Глава 2550
- Куди ми рухаємося далі? — У загоні тільки старший брат Чжен Ван і Су Ло зберігав силу духу й рішучість іти своїм шляхом.
Су Ло, сидячи на землі, деякий час прислухалася до своїх відчуттів, потім встала і звернула на північний схід:
— Інтуїція підказує мені, що треба йти туди, але...
Старший брат Чжен Ван, будучи дуже демократичним капітаном, звернувся до всіх:
— Зараз ми з молодшою сестрою вирушаємо на північний схід. Хто хоче піти з нами - догонюйте, хто не бажає - можете вважати наш загін розпущеним прямо тут.
Звичайно, цей капітан поводився як справжній безробітний і повністю зніс усі свої обов’язки.
Але Су Ло така позиція старшого брата Чжена прийшла дуже навіть до серця.
Фея Лежаної чистоти трохи нахмурила свої елегантні брови, але не проронила ні слова. Її мовчання означало згоду, бо їй доведеться слідувати за «ключом », хоч би куди він пішов.
Лі Луомін і Оуен Сі були розгублені.
Оуян Сі запитав Су Ло:
- Але ж те, що ми шукаємо, це...
Су Ло кинула на нього погляд, ясний і холодний, як осінна вода, і спокійно перервала його:
— Йдти чи ні, тобі вирішувати.
Вона не хотіла, щоб хтось використав Джерело вічного підліткового віку і час, який змінюється як важіль тиску. Очевидно, що коли Лі Луомін і Фея Ложжаної чистоти дізнаються про це, то вони обов’язково намагатимуться використати його для власної користі.
Оуян Сі подумав трохи і тихо сказав:
— Ми спочатку були одним цілим. Ми вже втратили старійшин, і нам не можна розділятися й втрачати одне одного.
Спочатку усі мали амулети зв’язку, але після входу у світ Бай Цзе всі імена стали сірими і кожен з них втратив контакт.
Погляд Лі Луоміна старший брат Чжен просто проігнорував, як неістотне.
Отже, Чжен Ван і Су Ло пішли попереду, а Оуян Сі та інші йшли за ними. Велична процесія рушила на північний схід.
Су Ло стала найважливішою фігурою в загоні.
Шлях був зовсім не безпечним.
Насправді, небезпека підстерігала їх на кожному кроці. Кілька разів вони ледь не опинялися в оточенні монстрів, і тому їм важко було вириватися з пасток через невиразне тіло Су Ло.
На третій день стан групи погіршувався.
Су Ло майже не брала участі в боях, і Фея Лезільною Чистоти кожного разу ліниво сиділа на стороні, спостерігаючи за глядачем у театрі, так що головним ударним силою були троє чоловіків.
Звичайно, серед цих трьох чоловіків внесок Лі Луоміна можна було сміливо скидати зі своїх рахунків.
Але навіть коли його бойова сила була мізерною, він відчув спонуку отримати найбільше поранень. Його одяг перетворився на лахміття, і виглядав він жалюгідно, як вуличний жебрак.
У цей день нерви Лі Луоміна, здавалося, остаточно здалися. Він закричав на Су Ло у все горло:
- Де ж це прокляте місце спадку? Куди ти нас взагалі ведеш?
Всі миттєво зупинилися. Погляди, сповнені різних емоцій, схрестилися на Лі Луоміні та Су Ло.
Лі Луомін продовжував засипати Су Ло питаннями і звинуваченнями, але не встиг він сказати щось ще, як Су Лок холодно кинула йому у відповідь:
— Не віриш мені, не йди слідом. Ніхто тебе не змушує.
Лі Луомін мало не розбив голову об камінь.
Насправді, Су Ло і сама не була впевнена на сто відсотків. Вона просто слідувала за туманним, інстинктивним покликом. Вона знала тільки одне: пройшовши такий довгий шлях, той голос, який, здавалося, звучав в глибині її свідомості, став трохи ближче і чіткіше.
Цього було достатньо, щоб переконатися: її шлях вірний.
Однак це не означало, що Су Ло хотіла ділитися правдою з цими людьми. Чесно кажучи, крім старшого брата Чжана Су Ло взагалі не палала бажанням дозволити комусь з них увійти в місце спадку.
Вони йшли ще пів дня.
На порозі з’явилася чорна печера.
Вхід був дуже добрий — десять метрів у висоту й ширину.
