Розділ 2554
Неначе зрозумівши, що їх обман був розкритий, ілюзорні Трикутні звірі Алмазові Волки-Обезьяни почали поступово зникати.
Невдовзі від них вже не залишилось жодного сліду.
Старший брат Чжен Ван обернувся і побачив, як Лі Луомін вітає від болю доти, доки Оуян Сі допомагає йому проколювати пухирі.
Він насупився.
Лі Луомін був справжньою тягарем. Якби в загоні його не було, шлях, безсумнівно, став би набагато легше.
Тому Чжен Ван повернувся до Су Ло і запитав:
- Може, кинемо його?
Су Ло моргнула. Вона не сподівалася, що старший брат Чжен буде навіть рішучішим, ніж вона думала. Але трохи подумавши, вона відповіла:
- Поки що побіжить кілька днів. Якщо ситуація стане справді критичною, тоді і вирішимо.
Не можна було залишити товаришам за командою на довільну долю, бо через такий вчинок Су Ло переступати не могла і сумління не дозволяло.
Але в її очах мигнув хитрий вогник:
— Але якби він сам покинув загону, то це було б добре.
- Щоб такий боягуз добровільно покинув загін? — Быкнув Чжен Ван. — Але ж, ладно. У нього ще залишилися деякі зілля і пили. Давайте спочатку використаємо все до кінця, а там подивимося.
Су Ло израво прищурилась.
Вона добре усвідомила, що старший брат Чженн поклав око на духовні бомби Ліоміна.
Посміхаючись хитро, як лисиця, і блискучи підступним блиском в очах, Су Ло нахилилася до вуха Чжен Вана і щось прошепотіла.
Старший брат Чжан з радістю каже:
— Правда?
Су Ло з усмішкою кивнула.
Чудово! — Чжен Ван поплескав Су Ло по плечу. — Молодша сестричка, ти просто молодець!
Стоячий поодаль Фя Лжижної Чистоти спостерігала за цією парою, що перешіптувалась з хитрими вухликами. Її брови щільно зрушилися. Раптом вона відчула себе ізольованою, наче її відірвали, залишили за бортом...
Час був уже пізніше. Старший брат Чжен Ван видав наказ, і всі розташувалися на ніч прямо в цій печері.
Після зникнення ілюзорних тварин нудотковий сморад також розсіявся, так що навіть Фея Лжищаної Чистоти не стала заперечувати.
Звичайно, що Лі Луомін не міг нікуди йти. Тому він підтримав це рішення двома руками й ногами.
За ніч відпочинок і ще один факт, що Лі Луомін був алхіміком і носив з собою у своєму маленькому просторому мішку цілу гору зеленого та пілюль майже повністю себе вилікував.
Су Ло і Чжен Ван переглянулися, в їх очах мигнула посміхенька.
Лі Луомін видужав, і це було прекрасно. Сьогодні їм ще знадобляться його сили.
Вийшовши з печери, вони побачили простору й відкриту місцевість.
Це була тиха долина.
Долина нагадувала рай, наповнений спокоєм і гармонією.
Довкола розкинулися зелені луки, а навколо них росли буйні дерева і кущі. Повітря було наповнене співом птахів та запахами квітів. Все дихало миром і чарівністю.
Су Ло, насолоджуючись краєвидами довкола нас, неквапливо йшла вперед, звертаючи те на схід, то на захід без будь - якого конкретного напрямку.
Ноги Лі Луоміна ще не зовсім слухались, і йому дуже хотілося почати скаржитися та ставити запитання, але згадавши вчорашні події, він відчув затаяний страх і зміг лише придушити ненависть.
Су Ло спеціально вибирала віддалені й вузькі гірські стежки, петля та свертала так, що у всіх голова йшла кругом.
Але незабаром, минувши рої червоних кльонів, вони побачили величний і розкішний палац.
Тут духовна енергія була настільки щільною і насиченою, що здавалося, ніби сам вдихнений повітря був наповнений солодким ароматом.
— Це... — Лі Луомін ступив вперед, його очі горіли від хвилювання, а все тіло тремтіло. - Невже це... Де Бай Цзе?
Бо він побачив, що прямо перед головним входом до храму стояв білий єдиноріг, який пильно дивився на них ...
