Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Полювання демонічного короля на свою дружину: бунтуючої "ні-нащо-неадекватної" міс

Розділ 2594-2595

Прочитано 0% главы

Розділ 2594

Су Лоа розлютила й несподівано відгорнула велику Нісорігу на телефонній полозі.

Але для товстої шкури Носоріг удар Су Ло був схожий на легкі лоскоту.

Носоріг здригнувся, наче його вдарило струмом, і миттєво відскочив на десять чжан назад, прикриваючи груди руками.

- Гей, мужик, не смій лапати мене!

У Су Ло від обурення затягнувся око.

Однак, тривога виявилася фальшивою, і її серце заспокоїлося. Вона глянула на Великого Носорога:

— Значить, варити м'ясо не потрібно?

— Нет, нужно! — Коли йшла мова про їжу, Великий Носоріг не поступався п’яді. Він відразу почав квапитися: - Давай швидше, йди!

Су Ло з мовчазним угодом подивилася на нього, розвернулась і потягла 38-го за собою, щоб знайти інгредієнти.

Але Великий Носоріг здивовано подивився на Су Ло:

— За якими складниками?

Су Ло слабо посміхнулася:

— Ти думаєш, маленькі білі ягнята самі вибудуються в чергу благаючи їх з'їсти? Звичайно, їх треба зловити.

Погляд Носоріга став ще більш спантеличеним. Подумавши, він запитав:

- Тобі потрібен живий білий ягня?

- Звичайно. — Кому потрібен недохлий?

— Скільки?

« Одного досить », — подумала Су Ло. Вона більше не сміялася.

Великий Носоріг кивнув. Навіть не встаючи з місця, він видав дивний і протяжний звук: « Уу-ву-уу", який ехо рознісся далеко по окрузі.

Не минуло й кількох хвилин.

— Топ-топ-то...

Ціле стадо білих ягнят обережно прибігло до них. Вони тремтіли від жаху, стискалися від страху, але під керівництвом ватажка покірно вишикувались у ряд.

— Вибирай, — кинув цей проклятий товстень Великий Носоріг, наче король, який вказує на своїх підданих.

Су Ло ледь не закотила очі:

- Так можна було?

Великий Носоріг вважав це само собою зрозуміло і збентежено запитав:

— А як інакше?

Гаразд, це ж Клан Демонов... Су Лозня кивнула і приречено витягла з ладу одного тремтячого ягняти.

Цього разу вона навмисно смажила дуже повільно, використовуючи духовну енергію, щоб рознести аромат якомога далі, дуже далеко...

Однак старший брат Чжен Ван так і не з’являвся.

Ніч була темною, як чорнила.

Су Ло, що постійно сканує околиці, раптом відчула щось знайоме.

Старший брат Чжен Ван?

Під приводом пошуку спецій Су Ло вийшла і повільно прогулювалась по околицях.

По суті, знайомі відчуття ставали дедалі чіткішими.

У цей момент жан Ван ховався в високій траві і спостерігав, як чоловік з « Коварного Шіпа » повільно наближається у чорному одязі.

Він дійсно прийшов на запах.

Він пам’ятав слова Су Ло про те, що цей аромат був зроблений за допомогою високоякісної духовної води неба та обсмажування на вогні Пагорбого Червоного Лотаоса — неповторний. Тільки вона могла створити такий смак по всьому світу.

Тож коли Чжен Ван відчув цей запах, у нього з’явилося передчуття.

Але передчуття це було поганим.

Адже він залишив Су Ло в печері, а тепер тут пахне їжею, яку може приготувати тільки вона. Цього було достатньо, щоб зрозуміти - щось сталося.

Коли Чжен Ван побачив людину в чорному з "Коварного Шипа", він різко посміхнувся.

Одним швидким стрибком він опинився за спиною Су Ло, схопив її, довгі пальці сомкнулися на її горлі, а іншою рукою він закрив їй рот.

Су Ло: "М-м-му... с... Ст..."

Чжен Ван зимно прошипів:

— Заткнись!

Су Ло: «...» Вона лише плескала своїми великими чорно-білими очима.

