Глава 2600
У їхніх очах промайнули іскорки, які обмінювалися поглядом лише двом.
Начальник великого загону, який стояв на підвищенні і не підозрював, що в його рядах були дві маленькі шкідники. Він як і раніше упевнено та загадково грав свою роль.
Після розподілу 35-ої холодно окинув поглядом тих, що стояли позаду нього бійців:
- Четвертий малий загін, слідуйте за мною, Заходь з півночі. Вперед!
Він махав рукою і побіг першим.
Су Ло і Чжан Ван, які зображали 39-го та 38-ого, слухняно пішли за командиром 35-м на північ.
Су Ло таємно думала: коли вони йшли минулого разу, то так і не встигли прикінчити Да Сі та Маленького Медвед-Леопарда. Чи вони знову зустрінуться з ними?
Північ... Сподіваюся, їх там немає, інакше це створить зайві проблеми.
Північна частина була густою, дримучий ліс. Дерева сходили до неба, а земля була вкрита товстим килимом гнилого листя.
Командир 35-й віддав наказ:
— Для чого вона стоїть, на ім’я Су Ло, це зовсім не загрожує. 100-е місце в Драконячому списку, нічого особливого.
Почувши це, Чжен Ван з усмішкою подивився на Су Ло.
Вона в відповідь скорчила йому пиріжку.
35-й холодно хмикнув і продовжив:
« Але друга мета, Чжен Ван, — це його сила. Минулого разу, коли ми з демонами влаштували на нього спільну облаву, він був важко поранений. Але люди з міста Чистилища живучі, як привиди. Боюся, за одну ніч він знову буде повний сил, так що ми повинні бути надзвичайно обережні!
- Так! — Су Ло з усмішкою поглянула на Чжен Вена.
Яд в його тілі вона вже нейтралізувала, і, хоча на повне відновлення потребував час, серйозної загрози для його життя не було.
- З цього моменту ніхто не працює сам без мене! — 35-й строго подивився на 38-го і 39-ґо. — Особливо ви двоє! Не майте мені тут викидати нові фокуси, інакше я вас особисто прикінчу!
Су Ло і Чжен Ван зобразили покірність, але в душі лише посміхнулися.
Як же ми можемо провернути план по витраттю ворогів, не відступивши від загону? Звичайно, щоб відділитися від нього було потрібно.
35-й і не здогадувався, що дві його цілі, зкриваючи обличчя, зараз знаходяться прямо в його загоні. Він продовжував нудно і довго викладати план бойових дій.
Су Ло ледь не заснула від нудьги.
Ніч ставала все глибше.
Відряд поступово просувався вглиб лісу.
Су Ло і Чжен Ван йшли в самому кінці.
Піднявши чорну маску, Су Ло однією губами прошепотіла Чжен Вану:
— Яка невдача, ми так і не зустріли демонів.
— Демони завжди діють напролом, грубо й агресивно, — відповів Чжен Ван. - А "Коварний Шип" воліє діяти хитрощами і підступністю. Оскільки їхні методи зовсім різні, то й спосіб дій вони обирають неподобний.
- Тоді вони майже не зможуть зустрітися? — Су Ло почала задумуватись над планом: якщо вони не наткнуться на демонів, їй доведеться придумати, як їм з Чжан Ван непомітно зникне.
— Будемо діяти відповідно до обставин, — закінчив Чжен Ван.
35-й віддав наказ прочесати місцевість, придушуючи будь-який опір.
З Ло і Чжен Ван знову опинилися в парі.
— Ви двоє, далеко не відходите! Якщо на цей раз знову щось піде не так, я з вас шкуру спущу! - Пам'ятаючи про колишні гріхи, 35-й без кінця їх навчав і попереджав.
— Да-да-так, - поспішно погодилася Су Ло.
Чжен Ван не міг вимовити ні слова, інакше його голос відразу б видав.
Він продовжував грати роль ображеного бійця, незадоволеного тим, що 35-й раніше відправив його на розвідку в долину.
35-й не звернув на це уваги і лише махав рукою, відпускаючи їх.