Але з його недр виривався такий густий, нудотовий запах гнилі, що людей починало мутати від одного подиху.
Глава 2551
Побачивши, що Су Ло збирається увійти всередину, Лі Луомін відразу ж запаникував:
- Ти що робиш?
Су Ло спокійно відповіла:
— Навкруги суцільні стрімкі скелі, що виходять у хмари, неможливо перебратися через них. Але я відчуваю, що тут є вихід.
Сказавши це, вона першою зробила темний проєм.
Старший брат Чжен Ван навіть обігнув її, вставши попереду, бо боявся, що Су Ло може піддатись небезпеці.
Фея Лежаної чистки нахмурила брови, свердли поглядом в печеру. Побачивши, що все вже зайшло, вона похитнулася мить, але в кінцевому підсумку переступила порожньо.
Не встигла вона наздогнати інших, як попереду пролунав крик, повний жаху!
— А-а-ак! — Лі Луомін, переляканий до смерті, у паніці кинувся назад, на вихід, але в темряві нічого не розібрав і з розмаху врізався головою в скелю. Удар був такий сильний, що здавалося, вся печера здригнулася.
Фея Лежаної Чистоти вдивлялася у темряву попереду.
Навіть вона не змогла стримати різкого подиху.
Трикутні звірі Алмазні Волки-Обезьяни!
Їх було багато, неймовірно багато!
На віскі — не менше тисячі, а то й десятки тисяч. Вони заповнили собою всю широку печеру так щільно, що яблуку ніде було впасти.
У цей момент тисячі пар очей, що світяться зловісним зеленим світлом, втупилися на прибульці. Звіри люто і кровожливо заричали, їх рев злився в єдиний гул, який трясав склепіння печери, віддаючись громовим лугм... "Рр-аар!"
Це було справді жахливе видовище.
Не дивно, що тут стояла така вонь!
Уявіть собі: коли така велетенська орда диких тварин скупчується у замкнутому просторі, як їх випорожнення можуть не вловити?
Але тепер головне було не це!
Стільки Трикутних звірів Алмазових Волків-Обезьян... Що робити?
Фея Лежаної Чистоти повернулася, збираючись відступити, але вхід до печери позаду неї, через незрозумілу причину, із гучним клацнув « Клаць!».
— А-а-А! — Лі Луомін ледве не вискочив назовні, але кам’яні двері зачинилися прямо перед його носом, ледь не прищепивши його.
Тим не менш, він з розгону врізався лобом у тверду стіну з чорного заліза, і на його чолі миттєво здулася величезна шишка.
Але тепер Лі Луоміна було не до болю. Він у люті закричав на Су Ло:
- Що ти наробила? Навіщо ти привела нас усіх на вірну смерть? Ти взагалі у своєму розумі? Розуй очі і подивися! Стільки, стільки Трикутних звірів Алмазових Волків-Обезінь!
Лі Луомін був по-справжньому наляканий. Якщо почнеться бій, то інші можуть прорватися, але для нього це буде вірна смерть.
У цей момент Су Ло перебувала в дивному, незвичному стані.
Вона бачила, як рот Лі Луоміна відкривається і закривається, але його голос автоматично блокувався її свідомістьм. Вона розуміла, що Лі Луомін наляканий і у паніці, але не чула, як він кричить.
Су Ло дивилася на сцену перед собою, і її не залишало відчуття, що тут щось негаразд.
Але інші цього не знали.
За винятком Чжен Вана, всі інші кричали на Су Ло.
- Хіба ти не казала, що це єдиний шлях? Стільки тварин... Невже нам доведеться йти по їхніх трупах? — Нахмурився Оуян Сі.
— Як це можливо? — Лі Луомін вважав це найсмішнішим жартом у світі. - Стільки цих тварів! Скільки ми можемо вбити?
Справді, при такій кількості ворогів навіть якщо вони будуть битися до останньої краплі крові, то зможуть вбити від сили кілька сотень. Що ж робити...
Фея Лежаної Чистоти стиснула кулаки, на її гладкому лобі забилася синя жила.
Вона мітнула на Су Ло крижаною погляд, гострий як меч, що блищає холодною загрозою:
- Якщо ти, як "включ", опинишся марною, я не покрокову стрелити тебе прямо в цю купу тварин. Нехай ти на своїй шкурі дізнаєшся, як це - бути розорваною на шматки!