Глава 2504
На людях він завжди був владним і деспотичним, тому коли він показував цю вразливу сторону перед Су Ло, вона просто не могла встояти і здавалася без бою.
— Правда боляче? — Су Ло схилилася до нього.
— Угу! — Серйозно кивнув Нангун Люнь.
Не вимагало ще більше слів. Су Ло взяла в долоні його незрівнянної краси обличчя і передала йому свій Пагорб Червоний Лотос.
Вона заплющила очі і тому не побачила променель, що з’явилася в очах Наньгуна Люня.
« Втекти? Куди втекти? Дурне дівчисько, навіть якщо ти втечеш на край світу, все одно сама приходиш до мене в руки", - у очах Наньгун Люня промайнула урочиста усмішка.
Час приступи дійсно пройшов, але він навмисно стримав частину болю і звільнив її тільки зараз, щоб заманити свою маленьку Ло в пастку.
Бідна маленька Су Ло, куди їй тягатися з підступним і розрахунковим Наньгуном? Ось так вона сама і віддала себе в лапи демона.
Вони цілувалися, забували про все на світі...
Раптом Су Ло відчула щось недобре. Там, де вона сиділа, раптово з'явилося щось нове, що впирається прямо у найбільш приховане місце.
Су Ло дещо згадала, і її обличчя миттєво спалахнуло!
Вона відштовхнула Наньгун Ліюня і спробувала вскочити, але він схопив її за руку, і вона знову впала в його обійми.
- Ти, ти, відпусти мене! — Срібно пробурмотала Су Ло.
Наньгун Люні був розумним, як він міг не зрозуміти, про що вона думає? Він заспокоював її по спині і тихо, ніби намагаючись змінити тему, запитав:
- Ло, ти знаєш чому твої поцілунки допомагають мені полегшити біль?
Су Ло підхопила його думку і відразу ж відповіла:
- Червоний Лотос, що впав. Я потроху вивільняю його, щоб зняти крижану печатку у твоєму тілі.
— Угу, - Нанґун Льоунь ніжно погладив її бездоганне біле обличчя. — Окрім губ, адже і руки можуть вивільнити Падший Червоний Лотос, вірно?
« Звичайно, руками я можу контролювати його навіть ліпше », — сказала Су Ло.
— Угу, - у голосі Наньґун Люня почула схиблена пристрасть, він хрипливо звабив її. - Тоді ти можеш руками...
Тут Су Ло опинилася в скрутному становищі:
— Достукатися руками твоїх губ? Це буде трохи складно.
Наньгун Левюні розлютився!
Ця простачка навмисне його злить, чи що?
Наньгун Лууні поклав на її руку, і тут Су Ло... Нарешті... Все... По-ня-ла!
Су Ло відчайдушно намагалася вирвати руку, але її сила, що відповідає 50-му місці в Драконячому списку, хоч і справила враження на інших, перед Нангуном Люне була ніщо.
Він міцно тримав її руку, і як би вона не намагалася вирватися, та не змінялась ні на міліметр.
Так її долоню і залишилася там, і вона ніяк не могла її прибрати.
Су Ло відчула, як напружилося тіло Нангун Льоюня, і почула його різке зітхання!
Час наче завмер.
— Умница, - прошепотів Нанґун Люнь, ніжно цілуючи її обличчя.
Пальці Су Ло тремтіли.
Е-е-це... Це занадто великий крок...
Хоча вона була морально готова до того, що в майбутньому у них з Нанґун Левунем буде шлюбна ніч, але перед ним, таким божественним і неземним створінням, їй здавалося, ніби такі речі є своєрідною кощунцією.
Глава 2505
Су Ло не могла переступати через себе.
Наньгун Левуня поступово затьмяніли, втративши свій блиск.
Він відпустив Су Ло, мовчки відвернувся до стіни, і його спина випромінювала безмежне самотність та образу, наче він був кинутим цуценям.
Він почувався пригніченим.
Су Ло відразу відчула себе жахливо злодієм.
Час минув, а Су Ло все ще мучилася сумнівами.
І саме в цей момент від Наньгун Люня донісся стиснений, нестерпний ... сттон.
Його тіло мілко тремтіло.
У нього почався приступ!
Наньгун Льоуні схопив ковдру і з головою сховався їм, ніби не хотів, щоб Су Ло бачила його в такому вразливому й нещасному стані.
— Уходи, — донісся з-під ковдри стиснений голос Нангун Люня.
За його голосом можна було зрозуміти, наскільки йому зараз боляче...
Серце Су Ло стисалося.
— Уходи же! — Холодно наказав Наньгун Люйн.
Але чим більше він її гнав, тим менше вона хотіла йти. Вона простягла руку і схопила його довгу, холодну долоню, але він ображено віддихнув її.
Його пальці були холодними, як тисячний лід, і Су Ло мимовільно здригнулася.
Вона доторкнулася до його спини — крижана.
Отже, це правда...
Насправді Су Ло підозрювала, що він прикидається, але тепер все вказувало на те що Нангуан Люню дійсно дуже боляче...
Су Ло більше не думала. Вона схопила Наньгун Люня і перекинула його на спину.
— Ты... — Наньгун Люунь чудово відчинив свої темні, як смола, прекрасні очі. Не встиг він і слова сказати, як Су Ло сміливо відкинула поли його халата.
Наньгун Люун: "..."
Маленький Наньгун був вивішений на світло.
Наньгун Люун: "..."
Гаряча долоня Су Ло накрила його. Вона підняла на нього очі:
— Ну як, стало трохи легше?
На вухах Натан Люня просувався легкий рум'янець.
Тепер він напівлежав на подушку. Його шовкове волосся було злегка розтертий, а халат відчинив, обвалюючи білу, як порцеляну, шкіру.
Його прекрасні очі в місячному світлі видавалися туманними і загадковими, але водночас сяяли, як зірки, обмиті чистою водою.
Чого він застиг, як дурачок? І ніякої реакції?
Наньгун Льюнь підтиснув губи:
— Маленька хуліганка!
Тепер Су Ло вже не соромилася. Вона хіхнула:
- Ну і що, я хуліганка? Що зробиш? Кричи не кричіть, ніхто не прийде тебе рятувати! Говори швидше, приємно?
Наньгун Люун: "..."
Чому у нього раптом з'явилось відчуття, що він сам викопав собі яму?
— Ш-ш... — Наньгун Левюнь різко втягнув повітря, і все його тіло миттєво напружилося.
- Що таке? Дуже боляче? — Побачивши, як він нахмурив свої густі, наче мечі, брови, Су Ло затурбувалася і хотіла відсунути руку.
— Не відпускайте! — Зверху наказав їй Наньгун Левюнь.
— О... — Су Ло, наче послушна служниця, кивнула і запитала: « А далі?
— Продовжуй! — Наньгун Люнь глибоко зітхнув і закрив очі.
- Як продовжувати... — Су Ло подула йому в вухо, навмисне дразня.
— Так само, як тільки що.
— А як було тільки що? — Су Ло хулігански хихичела.
— Су Ло! — Наньгун Люун виблискнув на неї очима.
Су Ло сміялася.
Хто б міг подумати, що його високість другий принц, глава Драконячого списку, великий майстер, насправді до цих пір був наївним маленьким незайманим...