- Ви схопили дівчину? Кажи, де вона замкнена? — рука Чжен Вана стискалася сильніше, ледве не задуши Су Ло.

Су Ло з тугою звернула на свою шию.

Глава 2595

« Як я можу говорити, коли ти мене так душиш? »

Чжен Ван зимно пригрозив:

— Пискнеш - убью на місці!

Тільки після цього він розтиснув руку на її шиї, ривком розгорнув її до себе і зірвав з обличчя чорну тканину.

У цей момент Су Ло все ще носила обличчя 39-го, тому Чжен Ван, кинувши лише один погляд, відразу втратив інтерес до цієї завуальованої і непримітної фізіономії.

— Старший брат... - ледь встигла Су Ло пікнутись, як Чжен Ван мітнув в неї погляд гострий, наче крижаний клинок.

— Заткнись! Ще слово - і я тебе придушу!

У Чжен Вана мурашки по спині.

Що не так з цим хлопцем у чорному? Чому він називає його « старшим братом», наслідуючи Су Ло? Та ще цей тон, ця манера, цей погляд - все точно як у маленької Су Ло! Але ж це здоровий чоловік... Чжен Вана переернуло від огиди.

І раптом...

— 39-й? 39-й? - Почувся голос 38-го, який, не дочекавшись повернення напарника, вирушив його шукати.

Голос звучав зовсім близько.

Чжен Ван знову потягнувся до шиї Су Ло, налякавши її до напівсмерті.

« Мій дорогий старший брат! Якщо ти спалиш руку, то більше ніколи не побачиш свою молодшу сестричку! "

Су Ло мітилася в сторону, ухиляючись від смертельного захоплення.

Але, повернувшись від першого падіння, вона не змогла уникнути другого - її горло знову виявилося в залізній хватці.

Су Ло: « Ст...»

Слово "старший" застрягло в горлі, вона почала задихатися.

38-й кликав ще якийсь час, але, не знайшовши слід Су Ло, поступово пішов в іншому напрямку.

Тільки коли він пішов досить далеко, Чжан Ван, нарешті, пірнув відчайдушно дригаючи ногами Су Ло на землю і холодно фиркнув:

— Здоровий мужик, а поводишся як баба, навіть пальчики відтопируєш?

Його перемагало від одної думки про це.

— Дурний старший брат! — Су Ло була така зла, що готова його пнути.

Потім вона зосередилась, і маска « Тисяческа маскування» на її обличчі змінилася, змінюючи не тільки обличчя, але й фігуру.

— Ты, ты, вы... — БАН Ван побледнел, наче побачив привида, дивлячись на це живе перетворення.

— Я ж казала тобі « Старший брат », а ти не вірив! « З праведним гнівом на мене поскаржилася Су Ло.

— Ты... — Чжен Ван дивився на знайоме обличчя перед собою, на ці манери, жести, інтонації... Це була його маленька сестричка, сама справжня.

При думці про те, що він тільки що мало не задушив її власними руками, у Чжен Вана підгузилися коліна:

— Молодша сестрёнка, ты в порядке? Шия болить?

— А як вона може не хворіти? — У Су Ло назбиралася купа претензій, але вона великодушно махала рукою: « Гаразд, проїхали. До речі, старший брате, як тебе загордило в пастку у цій богом забутий долині?

Су Ло окинула його поглядом і, вловивши слабкий запах крові, стривожилася:

- Ти поранений?

Чжен Ван гірко посміхнувся:

— Ага.

Якби справа була тільки в пораненні.

Очі Су Ло звузилися:

— Твоя сила...

Вона пам'ятала, що сила старшого брата значно перевищувала її власну, але зараз вона відчувала, як його аура ослабла.

— Отруєний і пригнічений, — відверто визнав Чжен Ван. — Зараз твій старший брат навіть з тим носорігом не впорається, у нас великі проблеми. А ти як тут опинилась?

Су Ло коротко розповіла, як вбила 39-го, наковтнула його і проникла в загін Коварного Шипа.

https://literna.net/uk/books/222-polyuvannya-demonichnoho-korolya-na-svoyu-druzhinu-buntuyuchoi-ni-nashcho-neadek

Предыдущая главаСледующая глава