Глава 2601
Відійшовши на трохи далі, Су Ло запитала Чжен Вана:
- Що тепер? Йдемо негайно або повертаємося?
Якщо йти прямо зараз, то це було цілком можливо. Су Ло ще на самому початку відбувалася дорога: звідси, в 30-ти на схід, був утёс. Якщо зістрибнути з нього, потрапиш у велику річку і за її течією можна піти дуже далеко.
Чжен Ван кивнув:
— Уём. Ми робимо вигляд, що нас вбили вороги. - Він не хотів, щоб Су Ло ризикувала. Її життя було занадто важливим, щоб піддавати її небезпеці.
Так звані ворожі цілі, звичайно ж, були самі: Чжен Ван і Су Ло.
Вони переглянулися, і в кутках їхніх уст промайнула з ледве прихована посміховиськ.
Вони тихо рушили на схід, але не встигли пройти і кілька кроків, як попереду пролунав голос:
- Я так зголоднів... Скік-хнык...
Почувши це, Су Ло відчула, як у неї все всередині похололо!
Та що за чортівня!
Долина така величезна, така простора, як так виходить, що хоч куди б вони не пішли, весь час натикаються на цього товстуня Да Сі!
Це просто нестерпно!
Су Ло зі скрегітом стиснула зуби!
- Хто там? — Демони мали вроджену чутливість до чужої присутності. Ледве Су Ло видала себе, як її відразу ж виявили.
— Їх четверо, швидко, йдемо! — Хто жан Ван зрозумів, що не впорається з цим завданням, і схопив Су Ло за руку й приготувався тікати.
Але, на жаль, демони атакували з двох сторін.
Четверо були попереду, і ще четверо опинилися ззаду, взявши Су Ло та Чжен Вана в кільце.
Хоча стояла глибока ніч, для цих створінь темрява була дуже різною.
— Эй! Ви з "Коварного Шіпа"? - Один з молодих демонів-волків.
Су Ло і Чжен Ван переглянулися.
Оскільки їм так пощастило зустріти демонів, це був чудовий шанс влаштувати виставу.
І вони вирішили підіграти.
Су Ло холодно хмикнув і, вперши руки у бік, зганьбила:
— А ви демони? Цю територію зайняв "Коварний Шип". Котитесь!
Зазвичай люди, заздрючи демонам, втікали від них як від чуми. А тут тільки двоє, і сміються так зухвало розмовляти з цілою групою! Коли це люди встигли набратися такої хоробрості?
Ледве Су Ло вимовила ці слова і показала свою ауру, як...
Король демонів-сорванців з блискавичною швидкістю розтрощив своїх підчинених, вилетів вперед, наче пушене ядро, і, як обезумний фанат, з захопленим криком кинувся до Су Ло:
— Ха-ха-хо! Це ти! Це ти!
Обличчя Су Ло помаранчело.
Вона проігнорувала свого буйного поклонника і звернулася до молодого вовка:
- Ще не убралися?
Молодий вовк побачив цю сцену і зрозумів, що щось тут не так.
Їхній маленький пан, виття хвостом, спонукано і захоплено кружляв навколо людини в чорному одязі... Ситуація, здається, була досить заплутаною.
Молодому демону-вовку з його не до кінця розвиненим інтелектом було важко все осмислити... Це було занадто складно!
Су Ло продовжувала холодно згорнути поглядом вовка, в той час як Да Сі нетерпляче виводив хвостом і тягнув її за одяг, благаючи: « Подивись на мене!
Але Су Ло, здавалося, настрашився і дивився на вовка, не звертаючи уваги на маленького пана поруч.
- Чому ти мене ігноруєш? - Так Сі, якого за раз залишали без уваги, по-справжньому розсердився!
Хто б міг подумати, що Су Ло кине на нього крижаним поглядом і з презирством процідить:
— Я тебе навіть не знаю, з якої статини мені з тобою розмовляти? Хто ти? А ну, забирайся звідси!
Ха-ха-Ха!
Очі всіх демонів відразу сяяли!
Яка зухвалість з боку людини!
Вона посміялася сказати їх маленькому панові, щоб він котився звідси! Це ж образа! Так! Образи