Глава 2555
Лі Луоміна навіть відчула на собі ніжний погляд пана Бай Цзе.
Су Ло лише злегка усміхнулася, не проколовши ні слова.
Не тільки Лі Луомін був схвильований. Оуян Сі і Фея Льодової чистоти також були глибоко зворушені побаченим...
« Чи це справді руїни, залишені паном Бай Цзе? Невже це і є те саме місце, де він залишив свою спадщину? "
Спочатку всі були приголомшені, а потім на них з’явилася сильна радість!
У цей момент все з надією і складними почуттями втупилися на Су Ло.
Адже саме вона вела їх сюди весь цей час, і тільки вона могла знати, чи справжні це руїни.
Але тут Су Ло тільки розвіяла руками:
— Я и сама не знаю. Але, незалежно від того, справжнє це місце чи ні, я зайду всередину.
Старший брат Чжен Ван був непохитним прихильником Су Ло і перебував з нею на одному боці.
Дійсно, коли хтось побачив таку величну споруду, то не міг стримати хвилювання з грудей. Хто встоїть і не ввійде?
Навіть якщо в глибині душі їх чекає смертельна небезпека, заради такої нагоди, яка випадає раз у сто років, варто було ризикнути!
Адже у разі успіху переможець стане вищим за всіх, зможе з легкістю розтоптати тих, хто колись принижував і гнобив його!
Ця думка була найпомітнішою в житті. Він мітнув на Су Ло отруйний погляд, а потім кинувся вперед, щоб штовхнути ворота.
Су Ло з усмішкою спостерігала за його діями.
Здається, що вчора страждання Лі Луоміну було недостатньо. Інакше звідки він узяв стільки енергії?
На величезній, покритій червоними ласими дверима висіло мідне кільце у формі єдинорога.
Перстень пережив незліченні епохи і за ідеєю повинно було покритися байдужою, але, як не дивно, воно виглядало як нове, блискучи глянцевим блиском.
Лі Луомін штовхнув двері.
"Шшш-ш!"
Навряд чи двері зачинилися, як зсередини вирвався потужний потік білого газу!
Цей потік вдарив Лі Луоміна прямо в живіт. Нещасний зігнувся навпіл, як варена креветка, і відлетів назад з величезною силою!
Врешті-решт, з глухим стуком "Бум!" він важко впав на землю і почав кашляти кров'ю.
— Кха-кга-хаха! — Лі Луомин схопився за живіт. Йому здавалося, що його нутрощі зараз перетворяться в кашу.
Всі переглянулися.
— Здається, що всередині досить небезпечно, — пробурмотів Оуян Сі, потираючи ніс.
Зі Ло і Чжен Ван обмінялися поглядами, а в їхніх очах промайнула сміх. Не чекаючи, поки Лі Луомін піднесеться, вони плечами в бік вирушили до червоної брами.
Су Ло ще і помахала йому рукою:
- Дякую, що роздав дорогу, ха-ха--
Лі Луомін щойно перестав кашляти кров'ю, але від цих слів Су Ло його знову прорвало, і кров хлинула з рота ще сильніше.
Оуян Сі не міг дивитися на це без співчуття. Він допоміг Лі Луоміну піднятися, відрізав бруд з його спини і запитав:
- Ти все ще збираєшся увійти?
Звичайно, не було безпечно заходити, але це також означало пропустити свій шанс.
Навіть коли людина приречена померти, то краще померла всередині! Лі Луомін стиснув кулак:
— Вхожу!
Отже, Оуян Сі, підтримуючи Лі Луоміна, увійшов разом з ним. Фея Лежаної Чистоти просунула їх і вже була всередині.
Су Ло і Чжен Ван йшли попереду всіх.
Це був розкішний, багатий палац.
Хоча він пережив століття, все виглядало таким новим, ніби жодна піщинка не сміла на нього осісти.
Палац був просторим, але порожнім, тому здавався ще більш самотнім і тихішим.
Крім кількох червоних колон, у головному залі не було нічого.
Але всі були впевнені, що це не означає, ніби тут дійсно порожнеча. Секрети просто були сховані.
Хіба можна так легко отримати спадщину пана Бай Цзе?