише хотів забрати з собою того чоловіка, який пахнув своєю дружиною, щоб той щодня смажив йому м’ясо. Що в цьому такого? Чому всі з налитими кров'ю очима намагаються його вбити?
Демони розгубилися, коли зіткнулися з лютістю « Коварного Шіпа ».
Крім того, у рядах ворогів був такий майстер, як старший брат Чжен Ван.
Хоча його сила була обмежена отрутою, він все одно залишався найсильнішим з присутніх. Він завдавав демонам прихованого удару, і демони падали один за одним, наче горщики доміно.
— Дедушка! Допоможіть!
Хто б міг подумати, що в той момент, коли клан демонів був на грані повного розгрому, побитий до сліз і сльозів Да Сі прийде до такого ходу?
Дідусю? Величезний-огромний носоріг?
- Командире, відступаємо? — запитала Су Ло у 35-го.
35-й вагався.
Командир великого загону попереджав, що коли можливо, уникати конфронтації з демонами. Перед тим вони розгнівались, але тепер з холодним вітром трохи прояснилися голови бійців.
Саме в цей момент пролунав японський рів:
— Відступ! Подивимося, куди ви відступите!
У повітрі з'явився старий, дуже схожий на Да Сі, тільки набагато старший!
Чудовий тиск, який він спричинив, обрушився на них і бійці « Коварного Шипа» ледве не здушили кров'ю.
Су Ло дёрнула застиглого 35-го:
— Швидше! Повідомте командиру великого загону!
Точно, потрібно було негайно повідомити командиру, інакше вони всі тут полягат.
35-й поспішно дістав єдиний сигнальний амулет і запустив його в небо.
Старик холодно посміхнувся і однією рукою просто стиснув і погасилив сигнальний вогонь.
Су Ло напрягалася:
- Що тепер? Сигнал погашений, командир дізнається?
35-й заспокоїв її:
— Не хвилюйся, начальник великого загону - могутній воїн, по силі поступиться лише пану Ло Іно. На цьому амулеті його мітка, так що, як тільки він був запущений, командир вже все відчув.
Су Ло кивнула.
Але ситуація залишалася дуже небезпечною.
Тому що сивобородий старий одним кроком перемістився до Да Сі.
Обличчя да Сі від побоїв нагадувало палітру художника — червоні, білі, сині плями та будь - якого здорового місця.
Він обійняв ногу дідуся і почав голосно ридати.
Величезний, наче залізна вежа, товстохлипував, немов маленька дівчинка. Ця картина була настільки прекрасна, що Су Ло не вирішила дивитися далі.
Але Да Сі плакав так гірко, що здавалося, ніби його серце розривається.
— Дідусю--~ -- це хнык-хника ~[4] - так, що ледве міг дихати.
Розлючений старий чоловік дуже розлютився!
Не чекаючи, поки Да Сі зложить йому всю історію, він похлеснув свого явно не блищить розумом внука по плечу, підняв очі, і в його погляді світив крижаною блиск!
- Ви, люди з "Коварного Шипа", посміли образити мого Ню-Ні! Усі ви повинні померти!
Глава 2605
Сказавши це, сивобородий старий підняв руку:
У ту ж мить вся духовна енергія у окрузі, здавалося, висмоктала їм до останньої краплі.
Потрібно розуміти, що Су Ло та її супутники потребували духовної енергії ззовні. Але якщо вся енергія зникла, як їм продовжувати бій?
Обличчя всіх миттєво змінилися.
Сила цього сивобородого старого була справді жахливою!
— Всі ви, прийміть свою смерть! — Старик використав могутнє заборонене мистецтво, і разом з тим безлічі небесних блискавки розколювали небо!
Так Сі, витерів сльози і крикнув Су Ло:
- Швидше йди сюди, інакше тебе вб'є блискавиця, мій дідусь дуже сильний!
Су Ло з ненавистю подивилася на нього, але нічого не відповіла.
Та Сі занепокоївся і потягнувся, щоб схопити її:
- Ей, що ти робиш, тебе ж підсмажить! Я не хочу, щоб ти помирав!
Су Ло роздратовано відмахнулася від його руки і гнівно крикла:
- Відчепись!
Так Сі, перевалюючись з ноги на ногу своїм величезним тілом, закінював:
— Не відстану, не отставу.
Ця картина була настільки чудовою, що на неї було боляче дивитися!
Седоробого старого настільки роздратував його розумовий онук, що в нього перехопило дихання.
І раптом блискавки, які виблискували в небі, посипалися вниз з тріском.
Так Сі, побоюючись, що Су Ло вб'є струмом, приліпив до неї і не відходив ні на крок.
Цей старий чоловік боявся зачепити свого онука, але нічого не міг вдіяти. Він скрепнув серце, відвівши блискавки від цієї ділянки.
А 35-му і його людям не пощастило.
Роздався тріск, спалахнули блискавки, і вогняні дракони заплювали в повітрі.
Тіла членів загону були заплутані електричними зміями. Блискавки постійно шипіли, і незабаром у повітрі пахло смажене м’ясо.
35-й та інші з заздрістю, ревнивістю і образою дивилися на Су Ло.
Як добре, коли тебе хтось любить!
Вони стояли, облякані, з волоссям дибки, а 39-й і 38-ий були цілі й неушкоджені. Це було так несправедливо!
Саме в цей момент здалеку донісся лютий рів.
— Старий хрич, посмів зворушити моїх бойців з "Коварного Шипа" і шукати смерті!
Велична фігурка командира великого загону, наче рятівна зірка, ступила по повітряі і стала ніби богом з неба!
- Командире!
35-й з обожнення подивився на нього, готовий розплакатися від радості!
Начальник великого загону змахнув рукою, і в небі з’явилася величезна долоня.
Ця долоня була величезною, як у самої Будди, і накрила собою всіх присутніх.
Вона стиснула.
І відразу ж спалахнули дракони, які щойно звивалися і перетворилися на маленьких в’юнів. З тріском і шипінням вони були розчавлені в долоні командира.
Потім вони поступово згасали і зникли.
Небо знову стало чистим.
Дідусь Да Сі розлютився:
- Ви, "Коварний Шип" зайшли занадто далеко!
Командир великого загону ще не встиг нічого сказати, як 35-й кинувся вперед з звинуваченнями:
— Це ви, демони, зайшли занадто далеко!
— Да! Це ви, демони, зайшли занадто далеко! - Підхопили всі бійці "Коварного Шипа".
Зараз вони були чорні, як вугілля, з волоссям, які стоять дибки, і тільки зуби біліли, коли вони говорили. Вони нічим не відрізнялися від чорних, і командир великого загону навіть відхилив погляд.
35-й гнівно допитував:
- Це хто тут кричав, що розтопче наш людський континент і однієї задниці розчавить "Коварний Шип"?
- Це хто тут кричав, що виріже всіх людей і знищить "Коварний Шип"?
— Хто ображав наших бійців і хотів забрати чоловіка як дружину?
При цих словах Су Ло відразу опустила голову і прийняла позу скромної, ображеної дружини ~~~--~